Постанова 4852 № 280/1657/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1657/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року (суддя Артоуз О.О., повне судове рішення складено 25 червня 2025 року) в справі № 280/1657/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), про: визнання протиправним та скасування рішення від 13 січня 2025 року № 084850005007 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01 березня 1993 року по 31 березня 2003 року. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) як другого відповідача. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 26.02.1993 він розпочав здійснювати підприємницьку діяльність, яку припинив 29.12.2016, тому вважає, що неврахування до страхового стажу періоду з 26.02.1993 по 31.12.2003 є помилковим та протиправним. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівським РВ УМВС України в Запорізькій області 05.04.2002. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого Чернігівською РДА Запорізької області, ОСОБА_1 з 26.02.1993 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.02.1993 (29.12.2016, номер запису: 20970170000001306) по 29.12.2016 (номер запису: 20970060002001306). 26 лютого 1993 року ОСОБА_1 взято на облік в Чернігівському відділенні Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 щодо ОСОБА_1 у спірному періоді відсутні дані про сплату страхових внесків. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 829498 з 24.12.2024 по 01.01.2026 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. ОСОБА_1 06.01.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 084850005007 від 13.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком по інвалідності ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 14 років. Страховий стаж особи становить 10 років 8 місяців. Результат розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.03.1993 по 31.03.2003, оскільки відсутні відомості про обрану систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З приводу зарахуванням до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.03.1993 по 31.03.2003 судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у період з 01.03.1993 по 31.03.2003 на спрощеній системі оподаткування. Позивачем не надано доказів про те, що будучі фізичною особою-підприємцем, ним були сплачені страхові внески, а сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 01.03.1993 по 31.03.2003. Відомості з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, є підтвердженням здійснення позивачем підприємницької діяльності, але ці документи не підтверджують факту сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.03.1993 по 31.03.2003 до страхового стажу у зв`язку із відсутністю спеціального торгового патенту, або свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків за вказаний період. Оскільки страховий стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії становив 10 років 08 місяців, чого недостатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, суд першої інстанції вважав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 13.01.2025 № 084850005007 про відмову у призначенні пенсії є правомірним. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю 2 групи (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 829498, період, на який встановлена інвалідність - з 24.12.2024 по 01.01.2026). ОСОБА_1 06 січня 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, № 084850005007 від 13 січня 2025 року відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 14 років. У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 10 років 8 місяців. До страхового стажу не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.03.1993 по 31.03.2003, оскільки відсутні відомості про обрану систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). За положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Частиною першою статті 30 Закону № 1058-IV установлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно 14 років. Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону. Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. За положеннями частини другої статті 33 Закону № 1058-IV непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно; у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно; у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно; у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно; у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно; у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно. Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону. Відтак, у контексті спірних правовідносин, позивач як особа з інвалідністю II групи, віком від 56 років до 59 років включно, має право на призначення пенсії по інвалідності у разі наявності страхового стажу 14 років. Як вказано вище, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період з 01 березня 1993 року по 31 березня 2003 року через відсутність відомостей про обрану систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26 лютого 1993 року по 29 грудня 2016 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 26 лютого 1993 року перебував на обліку в Чернігівському відділенні Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 відсутні відомості про сплату страхових внесків за період з 01 березня 1993 року по 31 березня 2003 року За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом а) частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. За нормами пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Згідно з пунктом 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1, далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) Абзацом четвертим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 установлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі №643/20104/15-а. Отже, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності: до 01 травня 1993 року - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків; з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування; з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5). Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5). Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01 липня 2000 року, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок). Позивачем на підтвердження факту здійснення підприємницької діяльності для цілей зарахування спірного періоду до страхового стажу подано органу Пенсійного фонду свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, видане Чернігівською РДА Запорізької області (а.с. 15), довідку про взяття на облік платника податку (а.с. 16). На звернення позивача до ГУ ПФУ повідомлено що у зв`язку з тимчасовою окупацією території Бердянського району Запорізької області дані про нарахування та сплату внесків за період з 26 лютого 1993 року по 31 грудня 2003 надати неможливо (а.с. 11). За позицією органу Пенсійного фонду до страхового стажу не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.03.1993 по 31.03.2003, оскільки відсутні відомості про обрану систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Суд не може визнати таку позицію відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області обґрунтованою, зважаючи на таке. Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку. Отже, до обов`язку ГУ ПФУ в Донецькій області належить, зокрема, повідомити заявника про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, а також надіслати запит про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку. Відповідно, встановивши відсутність у поданих позивачем документах відомостей про обрану систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області мав повідомити про це позивача, роз`яснивши право про надання додаткових документів у тримісячний строку, а також отримати з відповідних реєстрів або баз даних Пенсійного фонду та Державної податкової служби України інформацію про сплату страхових внесків та про обрану позивачем систему оподаткування під час провадження підприємницької діяльності. Враховуючи, що відповідачем ГУ ПФУ в Донецькій області не вчинено таких дій, суд доходить до висновку про передчасність рішення про відмову у призначенні пенсії. Суд зауважує, що відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області при прийнятті рішення не врахував, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, який в силу об`єктивних причин не може надати таку інформацію. Крім того, інформація про обрану систему оподаткування позивача має бути у розпорядженні органів державної податкової служби, відповідно, відповідач мав отримати таку інформацію з реєстрів цієї служби. Суд першої інстанції не врахував невиконання ГУ ПФУ в Донецькій області покладеного на нього обов`язку, тому дійшов помилкового висновку про правомірність рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії. Підсумовуючи викладене, суд визнає протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності позивачу. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути позивача про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, тому позов судом задовольняється частково. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року в справі № 280/1657/25 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року в справі № 280/1657/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Ухвалити у справі № 280/1657/25 нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 січня 2025 року № 084850005007 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) про призначення пенсії по інвалідності від 06 січня 2025 року з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 жовтня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов