Постанова Сумський апеляційний суд № 585/132/24

Справа №585/132/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Шульга В.О. Номер провадження 33/816/67/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 26 вересня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання кислої Ю. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/132/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2024, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисника адвоката Єрньєй А. А., установив: У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку із відсутністю події і складу правопорушення, оскільки виявлений в нього в закладі охорони здоров`я показник алкоголю 0,13 проміле не перевищує максимально допустимий 0,2 проміле та 0,5 мг на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря. Ставить під сумнів результат огляду за допомогою газоаналізатора Драгер, оскільки документів щодо його відповідності нормам законодавства йому не надано, він не був відсторонений від керування т/з, права йому не роз`яснювали. Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2024 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком на один рік. Стягнуто на користь держави 536,80 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_3 31.12.2023 о 12:52 в м. Ромни по вул. Конотопська біля буд. 9 керував т/з Рено, д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога, що підтверджується висновком медичного закладу № 364 від 01.01.2024, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР. Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32). Враховуючи, що ОСОБА_3 та його захисник Єрньєй А. А. не були присутніми під час ухвалення суддею суду першої інстанції рішення, її копію захисник отримав 27.02.2024, а ОСОБА_3 01.03.2024, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Єрньєй А. А., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 283880 від 03.02.2024, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з в стані алкгольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується доказами у справі, а саме: - показаннями в суді лікаря КНП СОР СОКЛ ОСОБА_4 , яка проводила медичний огляд ОСОБА_3 і яка складала висновок щодо результатів такого огляду, згідно яких вона спочатку здійснила огляд ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу з інтервалом в 20 хв, перший результат концентрація алкоголю в крові 0,13 проміле, другий 0,08 проміле. Оскільки під час огляду у ОСОБА_3 були виявлені інші ознаки, які свідчили про стан алкогольного сп`яніння, вона з метою перевірки такого стану вирішила відібрати у останнього зразки біосередовища (сечі) для проведення лабораторного дослідження на стан сп`яніння. В ході лабораторного дослідження в сечі ОСОБА_3 було виявлено етиловий спирт у кількості 0,3 г/л, за наслідком чого нею був складений відповідний акт і висновок, які вона підтримує в повному обсязі; - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції СОР СОКЛ від 01.01.2024, згідно якого водій ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння; - актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 364 від 31.12.2023, згідно якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння; - результатами дослідження № 1 від 31.12.2023, згідно якого у сечі ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт 0,3 г/л; - відеозаписами подій правопорушення з технічних засобів поліцейських, якими підтверджуються обставини зупинення т/з Рено, д. н. з. НОМЕР_1 , встановлення особи водія ОСОБА_3 , виявлення у нього ознак алкгольного сп`яніння, згоди останнього пройти огляд в закладі охорони здоров`я, проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я, ознайомлення останнього з висновком щодо результатів медичного огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.9 а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп`яніння. Направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з приводу того, що виявлений в нього в закладі охорони здоров`я показник алкоголю 0,13 проміле не перевищує максимально допустимий 0,2 проміле, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать наведеним вище доказам, у тому числі і показанням лікаря закладу охорони здоров`я ОСОБА_4 , яка проводила огляд останнього і яка детально пояснила логіку її дій. Крім того, будь-яких порушень з боку лікаря ОСОБА_4 положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» апеляційним судом не виявлено. При цьому згідно п. 11, 13 вказаного Порядку лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи). Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія т/з, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акту медичного огляду. Необхідно зауважити, що апеляційний суд в межах даної справи позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку кваліфікації, компетенції й фаховій відповідності працівникам закладу охорони здоров`я вимогам професійних стандартів, оскільки відповідність таким вимогам зас¬відчують певні документи (диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядип¬ломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтверд¬ження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю тощо), а рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює МОЗ. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене п. 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», але ОСОБА_3 не скористався цією нормою, висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з підстав його неповноти або неправильності не оскаржив, як не оскаржив і самі дії працівників закладу охорони здоров`я. Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування норм міжнародного права щодо максимального рівня вмісту алкоголю у крові, то апеляційний суд також не може прийняти їх до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення. Так, згідно приписів ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971, у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування т/з під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням т/з. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Отже, вказана вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а тому у даному випадку не підлягає застосуванню. Відеозапис події правопорушення є об`єктивним доказом у справі і не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної події, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм забезпечення можливості проходження водієм ОСОБА_3 огляду на стан сп`яніння, а тому недотримання останнім імперативних вимог п. 2.9а ПДР цілком логічно завершилось складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_3 як учасника дорожнього руху. При цьому вказаний вище протокол містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) керування особою т/з у стані алкогольного сп`яніння, конкретний пункт ПДР 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування водія ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими і лікарем закладу охорони здоров`я самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971). Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо не відсторонення водія ОСОБА_3 від керування т/з, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини. Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Здійснена апеляційним судом перевірка і аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_3 керував т/з і перебував при цьому у стані алкогольного сп`яніння, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів, внаслідок чого доводи апеляційної скарги з цих підстав на увагу апеляційного суду не заслуговують і задоволенню не підлягають. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2024. Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2024 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов