Постанова 4851 № 520/11966/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2025 р. Справа № 520/11966/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) у справі №520/11966/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області у позачерговому виконанні ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року по справі №520/13 806/23, яка викладена у листі на ім`я ОСОБА_1 №04-22-10/3153 від 02.05.2025; - зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області здійснити позачергове виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року по справі №520/13806/25 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області невиплаченої пенсії у розмірі 21296,48 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідачем у справі протиправно відмовлено йому позачергово виплатити кошти за пред`явленим ним виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом 08.05.2024 по справі №520/13806/23 про стягнення нарахованої та невиплаченої пенсії в розмірі 21 296,48 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року відмовлено у задоволенні позову. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти постанову, якою його позов задовольнити. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що обов`язок відповідача виконати рішення суду щодо позивача позачергово, не суперечить п.26 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та повністю відповідає приписам ст.3 Конституції України. Зазначає, що даному спорі існує колізія між загальним законом, яким є Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та спеціальним законом, яким є Закон України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту». Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Посилається на практику ЄСПЛ в певних рішеннях. Відповідач подав відзив апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що виконання судового рішення з підстав, визначених згідно позовних вимог ОСОБА_2 поза чергою є неможливим і Головне управління не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив відмовити у задоволенні скарги позивача та залишити рішення суду без змін. Позивач подав відповідь на відзив, в якому висловлюючи незгоду із доводами відповідача, просив задовольнити його скаргу. Відповідно до ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №520/13806/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати з 07.12.2022 ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.12.2022 щомісячну доплату до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі №520/13806/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром, прийнято в цій частині постанову, якою визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з вересня 2023 року. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №520/13806/23 залишено без змін. Рішення суду у справі №520/13806/23 набрало законної сили 10.04.2024. Харківським окружним адміністративним судом 08.05.2024 видано виконавчий лист. Ухвалою суду першої інстанції від 31.03.2025, яка набрала законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025, змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №520/13806/23 та встановлено спосіб виконання рішення, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії в розмірі 21 296,48 грн. 01.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом 08.05.2024 у справі №520/13806/23, з урахуванням ухвали від 31.03.2025 про зміну способу виконання судового рішення від 08.12.2023, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахованої та невиплаченої пенсії в розмірі 21296,48 грн. При цьому, у вказаній заяві позивач зазначив, що має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, має право на позачергове обслуговування підприємствами, установами, і. т.д., серед яких ГУ ДКСУ в Харківській області не є виключенням. Подані документи розглянуті та прийняті до виконання, про що заявника було повідомлено листом від 02.05.2025р. за №04-22-10/3153, проте відповідач зазначив про відсутність у позивача права на позачергове виконання виконавчого листа в частині стягнення коштів. Позивач, вважаючи протиправною відмову Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області у позачерговому виконанні ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №520/13 806/23, яка викладена у листі №04-22-10/3153 від 02.05.2025, звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем права позивача не порушені. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон України №1404-VIII). Відповідно до ст.1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Приписами ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі по тексту - Закон України №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно п.3 Розділу II «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України №4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі по тексту - Положення №215) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.1Положення №215). Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.п.3 п.4 Положення №215). Так, спірні відносини у даній справі стосуються права позивача на позачергове виконання ухвали суду першої інстанції у справі №520/13806/25 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області невиплаченої пенсії у розмірі 21 296,48 грн. Так, ухвалою суду першої інстанції від 31.03.2025 у справі №520/13806/23 змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023, встановлено спосіб виконання рішення, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії в розмірі 21 296,48 грн. Судом встановлено, що згідно витягу з АС "Є-Казна" відповідачем внесено відомості до Реєстру судових рішень АС "Є-Казна" за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040), 01.05.2025р. за №10-10902, виконавчий документ від 08.05.2024 у справі №520/13806/23 на суму 21 296,48 грн. Стягувач - ОСОБА_1 включений до реєстру виконання судових рішень (номер запису 1545759) (а.с.21). Виконавчий лист ОСОБА_1 у справі №520/13806/23 знаходиться у першій черговості виконання, про що повідомлено позивача листом №04-22-10/3153 від 02.05.2025 (а.с.5). Факт знаходження виконавчого документу позивача у першій черговості виконання відповідає приписам Закону України №4901-VI. При цьому, слід зауважити, що перерахування коштів за пред`явленими виконавчими документами здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходження та в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.07.2018 року у справі №466/3828/17, що є подібною до даної справи, виплата належних особі грошових коштів на підставі виконавчого документа має здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань. Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.3). Нормою ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, визначено перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема, в пункті 26 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено право осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) на такі пільги: позачергове обслуговування підприємствами, установами, організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач помилково ототожнює "позачергове обслуговування підприємствами, установами", передбачене зазначеною нормою Закону із наявністю у нього права щодо "позачергового виконання відповідачем судового рішення (виконавчого документа)". Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не регулюють питання пов`язані з виконанням рішень судів (виконавчих документів) та списання коштів з Державного бюджету України, а тому не можуть вважатися спеціальними, як необґрунтовано вважає позивач, у таких правовідносинах та підлягати застосуванню. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що норми Закону України №4901-VI встановлюють гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Відтак, посилання позивача на колізію норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з нормами Закону України №4901-VI, є необґрунтованими. Окрім того, колегія суддів зазначає, що виконання рішення поза чергою фактично призведе до порушення рівності стягувачів перед законом, оскільки будуть порушені права осіб, виконавчі документи яких надійшли до відповідача раніше рішення позивача. Також законодавством України не передбачено виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 по справі №804/3242/17. Незважаючи на встановлений ч.2 ст.77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовив в задоволені позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, а тому скарга останнього підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі. Колегія суддів враховує посилання скаржника на практику ЄСПЛ в певних справах, проте зазначає, що дане судове рішення (постанова) їм не суперечить. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/11966/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський