Постанова Львівський апеляційний суд № 461/6407/24

Справа № 461/6407/24 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/1470/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2025 року м.Львів Справа № 461/6407/24 Провадження № 22-ц/811/1470/25 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради, яка підписана її представником - Процик Іриною Іванівною, на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 25 березня2025 року у складі судді Радченка В.Є. у справі за заявою ОСОБА_3 , з участю заінтересованих осіб: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни, Львівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,- встановив: 5 серпня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Просить встановити факт спільного проживання її ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 однією сім`єю чоловіка та жінки як подружжя без реєстрації шлюбу, починаючи з червня 2019 року до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). В обґрунтування заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Зазначає, що 30 січня 2024 року вона (заявник) звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 . На підставі її ( ОСОБА_3 ) заяви була відкрита спадкова справа №01/2024. 28 червня 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Цього дня приватним нотаріусом їй видано довідку, відповідно до якої нотаріус повідомила, що нею ( ОСОБА_3 ) не подано в повному обсязі документів, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та або про будь-які родинні відносини, а тому видати свідоцтво про право на спадщину не є можливим. Посилається на те, що встановлення юридичного факту необхідне для реалізації права на спадкування. Просить заяву задовольнити. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 25 березня 2025 року заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю чоловіка та жінки як подружжя без реєстрації шлюбу, починаючи з червня 2019 року до дня смерті ОСОБА_4 , а сааме: до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду через свого представника Процик І.В. оскаржує Львівська міська рада. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Відповідно до постанови Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №554/8023/15, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім?єю; спільний побут; взаємні права та обов?язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім?ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов?язків, притаманних подружжю. Стверджує, що законодавство не передбачає відвідин, готування їжі, допомоги в прибиранні квартири, під ознаки, які зазначені вище. Тому, слід розмежовувати у сукупності всіх ознак від допомоги в побуті. Вказує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім?ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім?ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов?язки. Посилається на постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20. Відповідно до роз?яснень, які надані у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою судам слід враховувати, що місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. При вирішенні спору про право на спадщину осіб які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Зазначений п?ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім?єю до набрання чинності ЦК України. (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7). За змістом ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання позивача зі спадкодавцем, однією сім?єю щонайменше п?ять років, і які б давали суду підстави визнавати позивача спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 . Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання позивача зі спадкодавцем, однією сім?єю щонайменше п?ять років, і які б давали суду підстави визнавати ОСОБА_3 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 . Посилається на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не узаконили їх подружніх відносинах за життя ОСОБА_4 . Відповідно до ч.1,2 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов?язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відмерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з?ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов?язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов?язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз?яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов?язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. 3 огляду на те, що заявнику необхідно встановити факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, то дана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який належить вирішувати в порядку позовного провадження. 22 жовтня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. З аслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 грудня 2023 року. 30 січня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 . На підставі заяви ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. відкрита спадкова справа №01/2024. 28 червня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Цього дня приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. видано ОСОБА_3 довідку за вих. №70 02-14/01/2024, відповідно до якої нотаріус повідомила, що ОСОБА_3 не подано в повному обсязі документів, що підтверджують факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та або про будь-які родинні відносини, тому на даний час, видати запитувані свідоцтва про право на спадщину не вбачається можливим. Нотаріус повідомила, що у ОСОБА_3 є можливість звернутися в суд за захистом її прав для реалізації її спадкових прав. ОСОБА_3 у своїй заяві посилається на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу необхідне для реалізації її прав, пов`язаних зі спадкуванням. Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст.1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі ст.1220 цього Кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що спадкоємці ОСОБА_4 відсутні. ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_5 . У їх шлюбі народився син ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 13 лютого 2019 року. Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 4 квітня 2022 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 припинився 12 лютого 2019 року. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_4 від 30 червня 1995 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано. ОСОБА_3 у своїй заяві зазначає, що з червня 2019 року вона та ОСОБА_4 почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується актом від 11 липня 2024 року, складеним ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відповідно до згаданого акту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом постійно проживали, як чоловік та дружина у вказаній квартирі з червня 2019 року. Після того, як ОСОБА_4 помер, ОСОБА_3 надалі постійно проживає у цьому житлі. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно разом проживали як чоловік та дружина і вели спільний побут. ОСОБА_4 завжди її називав своєю дружиною. ОСОБА_3 вела сімейне господарство (готувала їжу, прибирала, прала білизну та інше). ОСОБА_4 мав серцеві захворювання та захворювання дихальних шляхів і ОСОБА_3 йому допомагала та доглядала його, а також купляла ліки згідно виписаних рецептів. ОСОБА_3 вела сімейний бюджет та займалася покупкою продуктів харчування, а також оплатою всіх комунальних послуг та інших платежів. Коли ОСОБА_4 помер, то всіма справами повязаними з його похованням, займалася його дружина ОСОБА_3 , що стверджується договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 000004675. Відповідно до ст. 3 СК України сімя є первинним та основним осередком суспільства. Сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Подружжя вважається сімєю і тоді, коли дружина та чоловік у звязку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сімї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сімї має одинока особа. Сімя створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, по не суперечить моральним засадам суспільства. Згідно із п. 6 рішення Конституційного Суду від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сімї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних звязках. Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, встановлення факту не повязується з наступним вирішенням спору про право. Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №554/8023/15, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сімєю; спільний побут, взаємні права та обовязки (ст. ст. 3, 74 СК України). Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України у пункті 21 постанови № 7від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Зазначений пятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сімєю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сімєю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сімєю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше пять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сімєю. На підставі аналізу наявних доказів суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_3 належними, допустимими та достатніми доказами доведено факт спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу як подружжя. Ці обставини підтверджуються: актом, складеним ОСОБА_8 та ОСОБА_9 11 липня 2024 року; договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 000004675; копіями квитанцій про оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 . Судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. ОСОБА_4 називав ОСОБА_3 своєю дружиною. Львівська міська рада посилається у своїй апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_11 як особу, яка звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, як подружжя, без реєстрації шлюбу та особу (осіб), які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Аналіз положень Глави 86 ЦК України свідчить про те, що це різні особи та які відносяться до різних черг спадкування. Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено можливість встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. При цьому, зазначена норма закону не містить вимог тривалості відносин між чоловіком та жінкою для встановлення такого факту,що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 2 жовтня 2024 року у справі № 463/5823/22. Згідно із ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобовязаний подати досуду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Львівська міська рада не подавала заяви про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини (після 27 грудня 2023 року). Відповідно до Книги 6 «Спадкове право» ЦК України, законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду, в цьому випадку, як спадкоємця; спадкоємці мають правона спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обовязок. Тобто, територіальна громада має виконати публічний обов`язок, а не здійснити цивільне право чи інтерес, які у неї відсутні; по своїй суті набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину є специфічним різновидом правонаступництва. У територіальної громади відсутнє будь-яке цивільне право чи інтерес, натомість є лише публічний обов`язок щодо відумерлої спадщини. Публічний обовязок, який є специфічним різновидом правонаступництва територіальної громади, виникає за наявності сукупності юридичних фактів: у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; сплив одного року з часу відкриття спадщини; з моменту відкриття спадщини територіальна громада (відповідний орган місцевого самоврядування) не має та навіть не може мати жодного інтересу щодо спадщини, який міг би зумовити спір про право. Львівська міська рада у апеляційній скарзі посилається на те, що заявнику необхідно встановити факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про справо на спадщину на спадкове майно, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який належить вирішувати в порядку позовного провадження. Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Зазначений у статті 315 ЦПК України перелік юридичних фактів, що можуть бути встановлені в судовому порядку, не є вичерпним. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно із постановою Верховного Суду від 2 жовтня 2024 року у справі №463/5823/22, у п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено можливість встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Така норма закону не містить вимог тривалості відносин між чоловіком та жінкою для встановлення зазначеного факту. Суд зауважує, що зазначене питання вже було предметом розгляду суду апеляційної інстанції у даній справі (постанова Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року). У частині 7 ст. 19 ЦПК України зазначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції цивільних судів за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян та не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 , оскільки встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу має юридичне значення, так як від цього залежить виникнення особистих прав заявника, пов`язаних із спадкуванням, при цьому заявником жодних позовних вимог не заявлено. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені. Крім того, колегія суддів зауважує, що Львівська міська рада була залученою судом першої інстанції для участі у даній справі, як заінтересована особа, належним чином була повідомленою про розгляд справи у суді першої інстанції, при цьому не подавала до суду жодних заяв, зокрема, заперечень по суті заяви ОСОБА_3 Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу Львівської міської ради, яка підписана її представником - Процик Іриною Іванівною, залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 25 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року. Головуючий_-_____________________Т.І.Приколота Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк