Постанова Харківський апеляційний суд № 610/881/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 610/881/25 Головуючий суддя І інстанції Стригуненко В. М. Провадження № 22-ц/818/3095/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: судовий наказ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 31 березня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 ,- в с т а н о в и в: 26.03.2025 до суду надійшла заява про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за послуги з розподілу природного газу в сумі 1249,72 грн за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 31 березня 2025 року відмовлено ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, місцем виконання договору є: АДРЕСА_2 здійснюється фактичне споживання природного газу, про що свідчить, зокрема, фінансовий стан абонента, що є підтвердженням споживання природного газу та фактом приєднання до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору). Фактом приєднання до умов Договору є: сплата рахунка Оператора ГРМ, документально підтверджене споживання природного газу та забезпечення домоволодіння природним газом, його фізична доставка та цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи відповідно до Кодексу газорозподільних систем. Невиконання Боржником, встановленого Договором обов`язку з повної та своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу, свідчить про порушення Боржником умов Договору та, як наслідок цього, порушення прав та законних майнових інтересів Заявника. Заявник при зверненні до суду надав фінансовий стан за особовим рахунком № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 в якому відображені дані про фактичне споживання природного газу за газовий рік, кількість газу спожитого помісячно та сума заборгованості. Також на підтвердження щодо належності боржнику житла, по якому нарахований борг Заявником до заяви про видачу судового наказу були надані докази, а саме: - Копія паспорту та РНОКПП боржника (для суду); - Копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягу від 25.10.2023р. (для суду), (містяться у матеріалах справи). Проте судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам які були надані до суду Заявником. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підсудна Балаклійському районному суду Харківської області, оскільки відповідно до інформації отриманої судом із Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 не зареєстрована на території П`ятигорського старостинського округу. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Наказне провадження - це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги. За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. У статті 165 ЦПК України міститься вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу. Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає зазначити наступне. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, як власника квартири АДРЕСА_4 . До заяви про видачу судового наказу долучено копію розрахунку заборгованості за послуги розподілу природного газу за період з 01.07.2023 по 28.02.2025 рік, з якої вбачається сума заборгованості, та копія заяви-приєднання до умов договору-розподілу природного газу (побутового споживача) укладеного між ОСОБА_1 та Харківською філією ГРМУ. Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» долучено до матеріалів справи копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом з яких вбачається, що власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 . Відповідно до ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. За ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність. За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, яка була належним чином врахована судом першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що предметом заяви про видачу судового наказу у даній справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг щодо розподілу природного газу, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Квартира АДРЕСА_4 , за якою, згідно доводів заявника, виникла заборгованість з оплати за надані послуги, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Балаклійського районного суду Харківської області, отже, заява про видачу судового наказу подана з дотриманням правил підсудності. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Згідно із вимогами ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384, 387 ЦПК України колегія суддів,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України задовольнити. Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 31 березня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 жовтня 2025. Головуючий В.Б. Яцина Судді Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова.