Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/6013/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/6013/24 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №274/6013/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в: У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» або товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2021 року №95833699000 №рах. НОМЕР_1 в сумі 33 322,32 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 26 320,97 грн; заборгованості за процентами 6 971,35 грн; заборгованості за комісією 30 грн. Позов обґрунтований тим, що 13 січня 2021 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93833699000 №рах. НОМЕР_1 . За умовами договору ОСОБА_1 наданий споживчий кредит у розмірі 6 699,33 грн, який відповідач зобов`язався повернути та сплати платежі за кредитом. На підставі договору факторингу від 22 липня 2021 року №218 ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 січня 2021 року №95833699000 №рах. НОМЕР_1 . Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту та суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання. Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95833699000. АТ «УкрСиббанк» здійснив відступлення права вимоги за кредитним зобов`язанням із дати фактичного користування кредитним лімітом боржником, а саме, з 13 січня 2021 року, незважаючи на те, що договір був укладений 13 листопада 2019 року. Фактичне користування кредитним лімітом можна відстежити по виписках, наданих банком, а саме: за розрахунковий період із 11 січня по 10 лютого 2021 року. Боржник скористався кредитним лімітом на суму 27 377,09 грн. У подальших розрахункових періодах погашення кредитного ліміту боржником не відбувалося. У наданій копії руху коштів по рахунку картки з лімітом зазначено, що заборгованість відповідача за розрахунковий період із 11 липня по 10 серпня 2021 року відсутня. Проте даний платіж було здійснено не ОСОБА_1 , а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання, укладеного з АТ «УкрСиббанк» договору факторингу від 22 липня 2021 року №218, за умовами якого отримано право вимоги до ОСОБА_1 . Відповідно до п.3.2 вказаного договору, фактор зобов`язується сплати клієнту суму фінансування одним платежем в дату підписання сторонами реєстру боржників. Позивач просить повернути заборгованість за користування кредитним лімітом ОСОБА_1 . Згідно з постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі №204/7787/21 суд дійшов висновку, що «недоведення суми заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву». Рух коштів по рахунку є важливим доказом для підтвердження видачі кредиту та подальшого користування позичальником цими коштами, оскільки вони отримані офіційно від банку та завірені АТ «УкрСиббанк». Згідно наданої банком виписки із 11 січня по 10 лютого 2021 року на рахунку боржника був відкритий кредитний ліміт 27 000 грн. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 13 листопада 2019 року звернувся до АТ «УкрСиббанк» із анкетою-заявою на надання споживчого кредиту, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту (а.с.16-18). Між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» 13 листопада 2019 року укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95833699000, відповідно до умов якого банк надав кредит у сумі 6 699,33 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил (а.с.19-25). Між АТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» 22 липня 2021 року укладений договір факторингу №218, за умовами якого АТ «УкрСиббанк» передало (відступило) ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників (а.с.70-72). Право вимоги переходить до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги (додаток №2 до цього договору), але не раніше сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором (п.4.1 договору). 22 липня 2021 року між АТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписаний акт приймання-передачі права вимоги, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором №218 та реєстром боржників від 22 липня 2021 року (а.с.74). Із витягу із Реєстру боржників вбачається відступлення АТ «УкрСиббанк» ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до боржника за договором від 13 січня 2021 року №95833699000 ОСОБА_1 (а.с.73). За змістом ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з положеннями ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Із матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 підписана анкета-заявка на надання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту, договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95833699000. Тобто, між сторонами виникли зобов`язальні відносини. У ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частиною першою ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст.514 ЦК України). Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України). Згідно з частиною першою ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У відповідності до частини першої ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). На підтвердження переходу права грошової вимоги до ОСОБА_1 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало копію договору факторингу від 22 липня 2021 року №218, відповідно до умов якого АТ «УкрСиббанк» передало (відступило) ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників. Цього ж дня між АТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписаний акт приймання-передачі права вимоги, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором №218 та реєстром боржників від 22 липня 2021 року. Водночас, із витягу із реєстру боржників убачається, що АТ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 13 січня 2021 року №95833699000. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що 13 січня 2021 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 виникали будь-які зобов`язальні правовідносини, за яким позивач набув права грошової вимоги до відповідача. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.ст.77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Отже, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів звертає увагу на те, що за договором факторингу від 22 липня 2021 року №218 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 лише за договором від 13 січня 2021 року №95833699000, а не за будь-яким іншим. Матеріали ж справи не містять беззаперечних доказів того, що на правовідносини, які виникли між банком та відповідачем на підставі договору від 13 листопада 2019 року, поширюються правовідносини за договором, який укладений 13 січня 2021 року, за яким позивачу банком переуступлено право вимоги. Так, договору від 13 січня 2021 року до матеріалів справи не додано та не доведено, що він є невід`ємною частиною або пролонгацією договору від 13 листопада 2019 року. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №916/2040/20). Із огляду на встановлені обставини колегія суддів доходить висновку, що ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» не довело порушення його прав ОСОБА_1 та наявність права звернення до суду із позовом до нього про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту від 13 листопада 2019 року, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитними правовідносинами, що виникли 13 листопада 2019 року. Підсумовуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, розподілу не підлягають. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заочне рішення ухвалено судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Ця справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» залишити без задоволення. Заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України. Головуюча Судді: