Постанова Житомирський апеляційний суд № 281/337/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №281/337/25 Головуючий у 1-й інст. Свинченко Г. Д. Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №281/337/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, про зміну місця проживання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Янчука Максима Олександровича, на ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 17 липня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Свинченко Г.Д. у смт Лугини, в с т а н о в и в: У червні 2025 року ОСОБА_1 через адвоката Янчука Максима Олександровича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене рішенням виконкому Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 15 серпня 2023 року №106, передавши дитину на виховання та проживання батьку ОСОБА_1 . Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 17 липня 2025 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, визнана неподаною та повернута заявнику. ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через адвоката Янчука М.О. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків убачається, що позивачем зазначені обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються. Суд першої інстанції перешкодив позивачу в вільному доступі до правосуддя, порушив його конституційні права та проявив надмірний формалізм і небажання здійснювати правосуддя. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин та опису обставин наявного спору не є підставою для залишення позову без руху/визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Позивач надав суду всі наявні в нього докази. Інші докази, які позивач буде вважати за необхідне подати, зможе це зробити, чи заявити клопотання про їх витребування в підготовчому судовому засіданні, як це передбачено процесуальним законом. Відсутність доказів на підтвердження обставин справи може бути підставою для відмови в позові, але не підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Звернення до органу опіки та піклування не є обов`язковою передумовою для звернення до суду з позовом про визначення/зміну місця проживання дитини, якщо батьки не можуть домовитися. Тобто, закон не передбачає обов`язку попереднього звернення до органу опіки, а лише надає право вибору/альтернативу, дозволяючи позивачу одразу звернутися з позовом до суду. Крім того, саме на орган опіки покладений обов`язок надання висновку про доцільність проживання дитини з одним із батьків. Висновок повинен надати орган опіки, а не позивач, і зробити це не до подачі позову, а під час розгляду справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватися із дотриманням певних умов. Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені ст.ст.175 і 177 ЦПК України. У разі, якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, судом застосовуються положення ст.185 ЦПК України, про що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (випливає зі змісту частини третьої ст.185 ЦПК України). Визнаючи заяву неподаною та повертаючи її ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліки, а замість усунення недоліків та зазначення конкретних для цієї справи обставин представником позивача вказані лише загальні правові норми, в позовній заяві відсутнє викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини. Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 09 липня 2025 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху для усунення недоліків, із тих підстав, що вона не містить викладення обставин та посилань на докази наявності спору між позивачем та відповідачем щодо визначення місця проживання дитини, не зазначені докази на підтвердження обставин, вказаних у позовній заяві станом на дату її подання та докази того, що позивач має можливість забезпечити належні умови проживання та виховання дитини, не вказані відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору (а.с.12). Надано п`ятиденний строк для усунення недоліків, із дня отримання копії ухвали. На виконання вимог вказаної вище ухвали суду першої інстанції представником позивача через систему «Електронний суд» 11 липня 2025 року подана заява про усунення недоліків, яка зводилася до того, що неповнота «з суб`єктивної точки зору професійного судді» щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення у подальшому позовної заяви позивачу. Суд першої інстанції визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачеві, оскільки, як зазначалося вище, вважав, що представник позивача замість усунення недоліків та зазначення конкретних для цієї справи обставин послався лише загальні правові норми, в позовній заяві відсутнє викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Згідно з частиною першою ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст.13 Конвенції- на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року в справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії"). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції"). Як убачається з матеріалів справи, позивач визначився зі змістом позовних вимог та надав до суду позовну заяву, зазначивши у ній посилання на обставини та докази, які, на його думку, підтверджують позовні вимоги. Питання про відсутність доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є процесуальним питанням, яке вирішуються судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі. Необхідні докази можуть бути долучені позивачем до початку розгляду справи по суті, у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може стати підставою для відмови у задоволенні позову по суті. За положеннями ст.19 СК України саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, а тому покладання такого обов`язку на позивача на стадії відкриття провадження у справі суперечить нормам не лише процесуального права, а й матеріального права. Не зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору також не може слугувати беззаперечною підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення заявнику, оскільки відповідно до ст.16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно з законом. За таких обставин, суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та дійшов помилкового висновку про визнання позовної заяви про зміну місця проживання дитини неподаною та повернення її заявнику з вказаних вище підстав. Згідно з частиною першою ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції порушив норми права та вдався до надмірного формалізму. Ухвала, яка оскаржена у апеляційному порядку, перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а справа направленню до Лугинського районного суду Житомирської області для продовження розгляду. Надходження до апеляційного суду клопотання відповідача ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи копії заяви позивача ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю в справі №281/481/25 та її врахування при прийнятті рішення при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 не змінює висновків суду апеляційної інстанції стосовно надуманості залишення позовної заяви без руху та безпідставного визнання її неподаною і повернення заявникові. Таке клопотання не впливає й на апеляційне провадження, оскільки після його відкриття особа, яка подала апеляційну скаргу, не заявила клопотання про відмову від скарги. Також апеляційний суд не уповноважений вирішувати питання щодо відкриття провадження у справі. У цьому випадку питання об`єднання справ у одне провадження також належить до компетенції суду першої інстанції, як і закриття провадження у разі відсутності предмету спору або відмови позивача від позову тощо, або залишення позову без розгляду у разі подання позивачем до початку розгляду справи по суті заяви про залишення позову без розгляду тощо, у залежності від стадії цивільного процесу. Керуючись ст.ст.268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 17 липня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: