Постанова 4855 № 580/12851/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/12851/24 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 16.12.2024 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024 відповідно до відомостей довідки від 21.04.2022 № 76 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986 - 1990 роках, який враховується під час обчислення пенсії та перерахунку, за правильним коефіцієнтом з урахуванням збереженої заробітної плати та премії, згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 по справі № 580/1240/23, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням індексації та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позов задоволено: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2024; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як особа з інвалідністю 2 групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.03.2022 по справі №580/1240/23 (набрало законної сили 03.10.2023) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити у встановленому порядку з 01.01.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до відомостей довідки від 21.04.2022 №76 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, який враховується під час обчислення пенсії та перерахунку, за правильним коефіцієнтом з урахуванням збереженої заробітної плати та премії. Згідно з протоколом про перерахунок пенсії від 28.02.2024, на виконання рішення суду у справі №580/1240/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено перерахунок пенсії, водночас обмеживши її виплату максимальним розміром, а саме розмір пенсії з надбавками 27 432,74 грн., до виплати 23 610 грн. 18.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою, відповідно до якої просив нарахувати та виплатити всі суми пенсії з 01.04.2024, а також правильно нараховувати пенсійні виплати в подальшому. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 16.12.2024 №15438-14825/Г-02/8-2300/24 повідомило про те, що пункт 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668 не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної до набрання чинності Законом №3668, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсію призначено до набрання чинності Законом №3668, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності Законом №3668 перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний станом на 01.10.2011, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. У зв`язку із чим для виплати пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб підстав немає. Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.12.2024 позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, мотивував своє рішення тим, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності припису статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 20.03.2024. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі. Звернув увагу суду на те, що рішення Конституційного Суду від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 не містить положень щодо порядку його виконання, а тому дії відповідача є правомірними. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із змісту статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон про заходи реформування пенсійної системи), який набрав чинності 01.10.2011 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні норми закріплені у ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон; у редакції чинній на момент перерахунку пенсії позивача), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, як правильно підкреслив суд першої інстанції, рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами. Цим актом суду конституційної юрисдикції також вирішено, що наведені нормативні приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 прийшов до висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів ст. 2 Закону про реформування пенсійної системи із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024. При цьому, у згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні. Водночас, як свідчать матеріали справи, здійснивши перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 та встановивши обмеження її до виплати максимальним розміром, відповідач продовжував виплачувати таку й після визнання неконституційними відповідних положень законів України, не зважаючи на звернення пенсіонера із заявою про припинення вчинення таких дій. За таких обставин та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України приходить до висновку, що у спірному випадку дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024 максимальним розміром, є протиправними, а відтак позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…". Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Мельничук В.П.