Постанова Одеський апеляційний суд № 521/6958/25

Номер провадження: 22-ц/813/5738/25 Справа № 521/6958/25 Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.10.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання проживання дітей разом з позивачем, на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Шевчук Н.О. 01 травня 2025 року у м. Одеса, - встановила: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просила розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачем 04.02.2016 року, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №130, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26.04.2025 року Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та визначити проживання спільних дітей разом із позивачем. Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01.05.2025 року цивільну справу №521/6958/25 передано за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Хаджибейського районного суду м. Одеси. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та троє її дітей є біженцями та тимчасово проживають у Румунії, апелянт виховує дітей, є офіційно працевлаштованою, утримує їх, надає дітям все необхідне для життя. Відповідач є моряком, за місцем прописки фактично не проживає, а мешкає у м. Одесі, тому справа не може бути розглянута Броварським міськрайонним судом Київської області, так як туди ніхто не прибуде зі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, предметом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є розірвання шлюбу та визначення місця проживання спільних дітей сторін разом із позивачем. Згідно ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Місце проживання фізичної особи згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має бути зареєстровано у передбаченому порядку. Згідно відповіді №1339220 від 01.05.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповідей від 08.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місцем реєстрації ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є: АДРЕСА_2 . Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна. Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно із ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти. Таким чином, у справах про розірвання шлюбу підсудність може бути альтернативною (за вибором позивача) та загальною. Щоб скористатися альтернативною підсудністю, позивач має довести суду наявність певних умов у вигляді, зокрема, перебування дітей на утриманні позивача. Якщо умови для застосування альтернативної підсудності відсутні, тоді застосовуються загальні вимоги підсудності, передбачені ст. 27 ЦПК України. Колегія суддів не може погодитись із доводами суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що малолітні діти перебувають на утриманні позивача, проживають разом з нею, а тому підсудність справи має визначатися відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, тобто у даному разі територіальна підсудність належить до Броварського району Київської області. Колегія суддів приймає до уваги, що з доданих до апеляційної скарги ОСОБА_1 доказів вбачається, що позивач та троє її дітей є біженцями, тимчасово проживають у Румунії, апелянт виховує дітей, є офіційно працевлаштованою, утримує їх, надає дітям все необхідне для життя, і доказів протилежного матеріали справи не містять. Крім того, як вже вказувалось вище, ОСОБА_1 разом із дітьми зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджує спільне проживання дітей саме разом із матір`ю. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про передачу даної справи за підсудністю на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області. Згідно із ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, у зв`язку із чим ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду . Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання проживання дітей разом з позивачем, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 жовтня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе