Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/11193/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11193/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 21 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування розпорядження та п. 17 наказу від 25.04.2025 № 87, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області з наступними позовними вимогами: - визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Служби Безпеки України в Хмельницькій області розпорядження від 03.04.2025 р. №74д про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці; - визнати протиправним та скасувати пункт 17 наказу Командувача Сил підтримки Збройних Сил України від 25 квітня 2025 року №87. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року позовну заяву позивача залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. 123 КАС України. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №108 від 07.04.2025 Майору ОСОБА_1 , помічнику командира частини - начальнику служби охорони державної таємниці з 07 квітня 2025 року скасувати доступ до державної таємниці за формою "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" в межах функціональних обов`язків на посаді помічника командира частини - начальника служби охорони державної таємниці та припинити виплату грошової надбавки у розмірі 60% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень і надбавки за безперервний стаж в шифрувальній роботі в розмірі 20%. Підстава: лист начальника Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області №72/26/16-1763 від 03.04.2025 (вх. №44 дек від 07.04.2025). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 08.04.2025 у зв`язку із скасуванням доступу до державної таємниці, майора ОСОБА_1 з 08 квітня 2025 року допустити до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою начальника групи цивільно-військового співробітництва до прийняття кадрового рішення. Підстава: лист начальника Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області №72/26/16-1763 від 03.04.2025 (вх. №44 дск від 07.04.2025), рапорти майора ОСОБА_1 (вх. №1560 та №1561 від 08.04.2025). Також в матеріалах, наданих військовою частиною НОМЕР_1 містяться самі рапорти ОСОБА_1 від 08.04.2025. Окрім того, відповідно до рапорту позивача від 30.04.2025 останній справи та посаду начальника групи цивільно-військового співробітництва штабу прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою. Таким чином, судом встановлено, що позивачу у квітні 2025 року було відомо про наявність оскаржуваних індивідуальних акті, а також відомо про правові підстави їх прийняття. Ухвалою від 18.07.2025 суд залишив позовну заяву позивача без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням доказів поважності причин його пропуску. На виконання вимог суду, від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначено, що позивач є діючим військовослужбовцем. Зважаючи на особливості проходження військової служби в умовах стану позивач не має можливості вільно розпоряджатись своїм часом, що суттєво ускладнює та обмежує доступ до правової допомоги. Крім того, проходження військової служби в умовах воєнного стану спричиняють такі стани, в яких фізично та психологічно неможливо займатись приватними справами. З метою спроби реалізації свого права на звернення до суду після настання спірних фактичних правовідносин, позивач звертався 22 квітня 2025 року через застосунок «Армія+» до командира військової частини із рапортом про надання мені відпустки, але резолюцією від 26 квітня 2025 року вказаний рапорт погоджений не був, відпустка позивачу надана не була. Також представник позивача вказав, що оскарження розпорядження УСБУ в Хмельницькій області про припинення допуску до державної таємниці не є спором з приводу проходження публічної служби, оскільки позивач не є співробітником УСБУ в Хмельницькій області. Отже, на думку представника позивача оскарження цього розпорядження може відбуватись у встановлені ч.2 ст.122 КАС України строки протягом шести місяців з дня, коли особа довідалась або повинна була довідатись про порушення своїх прав. Ухвалою суду від 24 липня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з цим адміністративним позовом. Позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування розпорядження, пункту наказу залишено без розгляду. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено, встановлений ст. 122 КАС України, строк на звернення до суду без поважних причин. Суд не визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, викладені в заяві про його поновлення, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги пред`явленні за межами передбаченого ст. 122 КАС України строку звернення до суду. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує розпорядження управління Служби Безпеки України в Хмельницькій області розпорядження від 03.04.2025 р. №74д про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та пункт 17 наказу Командувача Сил підтримки Збройних Сил України від 25 квітня 2025 року №87. Отже, вказаний спір виник у зв`язку із проходженням позивачем публічної служби. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки позивачу ще у квітні 2025 року було відомо про наявність оскаржуваних індивідуальних акті, а також відомо про правові підстави їх прийняття, звернення представника позивача із адвокатським запитом чи звернення позивача із рапортом від 03.06.2025 року та надання 09.06.2025 року відповіді на цей рапорт не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку. Позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Так, оскаржуване позивачем розпорядження УСБУ у Хмельницькій області винесене 03.04.2025, про що його було повідомлено у встановленому законом порядку, чого не заперечує і сам позивач. Лист УСБУ у Хмельницький області від 03.04.2025 №72/26/16-1763дск про скасування допуску до державної таємниці надійшов до військової частини 07.04.2025 за вх. №44дск. На момент отримання вказаного листа який має гриф обмеження доступу «Для службового користування», ОСОБА_1 займав посаду помічника командира частини-начальника служби охорони державної таємниці вказаної військової частини, тобто саме він отримав його та здійснив реєстрацію. Тобто, про обставини скасування допуску до державного таємниці ОСОБА_1 стало відомо не пізніше 07.04.2025. Крім того, 08.04.2025 наказом №109 командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині ОСОБА_1 допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою начальника групи цивільно-військового співробітництва до прийняття кадрового рішення, з яким його ознайомлено. Відносно доводів позивача про те, що ним вживалися заходи для отримання документів, які стали підставою для скасування допуску, але не зміг їх вчасно отримати, колегія суддів звертає увагу, що договір про надання правової допомоги (ордер серії ВХ №1097185 від 21.05.2025) він уклав з адвокатом Мєлєкєсцевим О.І. лише 21.05.2025, тобто щонайменше через 44 дні після того, як йому стало відомо про скасування допуску до державної таємниці. З рапортом про надання йому копій документів, які стали підставою для скасування допуску до державної таємниці, ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 лише 03.06.2025, відповідь за №149 отримав 09.06.2025. При цьому, з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 21.06.2025, тобто через 75 днів після того, як йому стало відомо про скасування допуску до державної таємниці. Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно з ч. 3ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Єспл) у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland» від 19.06.2001, заява N 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Таким чином враховуючи встановлені у справі обставини за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено жодних поважних причин його пропуску, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.