Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/442/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/442/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 20 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 14.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загон Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військовій частині НОМЕР_2 ). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №578-ОС від 19.07.2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону головного сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », звільнену з військової служби в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 5 пунктом 3 підпунктом г) (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), статтею 26 частиною 12 пунктом 3 абзацом 1 (під час дії воєнного стану: військовослужбовці-жінки у зв`язку з вагітністю) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 19.07.2024 року. На момент виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону згідно того ж наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону вислуга років останньої становила: календарна - 07 років 07 місяць 04 дні; пільгова - 03 роки 09 місяців 14 днів; загальна - 11 років 04 місяці 18 днів. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернулась до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно з пунктами 2 та 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Згідно з абзацом 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану. Крім цього, як встановлено абзацом 8 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова №393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац 10 пункту 10 Постанови №393). Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра борони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі Порядок №260 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з пунктом 8 Розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами). Отже, право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у випадку його звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та за умови наявності у такого військовослужбовця вислуги 10 календарних років і більше. Як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, позивач була звільнена з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) військовослужбовці-жінки у зв`язку з вагітністю)). У наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2024 року №578-ОС зазначено, що вислуга років позивача становить у календарному обчисленні 07 років 07 місяців 04 днів. При вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд звертає увагу на те, що умовою набуття такого права відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність «вислуги 10 календарних років і більше». Тобто, у вказаній вище нормі міститься пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Оскільки наявними у даній справі матеріалами підтверджується, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 07 років 07 місяців 04 днів, тобто становить менше 10 років календарної вислуги, то суд приходить до висновку про помилковість тверджень позивача про наявність у неї права на виплату спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та, відповідно, про протиправну бездіяльність відповідача. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даних спірних відносинах відповідач, не виплативши позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Водночас, судом встановлено, що позивач посилається на нечинні положення Закону №2011-XII. Зокрема, редакція статті 15 Закону №2011-ХІІ, на яку містяться посилання в позові і яка дійсно раніше не містила положень щодо необхідності саме 10 календарних років вислуги для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, була чинна до моменту внесення змін до неї Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06 вересня 2023 року №3379-IX, який набрав чинності 05 жовтня 2023 року. Однак після набрання чинності указаним законом діюча редакція статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачає умову для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби наявність 10 календарних років вислуги і більше. Також, суд вважає безпідставними посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у справах №806/2104/17 та №822/3008/17, оскільки спірні відносини у тих справах вирішувались судами із застосуванням (аналізом) положень законодавства, яке вже втратило чинність. Відтак, правові позиції суду касаційної інстанції у вказаних справах не є актуальними до спірних відносин у цій справі, що виникли при звільненні позивача з військової служби у липні 2024 року та регулюються приписами статті 15 Закону №2011-ХІІ в редакції, відмінній від тієї, що діяла на час виникнення спірних відносин у справах №806/2104/17 та №822/3008/17. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.