Постанова 4870 № 909/12/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" жовтня 2025 р. Справа №909/12/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. секретар судового засідання Хом`як Х.А. розглянув апеляційну скаргу Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 (повне рішення складено 19.05.2025, суддя О.В. Рочняк) у справі № 909/12/25 за позовом Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство Рибгосп «Княгиничі», с. Княгничі, Івано-Франківська область третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «АйФіш», м. Київ про стягнення 5306805 грн 18 коп. заборгованості та зобов`язання повернути майно за участю представників в режимі відеоконференції: прокурор не з`явився від позивача Лазар В.І. від відповідача не з`явились від третьої особи Ляшенко А.З. Івано-Франківська окружна прокуратура 06.01.2025 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі РВ ФДМУ) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство Рибгосп «Княгиничі» (далі ТОВ «КСГП «Княгиничі»/Рибгосп) 5306805,18 грн заборгованості з орендної плати та зобов`язання відповідача повернути Державному підприємству «АйФіш» за актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, майно, яке отримане відповідно до акту приймання-передачі від 12.10.2023. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор покликається на припинення тристороннього договору оренди через несплату орендної плати орендарем та незвільнення орендованого майна, що стало підставою звернення з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, про повернення орендованого майна балансоутримувачу, а також про стягнення неустойки за неповернення орендованого майна. В ході підготовчого провадження Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 20.02.2025 залучив до участі у справі Державне підприємство «АйФіш» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Розглянувши позовні вимоги прокурора, Господарський суд Івано-Франківської області 07.05.2025 ухвалив рішення, яким задоволив такі частково; з ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» на користь РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях стягнув 5239214,52 грн заборгованості, що складається з 759043,76 грн заборгованості з орендної плати, 106329, 70 грн пені та 4373841, 06 грн неустойки; за рахунок відповідача відшкодував Івано-Франківській обласній прокуратурі 78588, 22 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив. При ухваленні вказаного рішення господарським судом було встановлено факт систематичної несплати орендної плати, що стало підставою дострокового припинення договору оренди на підставі п.12.8 незмінюваних умов договору, та - факт припинення договору з 30.04.2024. Задовільняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості та пені, суд здійснив перерахунок таких сум, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та з врахуванням ч. 6 ст.232 ГК України, а також визнав, що заявлена до стягнення сума неустойки є обґрунтованою та арифметично правильною. Щодо вимоги прокурора про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд встановив, що така, у відповідності зі ст. 50 ГПК України, не підпадає під ознаки поняття «сторони в судовому процесі», якими є позивачі та відповідачі, а тому в цій частині - спір не підлягає до задоволення. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 в частині відмови у задоволенні його позовної вимоги та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» повернути майно за актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, Державному підприємству «АйФіш». В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор, зокрема, зазначив, що власником майна, яке є предметом договору оренди за № 23/23 від 12.10.2023, є держава в особі Фонду державного майна України (далі - Фонд), його регіонального відділення, яке, згідно з умовами договору делегувало право володіння таким майном балансоутримувачу ДП «АйФіш». Такі дії Фонду державного майна України та його структурних підрозділів відповідають приписам Цивільного та Господарського кодексів України. Апелянт вважає, що у відповідності зі ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором, а саме - балансоутримувачу. Така позовна вимога ґрунтується на волевиявленні власника та приписах чинного законодавства. Позивач та третя особа у справі, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких доводи прокурора підтримали і просили апеляційну скаргу задоволити підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі свого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив. Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотаннями позивача та третьої особи розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшли представники позивача та третьої особи, які підтримали свої доводи та міркування, висловлені у попередніх судових засіданнях; прокурор та відповідач в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили. З огляду на ту обставину, що всі учасники судового процесу були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання відповідних ухвал до їх електронних кабінетів, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника відповідача. Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, судова колегія встановила такі обставини: Між РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (орендодавець), ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгинині» (орендар) та ДП «АйФіш» (балансоутримувач) 12.10.2023 було укладено договір оренди державного майна за №23/23, який набирає чинності в день його підписання сторонами і діє 5 років з дати набрання чинності цим договором, та відповідно до п. 1.1 незмінюваних умов якого орендодавець і балансоутримувач передали, а орендар прийняв в строкове платне користування майно зазначене у пункті 4 змінюваних умов договору, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 змінюваних умов договору. За умовами п. 4.1. змінюваних умов договору об`єктом оренди є таке нерухоме майно: - гідротехнічні споруди руслового ставу (інвентарний номер 18) за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Загір`я, с. Ради, с. Княгиничі; - гідротехнічні споруди садків зимувальних 7 штук (інвентарний номер 19) за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Княгиничі, вул. Шухевича, 1; - гідротехнічні споруди ставів зимувальних 6 штук (інвентарний номер 17) за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Княгиничі, вул. Шухевича,

1. Орендар, за умовами п. 2.1 незмінюваних умов договору, вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Цього ж дня, 12.10.2023 між сторонами договору було підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, що належить до державної власності, визначене п. 4.1 змінюваних умов вказаного договору. В п. 9.1 та 16 змінюваних умов договору сторони погодили, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 260100 грн без ПДВ, а співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору становить 30% суми орендної плати балансоутримувачу, 70% державному бюджету. Якщо орендна плата, визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року. Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 змінюваних умов договору, щомісяця, до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.2., п. 3.3. незмінюваних умов договору). Відповідно до п. 3.8, 3.9 незмінюваних умов договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та або/ балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Пункт 3.11 незмінюваних умов договору регламентує, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку (за наявності). За умовами пунктів 4.1-4.4 незмінюваних умов договору, в разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності) та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Протягом трьох робочих днів з моменту припинення договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також скласти акт повернення з оренди орендованого майна у трьох примірниках і надати підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балонсоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна. Якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору. Відповідно до п. 12.6.4 незмінюваних умов договору, договір припиняється на вимогу орендодавця з підстав, передбачених пунктом 12.7 цього договору, і при цьому - вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу третього пункту 12.8 цього договору. Згідно з п. 12.7 незмінюваних умов договору, договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці. За змістом п. 12.8 незмінюваних умов договору, про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимога про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення. Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця. Майно, у відповідності до п. 12.12 незмінюваних умов договору, вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях листами №11-021-00181 від 05.02.2024, №11-021-00293 від 21.02.2024, №11-021-00402 від 12.03.2024, №11-021-021-00589 від 15.04.2024 зобов`язувало ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» погасити заборгованість по платежах до державного бюджету та балансоутримувачу, бо в іншому випадку регіональне відділення змушене буде відмовитися від договору оренди. ДП «АйФіш» листом за №07-05/13 від 01.04.2024 повідомило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, що заборгованість ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» перед балансоутримувачем по договору оренди №23/23 від 12.10.2023 станом на 01.04.2024 складає 244350 грн 53 коп., оплата орендарем не проводилася протягом січня-березня 2024 року. 23.04.2024 РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надіслало ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» повідомлення №11-021-00623 від 23.04.2024 про відмову від договору оренди №23/23 від 12.10.2023. 16.04.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Івано-Франківської окружної прокуратури з листом №10-021-00592 від 16.04.2024 (вх.№1914-24 від 16.04.2024) про вжиття заходів представницького характеру. У відповідь на вказаний лист Івано-Франківська окружна прокуратура листом від 24.04.2024 №09.51-68-1215ВИХ-2024 просила РВ ФДМУ надати інформацію про вжиття Регіональним відділенням заходів щодо стягнення із ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення майна, а також - про те, хто є власником та балансоутримувачем орендованого майна. Листом за №10-021-00666 від 30.04.2024 РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надав Івано-Франківській окружній прокуратурі витребувану нею інформацію та документи, що її підтверджують. 01.08.2024 РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях листом за №10-021-01202 від 01.08.2024 повідомило Івано-Франківську окружну прокуратуру про те, що відділення не отримувало акта приймання-передачі (повернення) майна по договору оренди, тому за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 нараховано неустойку у розмірі 1640190,60 грн, також просило повідомити чи зверталася прокуратура із позовом до суду в інтересах держави в особі регіонального відділення. У відповідь на вказаний запит Івано-Франківська окружна прокуратура листами від 11.09.2024 №09.51-68-2793ВИХ-2024 та від 19.12.2024 №09.51-68-3966ВИХ-2024 повідомила РВ ФДМУ про те, що прокуратурою буде заявлено до Господарського суду Івано-Франківської області позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ДП «АйФіш» до ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» про повернення майна, стягнення коштів та пені. Згодом, РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях листами за №10-021-01438 від 16.09.2024 та за №10-021-01866 від 20.12.2024 повторно повідомило прокуратуру про те, що акта приймання-передачі (повернення) майна до договору оренди не отримувало та повторно просило прокуратуру звернутись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення. Івано-Франківська окружна прокуратура звернулася до ДП «АйФіш» із листом від 11.09.2024 за №09.51-68-2794ВИХ-2024, в якому просила надати інформацію щодо вжитих підприємством заходів про стягнення наявної заборгованості з оплати орендної плати, розірвання договору оренди та повернення майна. У відповідь на вказаний лист ДП «АйФіш» листом від 17.10.2024 за №11-04/94 повідомило Івано-Франківській окружній прокуратурі, що підприємство зверталося до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» 425124,23 грн 23 коп., яка була задоволена господарським судом в повному обсязі, а також повідомило, що не заперечує у здійсненні прокуратурою заходів щодо звернення до суду з позовом, з метою захисту державного майна в інтересах ДП «АйФіш». Таким чином, вищезазначені обставини слугували підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі РВ ФДМУ з позовом про стягнення з ТОВ «КСГП Рибгосп «Княгиничі» заборгованості з орендної плати та пені за договором оренди №23/23 від 12.10.2023 за період з 15.11.2023 по 19.12.2024, які, відповідно, становлять 765422,20 грн і 167541,38 грн, а також 4373841,60 грн неустойки, нарахованої за період з 01.05.2024 по 31.12.2024 за неповернення орендованого майна. Крім цього, прокурором заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу за актом приймання-передачі орендоване нерухоме майно державної власності. Дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги відхиляються з огляду на таке: За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За умовами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.626 та ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За користування майном, у ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 та ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч. 2 ст. 782 ЦК України). За змістом п. 12.8 незмінюваних умов договору, договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця. Зі штемпеля поштового відділення на описі вкладення в цінний лист слідує, що РВ ФДМУ в Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях 23.04.2024 відправило повідомлення за №11-021-00623 від 23.04.2024 про відмову від договору оренди №23/23. Отож, з врахуванням умов договору та норм чинного законодавства договір оренди є припиненим з 30.04.2024. Відповідно до п. 12.12 незмінюваних умов договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна. З дня прийняття відповідачем приміщення від позивача в оренду за актом приймання-передачі до припинення договору (тобто з 12.10.2023 до 29.04.2024), у відповідача виникло зобов`язання сплачувати орендні платежі на умовах, що вказані в договорі - до 15 числа поточного місяця оренди. Таким чином, загальний розмір орендної плати, який мав бути сплачений за договором оренди до державного бюджету (70% суми орендної плати) становить 1240648,27 грн: - за період з 12.10.2023 по 31.12.2024 481604,51 грн (167806,45 (260100/31х20) + 260100 х 2 х 70%), яка повністю оплачена відповідачем - 18.10.2023, 14.11.2023 та 04.01.2024; - за період з 01.01.2024 по 29.04.2024 (до припинення договору) 759043,76 грн. З врахуванням наведеного, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди державного майна №23/23 від 12.10.2023 державному бюджету становить 759043,76 грн. Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані суду належні та допустимі докази, які б свідчили про виконання ним обов`язку зі сплати орендних платежів чи погашення наявної у нього заборгованості, відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених прокурором вимог в частині стягнення з відповідача 759043,76 грн основного боргу та відмови у стягненні 6378,44 грн, у зв`язку з необґрунтованістю таких вимог. Крім стягнення з відповідача суми основного боргу, прокурором також заявлено вимогу про стягнення пені та неустойки. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. За змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин і звернення до господарського суду), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). В п. 3.9 незмінюваних умов договору оренди сторони погодили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Враховуючи те, що сторони в договорі не обумовили жодних додаткових застережень щодо строку нарахування штрафних санкцій, відтак пеня за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. За умовами п. 4.4 незмінюваних умов договору, якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. За прострочення виконання грошового зобов`язання за договором оренди за період з 16.12.2023 по 19.12.2024 позивачем нараховано відповідачу 167541,38 грн пені та 4373841,06 грн неустойки за невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого державного майна. Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок розміру неустойки та пені, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, судова колегія погоджується з таким та вважає, що обґрунтовано заявленими до стягнення з відповідача є 106329,70 грн пені й 4373841,06 грн неустойки. Щодо заявленої прокурором вимоги про витребування спірного нерухомого майна на користь балансоутримувача ДП «АйФіш», то суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане державне підприємство за ухвалою суду першої інстанції від 20.02.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не підпадають під ознаки поняття «сторони в судовому процесі», якими є позивачі та відповідачі. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відтак, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст.41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. За умовами ч.1 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Згідно з ч.3 вказаної статті позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Відповідно до абз.2 ч.5 ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Як вбачається з обставин цієї справи, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, тому вказаний орган, відповідно до абз.2 ч.5 ст. 53 ГПК України, набув статусу позивача у справі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому у неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у такому процесі. З врахуванням тієї обставини, що прокурором заявлено вимогу про зобов`язання повернути нерухоме майно, що належить до державної власності на користь Державного підприємства «АйФіш», яке є третьою особою у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції. За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи. Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення. Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В : В задоволенні вимог апеляційної скарги Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури відмовити. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі № 909/12/25 залишити без змін. Судові витрати покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області. повну постанову складено 22.10.2025 Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік