Постанова Львівський апеляційний суд № 463/258/24

Справа № 463/258/24 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я. Провадження № 22-ц/811/1685/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Заяць Я.І. з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Заяць Б.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 квітня 2025 року у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особа: Львівське комунальне підприємство «Господар», Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятого приміщення,- ВСТАНОВИЛА: У січні 2024 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особа: Львівське комунальне підприємство «Господар», Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятого приміщення. Позов мотивували тим, що в будинку АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення підвалу під індексом 16-1, загальною площею 11.6 кв.м., яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради. Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 вищезазначене нежитлове приміщення надано в користування ОСОБА_1 . Єдиною підставою для виникнення речового права безоплатного користування нежитлового приміщення є договір оренди, однак такий між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_1 не укладався а саме по собі розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 не може підміняти договір оренди, тому використання нежитлового приміщення відповідачем не можна вважати законним. Незаконне володіння відповідачем спірним приміщенням порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатися об`єктом комунальної власності. З наведених підстав, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просили зобов`язати ОСОБА_1 звільнити шляхом виселення самовільно зайняте приміщення підвалу під індексом 16-1 загальною площею 11.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 рокуу задоволенні позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особа: Львівське комунальне підприємство «Господар», Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятого приміщення задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити шляхом виселення самовільно зайняте нежитлове приміщення підвалу під індексом 16-1, загальною площею 11.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 2684.00 грн судового збору. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що між ним та Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради не було укладено жодних договорів щодо спірного приміщення, відтак даний спір є не приватно-правовим, а публічно-правовим, заснованим на публічному праві, в якому одна з сторін є суб`єктом владних повноважень, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про закриття провадження у справі. Позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, оскільки позивач не зазначив ціну позову, а крім того не надав документів на підтвердження його правового статусу та наявності повноважень на звернення до суду з позовними вимогами, тому суд безпідставно прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. У розпорядженні голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076, в листі від 21 жовтня 2022 року № 33-вих-88413 та акті обстеження будинку АДРЕСА_1 від 29 листопада 2022 року зазначено площе нежитлового приміщення 12.0 кв.м., а в позовній заяві зазначено площа нежитлового приміщення підвалу 11.6 кв.м., що на його думку, свідчить про те, що це різні приміщення. Розпорядження голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, виданим на виконання владних повноважень, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. У розпорядженні не міститься жодних припікальних строків та на нього не покладено жодних обов`язків. Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 рокускасувати та закрити провадження у справі. 25 вересня 2025 року на адресу суду від представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що в апеляційній скарзі наведено доводи та обґрунтування, які не стосуються обставин справи та не відносяться до предмета доказування. Стверджує, що Львівська міська рада є законним власником нежитлового приміщення підвалу під індексом 16-1 загальною площею 11,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Личаківська,32, а відповідач не є ні власником, ні законним користувачем спірних приміщень.Наголошує на тому, що подальше перебування нежитлового приміщення підвалу під індексом 16- 1 загальною площею 11,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 у користуванні відповідача перешкоджає подальшій реалізації Львівською міською радою передбачених чинним законодавством прав власника. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 квітня 2025 року залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника Зелика Б.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради Заяць Б.Р. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно володіє нежитловим приміщенням підвалу під індексом 16-1, загальною площею 11.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушує права органу місцевого самоврядування на володіння та розпорядження об`єктом комунальної власності. З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних мотивів. Судом та матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова від 17 вересня 1985 року №447 «Про закріплення нежитлового фонду за громадянами та організаціями району» зобов`язано ЖЕД-506 звільнені підвальні квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 пл. 51.6 кв.м. виключити з житлового фонду, закрити особисті рахунки, та передати монтажно-налагоджувальному управлінню «Укрорглістехмонтаж» під службове приміщення, укласти орендну угоду та отримувати орендну плату. На підставі договору про оренду нежитлових приміщень № 1831 від 12 жовтня 1994 року Управління комунального майна міста Львова, яке є орендодавцем на підставі угоди № 16 від 01 січня 1992 року з ЖЕК-506 Личаківського району м. Львова рішення № 447 від 17 вересня 1985 року Червоноармійської ради народних депутатів, здало, а Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління прийняло в оренду з 01 січня 1992 року на невизначений термін в користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , 16,17 загальною площею 52.8 кв.м. зі сплатою орендної плати 5829 карб з 01 січня 1993 року, 8744 карб з 01 червня 1993 року, 25344 карб з 01 вересня 1993 року, 76032 карб з 01 грудня 1993 року Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 «Про надання нежитлового приміщення в користування під господарські потреби на АДРЕСА_1 » надано в користування під господарські потреби нежитлове підвальне приміщення під індексом 16-1 загальною площею 12.0 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , який проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Рішенням Львівської міської ради № 93 від 13 жовтня 2022 року «Про втрату чинності розпоряджень голови Личаківської районної адміністрації» визнано таким, що втратило чинність розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 «Про надання нежитлового приміщення в користування під господарські потреби на АДРЕСА_1 ». Згідно з актом обстеження приміщення № 287-Нп/22 від 16 серпня 2022 року комісією в складі: спеціаліста першої категорії КІВ УКВ ДЕР ЛМР Сулятицького П.І., бухгалтера ЛКП «Господар» Верцаби Г.М., при проведенні обстеження нежитлового приміщення площею 11.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що доступ до цього приміщення був відсутнім. Листом від 21 жовтня 2022 року № 33-вих-88413 Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради попередила ОСОБА_1 про необхідність звільнення протягом одного місяця займаного приміщення комунальної власності площею 12.00 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 . Актом обстеження будинку АДРЕСА_1 від 29 листопада 2022 року, складеним комісією в складі представника Личаківської районної адміністрації Беднарської З., заступника директора ЛКП «Господар» Рудика М., майстра виробничої дільниці Чупило Б, підтверджується, що комісією з виходом на місце встановлено, що станом на 29 листопада 2022 року ОСОБА_3 не звільнив приміщення площею 12.0 кв.м., яке знаходиться в підвалі будинку, та не передав ключі в ЛКП «Господар». Згідно з технічним паспортом на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , виготовленим 24 травня 2022 року ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» на замовлення ЛКП «Господар», площа підвального нежитлового приміщення під індексом 16-1 становить 11.6 кв.м. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 338288136 від 06 липня 2023 року за територіальною громадою , Львівською міською радою зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, підвал під індексом 16-1, загальною площею 11.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги незаконністю користування нежитловим підвальним приміщенням під індексом 16-1 площею 11.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просило звільнити самовільно зайняте спірне нежитлове приміщення. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Відповідно до ст.. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Згідно з Положенням про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 14 липня 2016 року № 777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за її надходження. Положенням про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02 грудня 2016 року № 1125, одним з основних завдань управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади міста Львова. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року). Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Звертаючись до суду з вимогами про звільнення нежитлового приміщення під індексом 16-1, загальною площею 11.6 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 32, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вважає, що спірне приміщення зайнято відповідачем самовільно без належної правової підстави. Однак, спірне підвальне приміщення передано у користування ОСОБА_1 на підставі розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 «Про надання нежитлового приміщення в користування під господарські потреби на вул. Личаківській, 32», що спростовує доводи позивача про самовільне зайняття цього нежитлового приміщення. Відтак, відповідач на законній підставі користувався вищезазначеним нежитловим приміщенням. При цьому, визнання розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 «Про надання нежитлового приміщення в користування під господарські потреби на вул. Личаківській, 32» таким, що втратило чинність на підставі рішення Львівської міської ради № 93 від 13 жовтня 2022 року «Про втрату чинності розпоряджень голови Личаківської районної адміністрації» не спростовує законності користування спірним приміщенням відповідачем. З огляду на те, що розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 «Про надання нежитлового приміщення в користування під господарські потреби на вул. Личаківській, 32» прийнято органом місцевого самоврядування в межах його компетенції, факт визнання його нечинності в подальшому не свідчить про самовільне зайняття нежитлового приміщення відповідачем в контексті заявлених позовних вимог. В той же час, не заслуговують на увагу доводи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку щодо неукладення договору оренди спірних приміщень з відповідачем, оскільки розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 жовтня 1999 року № 1076 «Про надання нежитлового приміщення в користування під господарські потреби на вул. Личаківській, 32» не містить положень про зобов`язання відповідача укласти договір оренди переданого йому у користування нежитлового приміщення. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити займане нежитлове приміщення та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача. У той же час, помилковими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що даний спір є публічно-правовим, оскільки між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо права користування комунальним майном. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4542 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особа: Львівське комунальне підприємство «Господар», Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятого приміщення відмовити. Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.