Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/804/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2025 р. Справа № 520/804/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського апеляційного суду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 13.03.25 по справі № 520/804/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського апеляційного суду (далі по тексту відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі оновленої довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року. - зобов`язати Харківський апеляційний суд видати ОСОБА_1 оновлену довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, обчислену виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3 028 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у видачі оновленої довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3 028 грн, оскільки з 01.01.2024 після прийняття Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-IX (далі Закон № 3460-IX) змінився розмір складових суддівської винагороди, а саме збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується, зокрема, посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для видачі оновленої довідки та здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 520/804/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського апеляційного суду (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61001, код ЄДРПОУ42261368) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задоволено. Визнано протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі оновленої довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року. Зобов`язано Харківський апеляційний суд видати ОСОБА_1 оновлену довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, обчислену виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3 028 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для видачі ОСОБА_1 оновленої довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, оскільки статтею 7 Закону № 3460-ІХ з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні - 2102 грн, а відтак, у спірних правовідносинах не відбулося події підвищення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як передумови для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача, що свідчить і про відсутність підстав для видачі довідки з урахуванням встановленого Законом України " Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн. Сторони правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Харківського апеляційного суду та отримує з 10 квітня 2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Листом № 04-33/2/2025 від 02.01.2025 відповідач відмовив у видачі довідки, посилаючись на положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Також вказав, що згідно з штатним розписом Харківського апеляційного суду на 2024 рік посадовий оклад працюючого судді станом на 01 січня 2024 року складає 131 375 грн, який розраховано з 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму у розмірі 2 102 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,25, що встановлено ч.4 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На підставі зазначеного відповідач вважає, що відсутні правові підстави для видачі позивачу довідки для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з посадовим окладом розрахованим з прожиткового мінімуму 3 028,00 грн. Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у видачі довідки встановленої форми для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму 3 028,00 грн, звернувся до суду за захистом своїх прав на отримання такої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та наявності у позивача права на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахування суддівської винагороди має бути здійснено виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3 028 грн, оскільки заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3 028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-УІІІ не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102.00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1928-ІХ та Закону № 1082-ІХ є неправомірним. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини склались між сторонами внаслідок відмови Харківського апеляційного суду у видачі позивачу оновленої довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Згідно частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 3-1). Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1, для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку. Відтак, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно до вимог статті 7 Закону № 3460-ІХ розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Отже, відповідно до Закону № 3460-ІХ з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Водночас, посилаючись на те, що змін до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2021 не відбулося, відповідач наполягає на відсутності підстав для видачі позивачу оновленої довідки, обчисленої виходячи із розміру прожиткового мінімуму 3028 грн. Слід зазначити, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі Чепмен проти Сполученого Королівства (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту. Отже, Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання. З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. З огляду на зазначені положення КАС України, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, а саме: 2102,00 грн. Таким чином, видача позивачу оновленої довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, обчисленої виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн суперечитиме правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24. Беручи до уваги вищевказану зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати відмову Харківського апеляційного суду протиправною. Зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік у розмірі 2102,00 грн, та те, що з 01.01.2024 не відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача права на отримання оновленої довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, обчисленої виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що дії Харківського апеляційного суду про відмову у видачі позивачу оновленої довідки є правомірними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 520/804/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Харківського апеляційного суду - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 520/804/25 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій