Постанова 4818 № 641/4975/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 14 жовтня 2025 року м. Харків справа №641/4975/24 провадження № 22-ц/818/4046/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Смелянець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за апеляційною скаргою Харківської міської ради на заочне рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 31 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Музиченко В.О., - в с т а н о в и в: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті його батьків; батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , і після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 31 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,9 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті його батьків; батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , і після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що позивач неправильно обрав спосіб захисту. Позивач до Харківської міської ради для отримання відповідних документів не звертався та відмови не отримував, а тому позовні вимоги є передчасними. Крім того вважає, що будинок за адресою АДРЕСА_2 не перебуває та не перебував у комунальній власності ХМР, а є спільною власністю мешканців та колишніх членів житлово-будівельного кооперативу «Нейтрон», які не були залучені судом першої інстанції до розгляду цієї справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спадкодавець за життя повністю сплатив пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою ЖБК «Нейтрон», то він набув право власності на неї, а відтак таке право увійшло до складу спадщини, що залишилась після його смерті. Враховуючи той факт, що правовстановлюючий документ на квартиру відсутній, але дана квартира входить до складу спадщини, а позивач єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину, суд приходить до висновку про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Станом на час смерті батьків позивач проживав та був зареєстрований разом з ними у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_3 . Постановою приватного нотаріуса ХМНО Полтєвої І.О. від 18.07.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставою для відмови стало те, що право власності на спадкове майно не оформлене. Не надано правовстановлюючий документ, який підтверджує належність спадкового майна спадкодавцеві. Згідно довідки ЖБК «Нейтрон» № 24 від 16.03.2004 року, виданої ОСОБА_2 , вбачається, що він є членом ЖБК «Нейтрон» та власником квартири АДРЕСА_1 . Перший внесок зроблений 20.02.1967 року у розмірі 920 руб. Повна вартість квартири АДРЕСА_4 виплачена 5.08.1982 року та складає 2332 руб. З довідки, КП «Харківське міське БТІ», вбачається, що згідно з наявними архівними матеріалами по АДРЕСА_5 реєстрація права власності станом на 31.12.2012 на квартиру АДРЕСА_4 відсутня. До матеріалів інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_4 долучено довідку ЖБК «Нейтрон» від 16.03.2004 № 24 на ім`я ОСОБА_2 . В матеріалах інвентаризаційної справи за вищезазначеною адресою міститься лист КП «ХМБТІ» ХМР від 30.04.2004 № 17000765 до Виконавчого комітету Комінтернівської районного ради м. Харкова щодо можливості видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 . Рішення (розпорядження) щодо видачі свідоцтва про право власності на вказану квартиру відсутнє станом на 31.12.2012, право власності не оформлено. Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . У даній квартирі він проживав разом зі своїми батьками ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 .. За життя батько отримав кооперативну квартиру АДРЕСА_1 у житловому кооперативі «Нейтрон», і у 1968 році вніс перший внесок від вартості вищезазначеної квартири. У 1975 році, згідно довідки, його батьком була виплачена повна вартість квартири, яка на той момент складала 2332 рублів. У 2004 році його батько подав довідку про виплату повної вартості квартири до КП «ХМ БТІ» для реєстрації свого права власності і отримання свідоцтва про право власності, але так його і не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько ОСОБА_2 помер. Після його смерті вони з матір`ю залишились проживати у спірній квартирі. Для отримання спадщини вони з матір`ю звертались до нотаріуса та їм було роз`яснено, що оскільки вони зареєстровані у квартирі, то автоматично приймають спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його матір ОСОБА_3 після смерті батьків він фактично прийняв на себе обв`язки спадкоємця по утриманню квартири, сплачував комунальні послуги, робив ремонт. Інших дітей у батьків не було. У 2024 році він звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на квартиру за законом після смерті його батьків. Нотаріусом були заведені спадкові справи, та 18.07.2024 року нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 та роз`яснено його право звернутись до суду за захистом своїх прав як спадкоємця. На момент набуття права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру законодавством не була передбачена як обов`язкова видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру. ОСОБА_2 при житті отримав квартиру як член кооперативу, ним проведена повна сплата пайових внесків за вказане житлове приміщення, а отже останній набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною 1 статті 1220 ЦК Українивстановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ст. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з ч.1 ст.392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію»член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Згідно ст.21 вказаного Закону, пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується. Згідно з ч.3 ст.384 ЦК Україниу разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України п.5-1 постанови №9 від 18 вересня 1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» судам слід мати на увазі, що згідно зі ст.15 Закону України «Про власність»член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд. Аналогічне роз`яснення щодо підстав набуття права власності на кооперативну квартиру міститься в п.69, п.71 листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)». Як вбачається з п.6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю. Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно. Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно з вимогами ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Законуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Так, згідно з вимогами ст.15 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Матеріали справи свідчать про те, що згідно довідки ЖБК «Нейтрон» № 24 від 16.03.2004 року, виданої ОСОБА_2 , вбачається, що він є членом ЖБК «нейтрон» та власником квартири АДРЕСА_1 . Перший внесок зроблений 20.02.1967 року у розмірі 920 руб. Повна вартість квартири АДРЕСА_4 виплачена 5.08.1982 року та складає 2332 руб. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Станом на час смерті батьків позивач проживав та був зареєстрований разом з ними у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_3 . Тому є таким, що прийняв спадщину. Постановою приватного нотаріуса ХМНО Полтєвої І.О. від 18.07.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставою для відмови стало те, що право власності на спадкове майно не оформлене. Не надано правовстановлюючий документ, який підтверджує належність спадкового майна спадкодавцеві. Стаття 1298 ЦК Українипередбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Враховуючи, що відповідно до ст. 328 цього Кодексунабуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року і справі № 910/8880/18. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи, що спадкодавець за життя повністю сплатив пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою ЖБК «Нейтрон» та повідомленням КП «ХМБТІ», та набув право власності на неї, а відтак таке право увійшло до складу спадщини, що залишилась після його смерті. Разом з тим відсутність правовстановлюючого документу на квартиру не спростовує факт набуття права власності на неї на законних підставах. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом. Посилання апелянта про необхідність залучення до участі у справі ОСББ, створеного колишніми членами ЖБК та мешканцями будинку, де розташована спірна квартира, є необґрунтованим, оскільки права зазначених осіб рішенням суду у даних правовідносинах не порушуються. Натомість за відсутності інших спадкоємців саме Харківська міська рада є належним відповідачем. Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення виготовлено 16 жовтня 2025 року.