Постанова 4812 № 479/1203/24

15.10.25 22-ц/812/1730/25 Справа № 479/1203/24 Головуюча в 1-й інстанції Репушевська О. В. Провадження 22-ц/812/1730/25 Доповідачка апеляційної інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 15 жовтня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючої-судді Ямкової О. О., суддів Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем судового засідання: Шурмою Є. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану від його імені адвокатом Кравченком Олександром Сергійовичем, на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О. В. в приміщенні суду в селищі Криве Озеро Миколаївської області о 10 год 25 хв, із складенням повного рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агрофірма Корнацьких», про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кравченко О. С., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначив, що він на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку №088038 від 30 вересня 2003 року є власником земельної ділянки, загальною площею 4,96га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Багачівської (Кривоозерської) селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області. Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди землі від 28 серпня 2006 року, що укладено між сторонами строком на 50 років, з виплатою щорічної орендної плати. Договір зареєстровано у державному реєстрі за №40801700173 та підписано від імені ОСОБА_1 , як орендодавця, його представником за довіреністю ОСОБА_2 . З моменту підписання договору відповідач не виплачує орендну плату на користь позивача, внаслідок чого суттєво порушує умови договору оренди земельної ділянки та інтереси орендодавця, якому примірник договору навіть не був наданий. У зв`язку з наведеним 5 серпня 2024 року позивач, був змушений через свого представника Кравченка О. С. зробити адвокатський запит для отримання його копії, а також копій платіжних документів щодо виплати орендної плати за увесь період користування. Однак відповіді на направлений запит не отримав. За наведеного, вважав, що наявні підстави для розірвання договору оренди у зв`язку з невиконанням його умов щодо своєчасної виплати сум орендної плати. Клопотав про витребування у відповідача ТОВ «Агрофірма Корнацьких» примірнику договору оренди належної йому земельної ділянки, а також документів, що підтверджують виплату орендної плати. У відзиві на позовну заяву ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вважало позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наявність у діях позивача ознак недобросовісної поведінки та належного виконання орендарем умов договору щодо виплати орендної плати у розмірі 975 грн 15 коп. Вказував, що кошти виплачувались своєчасно та в повному обсязі, однак у період 2020 2021 роки позивачем штучно створювались умови для дострокового розірвання договору оренди шляхом неотримання орендної плати. В інші періоди орендну плату виплачено у повному обсязі у встановлені договором строки. Надав копію укладеного з позивачем договору оренди та копії платіжних відомостей щодо отримання орендної плати за період з 2016 року по 2023 рік, а також копію листа від 18 березня 2021 року із запрошенням отримати орендну плату за 2020 рік. Також відповідачем надано копію акту про знищення первинної бухгалтерської документації за період з 2002 по 2015 роки. Позивач, який діє через свого представника Кравченка О. С., звернувся до суду з клопотаннями про витребування від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» оригіналів відомостей на виплату орендної плати з 2016 по 2019 роки та оригіналів видаткових касових ордерів за 2016,2017, 2022 роки та оригіналів журналів реєстрації видаткових касових ордерів. У грудні 2024 року відповідачем направлено до суду пояснення щодо здійснення реєстрації видаткових касових ордерів за допомогою комп`ютерних засобів, що унеможливлює надання до суду оригіналу журналу їх реєстрації. Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, ухвалено про витребування оригіналів відомостей на виплату грошей та видачу зернових культур за період з 2016 по 2019 роки, а також оригіналів видаткових касових ордерів за 2016,2017, 2022 роки, а також оригінал журналу реєстрації видаткових касових ордерів за 2016 рік. У березні 2024 року відповідачем направлено письмові пояснення, в яких повторно викладено аргументи щодо неможливості надання оригіналу журналу реєстрації видаткових касових ордерів та щодо можливого зазначення у видатковому касовому ордері загальної суми коштів виплаченої за день у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а також надано оригінали видаткових касових ордерів. У відповіді на відзив позивач, діючи через свого представника, вважав аргументи відповідача такими, що не заслуговують на увагу, оскільки видачу сільськогосподарської продукції, на його думку, не можна вважати належним доказом виплати орендної плати, оскільки згідно умов договору вона має вноситися орендарем у грошовій формі, а позивачем не було направлено листів щодо узгодження іншої форми оплати. Крім того, відповідачем не було здійснено виплати орендної плати за 2018 -2022 роки, а той факт, що відповідачем виплачено орендну плату у 2022році за 2020 та 2021 рік, а у 2023 році за 2022 рік не може слугувати доказом належного виконання обов`язків за договором. Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення усіх можливих заходів для вручення орендної плати вчасно, і не надано підтверджень відмови позивача від отримання орендної плати у 2020-2021 роках, зокрема шляхом здійснення поштового переказу. Заперечив строки зберігання первинної бухгалтерської документації, вважаючи при цьому, що відлік строку для її знищення має відраховуватись від дати закінчення дії укладеного договору. Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що підстави для дострокового розірвання договору оренди відсутні. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Кравченко О. С., посилаючись на те що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на ті обставини, що оголошення відповідача в газеті Кривоозерщина від 5 листопада 2022 року не може вважатись вжиттям належних заходів для виплати орендної плати позивачу, оскільки він не виписує газет та журналів та про існування такої газети не був обізнаний, як і про інформацію зазначену в ній щодо наміру відповідача здійснити виплату орендної плати. Таким же на думку позивача є і посилання на неповідомлення ним банківських реквізитів для перерахування йому орендної плати, в той час як орендар мав можливість перерахувати орендну плату поштовим переказом на адресу позивача. Також зазначив, що видача сільгосппродукції не може вважатись виплатою орендної плати, а з наданих відповідачем платіжних документів вбачається, що у період з 2018 по 2022 рік орендну плату виплачено не було, а розрахунок було здійснено у 2022 році за 2020 та 2021 роки, а у 2023 за 2022рік, що свідчить про систематичне порушення відповідачем терміні внесення орендної плати, що є підставою для розірвання договору о оренди у зв`язку невиконанням договірних зобов`язань. Заперечив посилання у рішення суду на доводи відповідача про строки зберігання первинної бухгалтерської документації, вважаючи, що відлік строку для її знищення має відраховуватись від дати закінчення дії укладеного договору. Посилався на відповідну судову практику. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав її доводи необґрунтованими, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню переважно з аргументів зазначених ним раніше у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях в суді першої інстанції. Справа розглянута в суді апеляційної інстанції за відсутністю її учасників, за їх належним повідомленням та надходження заяви від представника відповідача про розгляд справи за його відсутністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди. За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. За частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі», у вказаній редакції, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають в державній та комунальній власності встановлюється, як правило, у грошовій формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами 1 і 2 статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При вирішенні справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,96га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Багачівської (Кривоозерської) сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області на підставі державного акту МК №088038 від 30 вересня 2003 року на право приватної власності на землю (а.с.10). 1 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди землі строком на 50 років, на період з 1 січня 2005 року до 31 грудня 2054 року зі сплатою орендної плати щорічно до 20 грудня в розмірі 975 грн 15 коп. Договір зареєстровано у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» 28 серпня 2006 року (а.с.57-58). Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 передав ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,96 га, яка знаходиться на території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с.59). Договір підписано від імені представника ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та від імені власника землі ОСОБА_1 його представником ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої ним довіреності від 10 жовтня 2003 року (а.с.57). Таким чином, за встановленими судами у справі обставинами, сторонами узгоджені усі суттєві умови договору оренди, які його уклали в письмовій формі 1 січня 2005 року та підписали через своїх представників за належно оформленими повноваженнями, після чого зареєстрували договір оренди у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» 28 серпня 2006 року за №040947600089. Відповідно до пункту 36 договору зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою або за рішенням суду на вимогу однієї сторони внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Отже, подаючи позовну заяву, як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилався виключно на те, що відповідачем неналежно виконуються умови договору оренди землі щодо своєчасної виплати орендної плати, а саме з моменту реєстрації договору ним від орендаря жодного разу не отримана орендна плата, передбачена договором. Так, пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 975 грн. 15 коп. З метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведено визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або натуральна) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком 1 до договору, шляхом подання орендодавцем на ім`я орендаря письмової заяви. Така заява подається орендодавцем орендарю 1 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися в грошовій формі на суму зазначену в абзаці 1 п. 9 цього договору. Згідно з пунктами 10 і 11 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції та вноситься до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. У пункті 14 передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляються у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення. Додатком №1 до договору оренди земельної ділянки від 1 січня 2005 року передбачено форми орендної плати: грошова (у гривнях) у розмірі 975 грн. 15 коп., натуральна: пшениця від 700 до 1 000 кг, ячмінь від 400 до 700 кг, соняшник 70 кг, кукурудза (в зерні) 105 кг, відробіткова: оранка (культивація) присадибної ділянки в розмірі до 0,25 га безоплатно, понад зазначену площу з оплатою орендодавцем вартості таких робіт по цінам, встановленим в господарстві орендаря; грошова допомога на погребіння в розмірі 400 грн. (а.с.59зв). Тобто орендна плата у натуральній формі за визначеним у Додатку 1 розмірі можлива лише за погодженням сторін за письмовою заявою орендодавця. На підтвердження сплати орендарем орендної плати суду надано відомості про виплату готівки та видачу сільськогосподарської продукції від 19 серпня 2016 року (а.с.60), відомість на видачу соняшника за 2016 рік (а.с.62-63), відомість на видачу кукурудзи за 2016 рік (а.с.64-65), 15 серпня 2017 року (а.с.66), відомість на видачу соняшника за 2017 рік (ас.с67-68), відомість на видачу кукурудзи за 2017 рік ( а.с.69-70), відомість на вдачу пшениці за 2018 рік ( а.с.71-72), відомість на видачу ячменю за 2018 рік (а.с.73-74), відомість на видачу соняшника за 2018 рік (а.с.75-76), відомість на видачу кукурудзи за 2018 рік (а.с.77-78), відомість на видачу пшениці за 2019 рік (а.с.79-80), відомість на видачу ячменю за 2019 рік (а.с.81-82), відомість на видачу соняшника за 2019 рік (а.с.83-84), відомість на видачу кукурудзи за 2019 рік (а.с.85-86), 2 видаткових касових ордера від 4 лютого 2022 року( а.с.87), реєстр №5 від 19 січня 2023 року (а.с.88-89, реєстр №237 від 11 грудня 2023 року (а.с.90), відповідно до яких орендодавцем ОСОБА_1 отримано орендну плату: за 2016 рік - в натуральній формі: соняшника 100 кг на суму 1 039 грн 99 коп., кукурудзи 200 кг на суму 819 грн 98 коп., в грошовій формі 2 400 грн; за 2017 рік - в натуральній формі: соняшника 100 кг на суму 1046 грн 24 коп., 200 кг кукурудзи на суму 808 грн 01 коп., в грошовій формі 2 800 грн; за 2018 рік - в натуральній формі: пшениці 400 кг на суму 2 232 грн, ячменю 400 кг на суму 2 299 грн 97 коп., соняшника 100 кг на суму 1 045 грн 50 коп., кукурудзи 200 кг на суму 880 грн 01 коп.; за 2019 рік - в натуральній формі: пшениці 400 кг на суму 1 884 грн, ячменю 400 кг на суму 1 868 грн 02 коп., соняшника 100 кг на суму 840 грн, кукурудзи 200 кг на суму 799 грн 99 коп.; за 2020 рік в грошовій формі 4 462 грн 93 коп. 4 лютого 2022 року; за 2021 рік в грошовій формі 4 462 грн 93 коп. 4 лютого 2022 року; за 2022 рік в грошовій формі 4 462 грн 93 коп. 19 січня 2023 року; за 2023 рік в грошовій формі 4 462 грн 93 коп. 11 грудня 2023 року (а.с.60-102). При цьому судом встановлено та такий факт не заперечується сторонами про те, що орендодавець не подавав окремо письмову заяву орендарю про погодження форми оплати орендної плати в натуральній формі до 1 вересня року, за який проводиться розрахунок. Втім, не подаючи заяву про отримання орендної плати в натуральній формі, позивачем отримана за власною волею сільгосппродукція відповідної вартості: у 2016 році на суму 1 859 грн 97 коп., у 2017 році на суму 1 854 грн 25 коп., у 2018 році на суму 6 457 грн 48 коп., у 2019 році на суму 5 392 грн 01 коп. (а.с.60-102). Проти її отримання позивач ОСОБА_1 заперечень не висловлював, заяв про відмову від отримання сільгоспродукції або інших дій не вчиняв. За поясненнями представника відповідача, видача цієї продукції здійснювалася за бажаннями орендодавців, так як була фактичним продажем товару за його вартістю в рахунок виплати орендної плати. Крім того, за цей же період, позивачем отримана орендна плата у грошовому виразі та в розмірі значно більшому, ніж передбачено умовами договору, а саме: у 2016 році 2 400 грн, у 2017 році 2 800 грн, у 2018 році 5 629 грн 78 коп. та 2 391 грн 94 коп., у 2019 році - 4 660 грн 90 коп., за 2020 рік - 4 462 грн 93 коп. та за 2021 рік 462 грн 93 коп. у 2022 році, та у 2023 році 4 462 грн 93 коп. за 2022 рік та 4 462 грн 93 коп. за 2023 рік. (а.с.60-102, 20-27) В той же час відповідачем не здійснювалася безкоштовна оранка землі, за відсутністю звернень від орендодавця для отримання цієї послуги, як не було підстав і для виплати грошової допомоги на погребіння. Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_1 отримав від ТОВ "Агрофірма Корнацьких" орендну плату: у третьому кварталі 2006 року у сумі 1 896грн 37 коп., у першому кварталі 2007 року у сумі 975грн 15 коп., у третьому кварталі 2007 року - у сумі 975 грн 15 коп., у третьому кварталі 2009 року - у сумі 1 732 грн 24 коп., у першому кварталі 2010 року - у сумі 1 732 грн 24 коп., у другому кварталі 2010 року у сумі 102грн 20 коп., у четвертому кварталі 2011 року - у сумі 1 834грн 44 коп., у третьому кварталі 2012 року - у сумі 776 грн 49 коп., у четвертому кварталі 2012 року - у сумі 576 грн 60 коп. у третьому кварталі 2013 року - у сумі 761грн 77 коп., у четвертому кварталі 2013року - у сумі 444 грн, у першому кварталі 2014 року - у сумі 2 015 грн 51 коп., у третьому кварталі 2014 року - у сумі 847грн 06 коп., у четвертому кварталі 2014 року - у сумі 558 грн 82 коп., у третьому кварталі 2015 року - у сумі 1 485 грн 03 коп., у четвертому кварталі 2015 року - у сумі 4 155 грн 98 коп., у третьому кварталі 2016 року - у сумі 2 981 грн 37 коп., у четвертому кварталі 2016 року - у сумі 2 310 грн 52 коп., у третьому кварталі 2017 року - у сумі 3 478 грн 26 коп., у четвертому кварталі 2017 року - у сумі 2 303 грн 42 коп., у третьому кварталі 2018 року - у сумі 5 629 грн 78 коп., у четвертому кварталі 2018 року - у сумі 2 391 грн 94 коп., у третьому кварталі 2019 року - у сумі 4 660 грн 90 коп., у четвертому кварталі 2019 року - у сумі 2 037 грн 26 коп., у першому кварталі 2022 року - у сумі 11 088 грн 02 коп., у першому кварталі 2023 року - у сумі 5 544 грн 01 коп., у четвертому кварталі 2023 року - у сумі 5 544 грн 01 коп.(а.с.20-27). При тому суми оренди нараховані у грудні 2021 року, за якими сплачені податки теж у грудні 2021 року, виплачені позивачу у лютому 2022 року (а.с.25). Тому аналізуючи наведені та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що орендар змінив спосіб та форму виплати орендної плати на користь орендодавця, так як видав не лише сільгосппродукцію достатньою вартістю, яка перевищує визначений грошовий розмір орендної плати, але ще і виплатив орендну плату у грошовій формі в сумі, яка значно перевищує розмір плати, визначений за умовами договору оренди. Протягом дії договору оренди орендарем на користь позивача видано різного виду сільгосппродукції, яка в частині видачі соняшника - є більшою, а в частині кукурудзи є більшою або меншою в різні роки ніж у Додатку №1, та виплачено орендну плату в грошовій формі в сумах, які значно перевищують розмір орендної плати у грошовому виразі. За такого, орендарем підтверджено виконання свого обов`язку по виплаті орендної плати на користь ОСОБА_1 у грошовій та натуральній формі у розмірах, які значно перевищують розмір визначеної сторонами орендної плати в період з 2016 по 2023 роки. В той же час орендарем порушені строки виплати орендної плати за 2020 та 2021 роки, яка за використання землі нарахована за умовами договору у грудні 2021 року зі сплатою відповідних податків та зборів, але фактично виплачена позивачу лише у лютому 2022 року. За цих обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що орендарем вживались заходи з повідомлення позивача щодо необхідності отримання ним орендної плати та, зокрема у березні 2021 року, на адресу позивача надіслано листа з пропозицією про необхідність повідомлення ним реквізитів банківського рахунку для перерахування орендної плати у грошовому виразі (а.с.91-94). За цих обставин та на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, ґрунтуючись на належно досліджених ним доказах, дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав та інтересів позивача. З урахуванням наведеного, не може бути прийнято до уваги посилання представника позивача на порушення його прав, яке виразилося у відсутності відомостей про виплату орендної плати з 2007 по 2015 роки, та необхідність зберігання первинної бухгалтерської документації протягом усього строку дії договору. Ці посилання, насамперед, протирічать доктрині про заборону суперечливої поведінки сторони, яка полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці. Так, при подачі позову про порушення прав позивача, у його змісті представник позивача посилався на не отримання ним (жодного разу) орендної плати протягом строку дії договору оренди. В той же час у доводах апеляційної скарги вже не заперечував факт видачі орендної плати за період з моменту укладення договору, оспорюючи лише підстави для її видачі у натуральній формі, та зазначив тепер про безпідставне знищення бухгалтерської документації за період з 2005-2015 роки, та неналежне виконання орендарем свого обов`язку, яке полягало у відсутності даних про видачу орендної плати в період 2017-2018рр та несвоєчасну сплату за 2020-2022рр, та який, на переконання представника позивача, судом належним чином не перевірено. В той же час ТОВ «Агрофірма Корнацьких», подаючи відзиви на поданий позов, як у суді першої, так і апеляційної інстанціях, посилалася на строки позовної давності та терміни зберігання бухгалтерських документів, які надані товариством в межах термінів зберігання цих документів та за період, який навіть перевищує строки позовної давності. Ці обставини належним чином досліджені та перепровірені судом першої інстанції, та не спростовані у суді апеляційної інстанції. Крім того дані з податкової служби свідчать про належне виконання товариством своїх обов`язків зі своєчасної сплати орендної плати за період з 2005 року і по 2018 рік, а також вживання заходів зі сплати нарахованої, але не виплаченої суми не з вини орендаря суми орендної плати в період 2020-2022 років, за якою своєчасно та належним чином сплачені податки та збори. Ці суми орендної плати за період 2020-2022рр сплачені в більшому розмірі, ніж передбачено договором. За наведеного намагання представника позивача в суді апеляційної інстанції зібрати додаткові докази про можливість невиконання орендарем свого обов`язку по сплаті орендної плати за інший період, свідчать про відсутність у сторони даних на підтвердження та обґрунтування обставин, викладених ним у позові та змісті апеляційної скарги. Тому твердження представника позивача в апеляційній скарзі стосовно недобросовісності орендаря щодо перегляду та систематичності виплати орендної плати є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, а на їх підтвердження позивачем та представником не лише не наведено обґрунтувань, але ще і не надано письмових доказів. Щодо сплати орендарем орендної плати з порушенням строку, то така заборгованість має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Тобто, у цьому разі подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору. В той же час судами встановлено, що орендна плата та належні до сплати збори та податки своєчасно нараховані, а податки своєчасно сплачені. Натомість порушення строків виплати орендної плати відбулося не з вини орендаря, а за свідомими діями орендодавця, який обізнаний у процедурі отримання орендної плати та належним чином повідомлений про можливість її отримання через банківський рахунок у березні 2021 року щодо орендної плати за 2020 рік, так як не звернувся за її отриманням. Сама сплата орендної плати, що своєчасно нарахована у грудні 2021 року за 2021 рік та у грудні 2022 року за 2022 рік, відбулася у лютому 2022 року та січні 2023 року за вчиненням свідомих дій орендодавця, який звернувся до каси підприємства за її отриманням з порушенням строку та не надав дані банківського рахунку для її своєчасного перерахування, після нарахування за умовами договору. За 2017 та 2018 роки орендна плата не лише своєчасно нарахована, але ще і своєчасно виплачена. Тобто на момент звернення позивача до суду заборгованість з орендної плати відсутня та тому таких вимог ним не заявлено, незважаючи на його посилання про систематичність невиконання відповідачем свого обов`язку. Таким чином, встановивши, що відповідач розраховується з позивачем по орендній платі в натуральній та грошовій формі у розмірі більшому, ніж встановлено у договорі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди у відповідності до статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі». Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги позивача та його представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального права, переоцінки обставин, правильно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають. За таких обставин і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від його імені адвокатом Кравченком Олександром Сергійовичем залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова