Ухвала КАС ВС № 200/8019/24

УХВАЛА 13 жовтня 2025 року м. Київ справа №200/8019/24 адміністративне провадження №К/990/39253/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2024 роки; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2024 роки; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату компенсації за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, компенсацію за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату позивачу додаткової оплати за несення служби у нічний час за 2021 - 2024 роки; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, додаткову оплату за несення служби у нічний час за 2021 - 2024 роки; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату позивачу за період з 05 травня 2024 року по 12 липня 2024 року грошового забезпечення відповідно до пункту 7 статті 6 вимог ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", грошового забезпечення та коефіцієнту відповідно до періоду тимчасового виконання обов`язків на посаді інструктора та командира взводу - викладача учбового батальйону військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 05 травня 2024 року по 12 липня 2024 року грошове забезпечення відповідно до пункту 7 статті 6 вимог Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" грошового забезпечення та коефіцієнту відповідно до періоду тимчасового виконання обов`язків на посаді інструктора та командира взводу - викладача учбового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог: про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2023 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2023 роки; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплату компенсації за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, компенсацію за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 залишено без розгляду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 200/8019/24 залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року залишено без змін. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 200/8019/24 залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року залишено без змін. 25 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала. 11 серпня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала. 25 вересня 2025 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року. Також, скаржник подав заяву в якій просить поновити строк на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постановами Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року розглянуто справу у письмовому провадженні та ухвалено постанови (повні тексти судових рішень складено 29 травня 2025 року), тому останній день строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) припадав на 27 червня 2025 року. Ухвалами Верховного Суду від 10 липня 2025 року та від 27 серпня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі № 200/8019/24 повернуто особі, яка її подала. Так, відповідно до відомостей з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 27 серпня 2025 року (касаційну скаргу вдруге повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету позивача 28 серпня 2025 року о 18:36, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 25 вересня 2025 року скаржник через підсистему «Електронний суд» втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Колегія суддів звертає увагу, що ця касаційна скарга подана втретє через двадцять сім днів після її повернення Верховним Судом, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов`язків. Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій скаржником було подано в межах строків на касаційне оскарження, а також те, що касаційна скарга подається повторно після спливу строку на касаційне оскарження з поважних причин, не з вини касатора та без надмірних зволікань після винесення ухвали про повернення касаційної скарги. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. При цьому, суд касаційної інстанції ураховує тривалість пропущеного скаржником строку на оскарження рішення суду апеляційної інстанції та обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника. Непереборних обставин скаржником не наведено, а судом не встановлено. Суд уважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»). У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведені скаржником підстави для поновлення строку не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Отже, заявнику необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини. Щодо оскарження в суді касаційної інстанції ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року про залишення в частині позовних вимог без розгляду, яка постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року залишена без змін, слід зазначити наступне. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про залишення в частині позовних вимог без розгляду, яка переглянута судом апеляційної інстанції та залишена без змін, зазначені в частині другої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судами норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність висновків суддів попередніх інстанцій щодо порушення норм процесуального права при залишенні позовних вимог в частині без розгляду . При цьому, Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не надавали оцінку правильності застосування норм матеріального права по суті спору, а встановили порушення норм процесуального права, залишили в частині позовних вимог без розгляду. Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі в частині оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судовим рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху. Щодо оскарження в суді касаційної інстанції рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, слід зазначити наступне. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи при цьому на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, зазначаючи пункт 3 частини четвертої статті 328 Кас України, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини цієї справи. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 200/8019/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Отже, враховуючи, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, не лише визначених частиною 4 статті 328 КАС України, а й підтвердження випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не навів конкретно обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а лише процитував підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин; уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України). Керуючись статтями 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі № 200/8019/24. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: - заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин; - уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України). Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині надання уточненої касаційної скарги в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.Р. Радишевська , Судді Верховного Суду