Ухвала КАС ВС № 600/1488/24-а

УХВАЛА 13 жовтня 2025 року м. Київ справа №600/1488/24-а адміністративне провадження № К/990/39472/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та поставною Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу,- УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» (далі - позивач, ТОВ «Автокомбінат-1» ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі - відповідач) про застосування адміністративно-господарського штрафу. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду 05 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, залишеним без змін поставною Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 072469 від 12 березня 2024 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 гривень. 26 вересня 2025 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та поставну Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 - 1 цього Кодексу. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у цій справі є зобов`язання скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 072469 від 12 березня 2024 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 гривень. Згідно з ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду 05 квітня 2024 року справу № 600/1488/24 -а призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач посилається на підстави встановлені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє вказані доводи, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування. Також, скаржник зазначає, що ця справа становить суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача та вказує, що висловлення правової позиції про кваліфікацію порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній щодо застосування статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) у контексті відмінності між оригіналом та копією дозволу іноземної держави під час рейдових перевірок. Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що підставою позовних вимог було, на думку позивача, протиправна постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн, винесена на підставі абзацу 6 частини першої cтаті 60 Закону № 2344-ІІІ. Судом з`ясовано, що під час складання вказаного акта водієм транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ було надано державному інспектору копію дозволу від 26 грудня 2022 року серія АІ №005696 на міжнародні регулярні перевезення пасажирів між Україною, Республікою Польща та Литовською Республікою. Однак, інспектор вказував на необхідність наявності оригіналу вказаного дозволу, у зв`язку із чим зафіксував у акті відсутність зазначеного документу. Під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 12 березня 2024 року позивач пред`являв відповідачу оригінали дозволів Республік Польщі та Литви, однак вказані документи не були взяті до уваги. 12 березня 2024 року відповідачем прийнято постанову № 072469 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн за порушення вимог статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт. Відповідач наполягав, що відсутність оригіналу дозволу іноземної країни, територією якої буде здійснюватись перевезення пасажирів саме на момент проведення рейдової перевірки є порушенням вимог статті 53 Закону № 2344-ІІІ. Суди попередніх інстанцій встановили, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугувало те, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу водій не надав оригінал дозволу іноземної країни, територією якої буде здійснюватись перевезення пасажирів, а надав лише його копію. Суди попередніх інстанцій зауважили, що приписи абзацу 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, які відповідач застосував під час прийняття оскаржуваної постанови, передбачають відповідальність автомобільних перевізників за виконання ними міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначених статі 53 Закону № 2344-ІІІ, тобто за їх відсутності взагалі. В той же час, здійснення таких перевезень за наявності документів, які визначені статі 53 Закону № 2344-ІІІ, однак непред`явлення їх оригіналів на момент проведення перевірки (пред`явлення копій вказаних документів, як у спірних правовідносинах) не становить склад правопорушення, передбаченого абзацу 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Своєю чергою доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у контексті відмінності між оригіналом та копією дозволу іноземної держави під час рейдових перевірок, що виходить за межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, які визначені статтею 341 КАС України. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. При цьому колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та поставною Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов