Постанова 4857 № 380/1122/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1122/25 пров. № А/857/17118/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізка І.М., суддів Затолочного В.С. Судової-Хомюк Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року про закриття провадження (головуючий суддя Морська Г.М., ухвалене у м.Львові, в порядку письмового провадження) у справі № 380/1122/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про оскарження рішень, - встановив: в січні 2025 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі ДЕІ, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ДЕІ у Львівській області, а саме: нездійснення ефективного, послідовного та належного контролю, щодо своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами по факту виявленого ним сміттєзвалища, про яке він повідомляв в заяві від 07.04.2021; - зобов`язання відповідача вжити заходи контролю щодо своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами відносно сміттєзвалища, про яке він повідомляв в заяві від 07.04.2021 та щодо порушень вимог законодавства про відходи Личаківською районною адміністрацією (РА) яка три роки не вживала абсолютно жодних заходів для забезпечення ліквідації сміттєзвалища. 21.03.2025 ОСОБА_1 подав до суду клопотання, у якому просив: «…1. Зменшити позовні вимоги у справі №380/1122/25 згідно наведених в клопотанні обставин.

2. У випадку якщо згідно процесуального закону немає можливості зменшити позовні вимоги, просив вчинити дії передбачені ч.3 ст. 189 КАС України (у разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог) та вважати, що він відмовляється від частини позовних вимог, а саме від вимоги: «Зобов`язати відповідача вжити заходи контролю щодо своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами відносно сміттєзвалища про яке повідомляв в заяві від 07.04.2021 та щодо порушень вимог законодавства про відходи Личаківською РА яка три роки не вживала абсолютно жодних заходів для забезпечення ліквідації сміттєзвалища». Просить урахувати висновки Верховного Суду з постанови у справі №826/3508/17 від 23.11.2020 та від 26 червня 2018 у справі № 800/369/17. Урахувати, що багаторічна бездіяльність відповідача є умисною та систематичною формою поведінки, адже така бездіяльність за подібних обставин вже була предметом розгляду у справі №380/15417/21 та №380/8941/22…». Позивач вважає, що розгляд справи в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у Львівській області у «…нездійсненні ефективного, послідовного та належного контролю, щодо своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами по факту виявленого ним сміттєзвалища, про яке повідомляв в заяві від 07.04.2021…» націлене для захисту його порушеного права на безпечне довкілля. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 клопотання ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог задовільнено. Закрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про оскарження рішень. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України у разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог, проте суд закрив провадження повністю не маючи для цього обґрунтованих законних підстав. Суд посилається на п.8 ч.1 ст. 238 КАС України, хоча насправді відповідач не усував ніяких недоліків взагалі, поводився як завжди байдуже, причин своєї бездіяльності взагалі не пояснив, тому факт так званого усунення відповідачем недоліків є надуманий судом з метою умисного закриття провадження, при цьому, суд не з`ясував абсолютно жодної обставини у справі, не дослідив ані причин ані обставин протиправної бездіяльності відповідача. Суд порушив вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України - офіційного з`ясування обставин у справі, а твердження суду про усунення недоліків є надуманим адже відповідач не здійснив жодного заходу контролю по відношенню до Личаківської РА яка три роки взагалі бездіяла. Лист Інспекції №03-1804 від 08.04.2021 три роки не розглядався по суті, а лише вигадувались якісь причини для бездіяльності. Три роки відповідач навіть не цікавився станом забезпечення ліквідації сміттєзвалища. Відповідач надіслав дві формальні довідки до Личаківської РА (08.04.2021 та 04.07.2024), тобто, його права порушено не самим фактом наявності звалища, а тривалою відсутністю належних та своєчасних заходів контролю. Просить скасувати ухвалу суду в частині повного закриття провадження у справі та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у березні 2025 Львівською міською радою було здійснено невідкладні заходи щодо прибирання стихійного сміттєзвалища по вул. Тракт Глинянський (орієнтовані координати 49.837678,24.188688) та проведено прибирання стихійного сміттєзвалища (орієнтовані географічні координати 49.844199,24.123656). Листом від 18.03.2025 №2501-вих-39444 Департамент житлового господарства та інфраструктури повідомив позивача, що станом на 12.03.2025 території приведені до належного стану. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про відмову від позовних вимог в частині «зобов`язання відповідача вжити заходи контролю щодо своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами відносно сміттєзвалища, про яке він повідомляв в заяві від 07.04.2021 та щодо порушень вимог законодавства про відходи Личаківською РА яка три роки не вживала абсолютно жодних заходів для забезпечення ліквідації сміттєзвалища». Щодо позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у Львівській області, а саме: - нездійснення ефективного, послідовного та належного контролю, щодо своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами по факту виявленого позивачем сміттєзвалища про яке він повідомляв в заяві від 07.04.2021, то суд першої інстанції вважав, що спір у цій частині відсутній та був усунутий шляхом добровільного виконання вимог позивача після відкриття провадження у справі. Зазначає, що визнання протиправною бездіяльності відповідача саме по собі не сприяє відновленню порушеного права фізичної чи юридичної особи, яка звернулася до суду за захистом. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Частиною першою статті 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. На підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС установлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб`єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення. Іншими словами, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2025 (справа № 990/364/24). Колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що суд першої інстанції, закриваючи провадження повністю не перевірив та не з`ясував обставин у справі; не дослідив обставин та причин багаторічної протиправної бездіяльності відповідача, не перевірив причини такої бездіяльності та чому не відбувалося своєчасних та ефективних заходів контролю захисту земель від засмічення та забруднення відходами. Так, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не вказав, які порушення допущені відповідачем та, що саме він мав виправити, а лише змотивовано, що Львівською міською радою здійснено невідкладні заходи щодо прибирання стихійного сміттєзвалища по вул. Тракт Глинянський (орієнтовані координати 49.837678,24.188688) та проведено прибирання стихійного сміттєзвалища (орієнтовані географічні координати 49.844199,24.123656). З наведеного вбачається, що порушення усунуті не самим відповідачем, а третіми особами, Львівською міською радою, що не узгоджується з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Також, судом не встановлено, у чому полягає порушення прав позивача та який спосіб захисту і відновлення порушеного права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи встановлені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не встановлено, наявність передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС підстав для закриття провадження у справі. Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову, а також аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року про закриття провадження у справі № 380/1122/25, - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк