Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/34896/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34896/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 ( суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/34896/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №201 від 15.07.2024 в частині зняття ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення з 15.07.2024 року; зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 внести зміни у відповідні накази щодо постановки стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на всі види грошового забезпечення з 15.07.2024 року; визнати протиправним і скасувати рішення командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту і приписів підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №201 від 15.07.2024 прийнято передчасно, без дотримання положень ч.2 ст.24 Закону № 2232-XII та Порядку №260, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_1 №201 від 15.07.2024, в частині зняття ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення з 15.07.2024, є протиправним та підлягає скасуванню. Окрім того, позивачем зазначено, що дискримінаційна зміна приписів підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону не могла позбавити і не позбавила ОСОБА_1 , як неповнорідного брата ОСОБА_2 , права на звільнення з військової служби, яке останній хоче реалізовувати на підставі власного бажання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №201 від 15.07.2024 в частині зняття ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення з 15.07.2024 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині не задоволених вимог позову та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. На думку відповідача, обставини справи свідчать, про помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків. Колегією суддів зясовано, відповідно до листа військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у: ??КНП КЛШМД м. Дніпро з 05.09.2022 по 07.09.2022 (запис згідно електронної бази даних по зоні відповідальності); ??КНП МЛШМД м.Кам`янське з 09.03.2023 по 31.03.2023, виписаний до в/ч (запис згідно електронної бази даних по зоні відповідальності); ??КНП "МБКЛ ім.М.Ф.Руднева" м.Дніпро з 10.04.2023 по 10.05.2023, виписаний до в/ч (запис згідно електронної бази даних по зоні відповідальності); ??КНП МЛШМД м.Кам`янське з 05.06.2023 по 09.06.2023, виписаний (запис згідно електронної бази даних по зоні відповідальності); КНП МЛШМД м.Кам`янське з 10.06.2023 по 13.07.2023, виписаний (запис згідно електронної бази даних по зоні відповідальності); КНП МЛШМД м.Кам`янське з 14.07.2023 по 21.09.2023, виписаний до в/ч (запис згідно електронної бази даних по зоні відповідальності). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2024 року №201, солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення з 14.07.2024 року, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини. 18.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення зі службу у зв`язку з загибеллю неповно рідного брата під час війни. Листом військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2024 року за №6851 надано відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 18.09.2024 року, в якому зазначено, що рапорт солдата ОСОБА_1 від 10.09.2024 року про звільнення, копія якого надійшла від Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » засобами електронного зв`язку, подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та без долучення оригіналів (або належним чином посвідчених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення. Солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2924 №201, солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення з 14 липня 2024 року у зв`язку з самовільним залишенням військової частини. Станом на 19.09.2024 солдат ОСОБА_1 , до місця розташування військової частини не повернувся, проводить час на власний розсуд. Для звільнення з військової служби за сімейними обставинами солдату ОСОБА_1 рекомендовано з`явитися до військової частини НОМЕР_1 , приступити до виконання службових обов`язків та подати по команді рапорт на звільнення разом з оригіналами або належним чином посвідченими копіями документів, що підтверджують підстави для звільнення. Військова частина НОМЕР_1 також зазначила, що підпунктом «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. ОСОБА_2 не є повнорідним братом солдата ОСОБА_1 , отже солдат ОСОБА_1 не має підстав для звільнення з військової служби з вищенаведених підстав. 25.09.2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до яких встановлено, що в період з 08.09.2022 по 25.10.2022 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах воєнного стану з метою ухилитися від військової служби самовільно залишив тимчасове розташування військової частини в АДРЕСА_1 . Відтак, позивач не погоджуючись із рішенням та відмовою відповідача, звернувся до суду із даною позовною заявою. Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №201 від 15.07.2024 в частині зняття ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення з 15.07.2024 року, суд зазначає про таке. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII). Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Всі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (ст. 1 Дисциплінарного статуту). Статтею 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (ст. 4 Дисциплінарного статуту). Як встановлено ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Частиною 1 статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного, з них особисто. Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно з частиною 2 статті 45 Дисциплінарного статуту, за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. В силу приписів частини 3 статті 45 Дисциплінарного статуту, командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку він несе дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, а стягнення накладає командир. При цьому, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення, командир зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, оскільки у випадку не здійснення такого повідомлення він несе відповідальність згідно із законом. Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Згідно з частиною 1 статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Відповідно статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Міністерством оборони України від 21.11.17 №608. Пункт 2 Розділу ІІ Порядку від 21.11.17 № 608 визначає, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку від 21.11.17 №608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Відповідно до пунктів 1, 3, 8, 9 Розділу ІІІ Порядку від 21.11.17 № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків. Пунктом 1 Розділу ІV Порядку від 21.11.17 № 608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. Згідно із пунктом 2 Розділу ІV Порядку від 21.11.17 № 608, особи, які проводять службове розслідування, мають право, у тому числі: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України. Згідно з пунктом 3 Розділу ІV Порядку від 21.11.17 № 608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Згідно із пунктами 1, 5, 6 Розділу V Порядку від 21.11.17 № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 Розділу VІ Порядку від 21.11.17 № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк. Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про вчинення позивачем кримінального правопорушення направлено відповідачем лише 25.09.2024 року, в той час як наказ про зняття з усіх видів забезпечення прийнято 15.07.2024 року, тобто до моменту можливого внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 2, 9, 12 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття. Згідно з частиною другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Згідно з пунктами 144-1, 144-2 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, України, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Отже, лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про досудове розслідування, відбувається призупинення військової служби. Нарахування і виплата основного грошового забезпечення та премії, здійснення речового забезпечення припиняється з призупиненням військової служби. Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про наявність станом на 15.07.2024 року кримінального провадження відносно позивача за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Крім того, наказом №281 від 03.10.2024 року призупинено строк військової служби ОСОБА_1 . Вимоги позивача про зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 внести зміни у відповідні накази щодо постановки стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на всі види грошового забезпечення з 15.07.2024 року, є похідними від попередньої вимоги, враховуючи що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок щодо задоволення вимоги про визнання протиправним та скасовано наказ №201 від 15.07.2024 року, вказана вимога є передчасною. Щодо доводів позивача визнати протиправним та скасувати рішення командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.09.2024 року, яким відмовлено позивачу у задоволені рапорту про звільнення з військової служби та зобов`язати звільнити на підставі рапорту Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2024 року за №6851, якою надано відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 18.09.2024 року, в якому зазначено, що рапорт солдата ОСОБА_1 від 10.09.2024 року про звільнення, копія якого надійшла від Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » засобами електронного зв`язку, подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та без долучення оригіналів (або належним чином посвідчених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення. Підставою для звільнення у рапорті зазначено пп«г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки. При цьому, для позивача підставою для звільнення з військової служби стала загибель неповнорідного брата ОСОБА_2 .. 01.01.2025 року набрав чинності Закон України № 4063-IX від 20.11.2024 «Про внесення зміни до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо відновлення права військовослужбовців на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану з причин загибелі або зникнення безвісти їх неповнорідних брата чи сестри», яким було розширено перелік підстав звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період воєнного стану (ЗаконУкраїни Про внесення зміни до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо відновлення права військовослужбовців на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану з причин загибелі або зникнення безвісти їх неповнорідних брата чи сестри). Абзаци шістнадцятий та сімнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 38, ст. 324 із наступними змінами) після слова "повнорідний" доповнити словом "неповнорідний". Закон №11531 це зміна до закону "Про військовий обов`язок та військову службу", яка дозволяє військовослужбовцям звільнитися зі служби, якщо їхні неповнорідні брат чи сестра загинули або зникли безвісти під час бойових дій. Таким чином, відповідачем при прийнятті рішення за наслідком розгляду рапорту позивача правомірно застосовано чинну на час виникнення спірних правовідносин редакцію Закону №3633, оскільки на момент звернення позивача з рапортом, законодавство не передбачало звільнення з війської служби з підстав загибелі або зникнення безвісті неповнорідних брата чи сестри. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 в адміністративній справі №160/34896/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 жовтня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова