Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/9796/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2025 р. Справа № 480/9796/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, по справі № 480/9796/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідно до Закону України від 06.02.2003 № 491 - IV «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами); - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та нарахувати індексацію у сумі 60 866, 00 (шістдесят тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 00 копійок) та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків); - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає 3 874, 37 грн (три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні тридцять сім копійок) за кожен місяць у період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2016 року до 28 лютого 2018 року відповідно до Закону України від 06.02.2003 № 491 - IV «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами). Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2016 року до 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 . Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 жовтня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає 1 197 (одна тисяча сто дев`яносто сім грн. 60 (шістдесят) коп., за кожен місяць у період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків). В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що судом першої інстанції при розрахунку суми підвищення доходу не врахована така складова як «щомісячна додаткова грошова винагорода». Зазначає, що «щомісячна додаткова грошова винагорода» є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та є складовою місячного грошового забезпечення, що неодноразово досліджувалося судами та підтверджується правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 року (№ 21-70а15), Верховним Судом у постанові 26 лютого 2021 року по справі № 620/3346/19 (адміністративне провадження № К/9901/14539/20), Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 10 листопада 2021 року по справі № 825/997/17 (провадження № 11-281апп21), де було повторно розглянуто питання віднесення «щомісячної додаткової грошової винагороди» до щомісячних видів грошового забезпечення. Крім того, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було. Крім того, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено. Вказує, що загалом сума збільшення розміру грошового забезпечення позивача становить 3265,55 грн. Поряд з тим, сума можливої індексації, визначеної в цьому місяці складає 518,03 грн (коефіцієнт індексації 29,4; прожитковий мінімум - 1 762,00 грн; "Базовий місяць" грудень 2015 року). Таким чином сума збільшення доходу позивача перевищує суму можливої індексації на 2747,52 грн (3265,55 грн (сума збільшення розміру грошового забезпечення Позивача) - 518,03 грн (сума можливої індексації) = 2747,52 грн). З урахуванням наведеного, апелянт доходить висновку, що підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, в період з 01.03.2018 по 22.02.2022 відсутні. Крім того наголошує, що суд першої інстанції не врахував правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 та від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 щодо співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , з 06.09.2016 по 22.02.2022 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Факт проходження позивачем в період з 06.09.2016 по 22.02.2022 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також нарахування та виплату грошового забезпечення підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями: - витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 06.09.2016 № 209 (а.с. 31); - витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2022 № 37 (а.с. 30); - картками особового рахунку за 2016-2022 роки (а.с. 39-45). Представником позивача, адвокатом Стегнієм А.М. було направлено на адресу відповідача адвокатський запит щодо порушення останнім Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту - Постанова № 1078), якими гарантовано позивачу нарахування та виплата індексації грошового забезпечення в повному розмірі. 15.10.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь на адвокатський запит представника позивача № 635 від 03.10.2024 року (а.с. 24-29), з якого вбачається наступне. У період з жовтня 2016 року по березень 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася взагалі, тому що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було. При розрахунку індексації у вищезазначений період відповідачем враховувався січень 2015 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» (далі по тексту - Постанова № 1013), якою передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. Що стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідач повідомив, що індексація нараховувалась та виплачувалась, з урахуванням березня 2018 року, як місяця, за яким здійснювалось обчислення індексу споживчих цін. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.10.2016р. до 28.02.2018р. підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на належний розмір індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. до 22.02.2022р. порушено військовою частиною НОМЕР_1 , внаслідок чого наявні підстави для задоволення поданого нею позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року, а також про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає за кожен місяць 1197 (одна тисяча сто дев`яносто сім грн. 60 (шістдесят) коп. у період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків). Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на ч.3 ст. 139 КАС України, оскільки позовні вимоги було задоволено частково (на 80%), а також на те, що справа розглядалася в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення сторін, що виключає необхідність такого окремого виду правової допомоги як «представництво інтересів клієнта у суді», вказаного у пункті 4 розрахунку витрат на правничу допомогу, у розмірі 1000 грн., суд вважає, що слід стягнути за рахунок державних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200грн. (80% від 4000 грн. (5000 грн., сплачених під час звернення із позовом до суду в якості оплати послуг адвоката 1000 грн., сплачених за представництво інтересів клієнта у суді, яке фактично не здійснювалося внаслідок призначення справи до розгляду в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення сторін = 4000 грн.). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити індексацію грошового забезпечення у конкретно визначеній твердій сумі задоволенню не підлягають, оскільки визначення розміру та конкретного обрахунку індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача. Також суд дійшов висновку, що при визначенні фіксованої індексації для підвищеного грошового забезпечення індексацію, що нараховувалась на попередній розмір, враховувати не потрібно згідно з пунктом 5 Порядку № 1078, оскільки в інакшому випадку відбулося би нарахування індексації «на індексацію», чого нормами чинного законодавства не передбачено. Тому позовні вимоги у цій частині не можуть бути задоволені. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України № 1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)). У силу вимог частини першої статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За правилами частини першої статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно частини першої статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша статті 6 Закону № 1282-ХІІ). Частинами другою та шостою статті 5 наведеного Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок № 1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пунктом 1-1 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У відповідності до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Спірні правовідносини стосуються наявності права позивача на отримання індексації грошового забезпечення. Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2016 по 28.02.2018, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що у період з 01.10.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2018 роки, видані Військовою частиною НОМЕР_1 . (а.с. 39-41) та довідками про доходи за спірний період (а.с. 32-34). Так, пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, з огляду на вказані норми, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. У свою чергу, на момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008. Відтак, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Ця Постанова № 1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 постанови Кабміну України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. При цьому, з аналізу змісту Постанови № 1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались. Отже, якщо останнє підвищення окладу за посадою до березня 2018 відбулось у січні 2008, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 до березня 2018, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018. Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 та березень 2018, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у цей період посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними. Тобто, з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року. З огляду на вказане, відповідач, повинен застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком № 1078. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, в якій вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року. Проте, відповідачем в спірний період не застосовано базовий місяць січень 2008 року. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не застосування відповідачем з 01.10.2016р. до 28.02.2018р. базового місяця індексації січень 2008 року, на думку позивача, є протиправним, оскільки порушує вимоги абзаців 1, 2 пункту 5 та пункту 102 Постанови № 1078, якими визначено, що таким місяцем повинен бути місяць підвищення тарифних ставок (окладів) та посадові оклади військовослужбовців за посадами з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року були незмінними. Щодо позовних вимог про виплату індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 22.02.2022, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 зазначав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У цьому контексті суд указав, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці. Для вирішення питання щодо належної суми підвищення грошового забезпечення позивача необхідно встановити складові грошового забезпечення позивача, які входитимуть в обрахунок суми грошового забезпечення. Так, встановлюючи розмір індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що такі види основних виплат як оклад за військовим званням, посадовий оклад та надбавка за вислугу років, які є складовими грошового забезпечення та мають постійний характер, та додаткові види грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями, щомісячної премії та надбавки за таємність (якщо такі встановлено)), які не мають разового характеру, враховуються в суму розміру підвищення доходу в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача повинен рахуватися як 3265,55 грн. (8067,50 грн. (загальний розмір грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704) 4801,95 грн. (загальний розмір грошового забезпечення постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294), колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне. Положеннями частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 постанови № 889 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щомісячну додаткову грошову винагороду установлено: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високо мобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Згідно із пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року відповідно до постанови №889 затверджено Інструкцію № 550 та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Пунктом 1 Інструкції № 550 також встановлено, що вона визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода). Відповідно до пункту 3 Інструкції № 550, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Пунктами 8-10 Інструкції № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров`ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно обраховано грошове забезпечення за лютий 2018 року без урахування до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 року по справі №825/997/17 звернула увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. 22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено. Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17. Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення. Зазначене повноваження Міністерства оборони України відповідає і пунктам 1 інструкцій № 550 та

595. Водночас, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не Інструкцій № 595 та

550. Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється розмір щомісячного грошового забезпечення для обрахунку індексації-різниці грошового забезпечення. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 року по справі № 825/997/17 відступила від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15. В постанові від 10.11.2021 року по справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17). Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.2016 по 28.02.2018 щомісячно нараховувалась та виплачувалась грошова допомога 60% (стовпець № 18 у картках особового рахунку за 2016 та 2017 роки) та в подальшому - щомісячна додаткова грошова винагорода (стовпець № 18 у картці особового рахунку за 2018 рік). Отже, з аналізу наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода носила постійний характер та має бути врахована у грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року. У зв`язку з цим, колегією суддів приймаються доводи апеляційної скарги позивача як належні. Повертаючись до розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення позивача, колегія суддів зазначає, що при вирішенні суми, яка належить до перерахунку та виплати з боку відповідача за вказаний період, суд має враховувати: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); проведено співставлення розміру підвищення доходу (А) та суми можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: Лютий 2008 - 102,7% (Індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстату) = 1,027; Березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% - Г,031; Травень 2008 - 101,3% = 1,013; Вересень 2008 - 101,3% - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; Жовтень 2008 - 1.01,7% = 1,017; Листопад 2008 - 101,5% = 1,015; Грудень 2008 - 102,1% = 1,021; Січень 2009 - 102,9% = 1,029; Лютий 2009 - 101,5% = 1,015; Березень 2009 - 101,4% = 1,014; Травень 2009 - 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; Червень 2009 - 101,1% = 1,011; Жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; Листопад 2009 - 101.1% = 1,011; Січень 2010 - 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; Лютий 2010- 101.9% = 1,019; Вересень 2010 - 103,5% = 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; Грудень 2010 -101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; Березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; Квітень 2011 - 101,3% = 1,01.3; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; Березень 2014 - 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х окрема, у період з 27.08.2012 по липень 2024, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 190 від 27.08.2012 довідкою про проходження військової служби від 16.05.2024. 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 =>353,3% 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (Величина приросту індексу споживчих цін) У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на

100. Отже, сума можливої індексації складає 4 463,15 грн (1762,00 грн. * 253,30%/ 100). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи картки особового рахунку військовослужбовця № 759 за 2018 рік (а.с. 41) за лютий 2018 року грошове забезпечення позивача нараховано у розмірі 7 683, 12 грн. (посадовий оклад - 645 грн, оклад за військовим званням - 45, 00 грн, надбавка за вислугу років - 34, 50 грн, надбавка за виконання ОВЗ (НОПС) - 362, 25 грн, премія - 3 715, 20 грн, ЩДГВ - 2 881, 17 грн), а за березень 2018 року 8 067, 50 грн. (посадовий оклад - 3 000, 00 грн, оклад за військовим званням - 740, 00 грн, надбавка за вислугу років - 935, 00 грн, надбавка за виконання ОВЗ - 467, 50 грн, премія - 2 925, 00 грн, ЩДГВ - 0,00 грн). Таким чином, дохід позивача у березні 2018 підвищився на 384, 38 грн (8067,50 - 7683,12 = 384,38). Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 р. розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та становить - 4 078, 77 грн (4463,15 - 384,38 = 4078,77). Враховуючи, що сума можливої індексації, яка складає 4 463,15 грн. є більшою за розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (384, 38 грн), колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4 078, 77 грн за період з 01.03.2018 по 22.02.2022 включно, проте таких дій відповідачем не вчинено. Отже, як було встановлено судом апеляційної інстанції індексація-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 , складає 4 078, 77 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.02.2022, судом першої інстанції було помилково встановлено, що різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу складає 1197, 60 грн, за кожен місяць у період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року. Щодо розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 116-ОО від 09.09.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Стегній А.М. (а.с. 47-49); розрахунок витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 116-ОО від 09.09.2024 (а.с. 52), копію квитанції прибуткового касового ордера від 08.11.2024 на суму 5000,00 грн. (а.с. 53). Колегією суддів з розрахунку суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги № 116-ОО від 09.09.2024 встановлено, що гонорар адвоката складає та був сплачений: 5000 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру від 08.11.2024, до сплаченої суми входять наступні надані послуги: вивчення наданих документів (1 год. - 1000,00 грн); підготовка позовної заяви до суду (2 год. - 2000,00 грн); складення відповіді на відзив (1 год - 1000,00 грн); представництво інтересів клієнта у суді (1000,00 грн) (а.с. 52). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позовні вимоги було задоволено частково (на 80%), а також на те, що справа розглядалася в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення сторін, що виключає необхідність такого окремого виду правової допомоги як «представництво інтересів клієнта у суді», вказаного у пункті 4 розрахунку витрат на правничу допомогу, у розмірі 1000 грн, суд вважає, що слід стягнути за рахунок державних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200 грн. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат. Відповідач не скористався можливістю згідно ст. 134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п.269). При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання. Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, колегія суддів враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, погоджується з судом першої інстанції про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3 200, 00 грн. У зв`язку з тим, що у спірних правовідносинах права позивача порушені бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, колегія судів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 200, 00 грн. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про право позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 22.02.2022, помилково встановив щомісячний розмір індексації-різниці, яка підлягає виплаті (1197,60 грн), тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу шостого резолютивної частини в іншій редакції, а саме: "Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає 4 078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 77 (сімдесят сім) коп., за кожен місяць у період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків).". Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 по справі № 480/9796/24 - змінити, виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та нарахувати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає 4 078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 77 (сімдесят сім) коп., за кожен місяць у період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2022 року та виплатити належну суму до видачі (з утриманням податків). В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 по справі № 480/9796/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк