Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5598/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2025 р.Справа № 520/5598/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/5598/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей щодо відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби - 50 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячної премії - 289 відсотків в довідку від 18.11.2024 №31/32-0378 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023; - зобов`язати відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та розпорядження ГУ НГУ від 10.02.2023 № Р-16, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 по справі №520/11867/24, із зазначенням відомостей про розмір посадового окладу - 7580,00 грн, окладу за військовим званням (майор вн. служби) - 2040,00 грн, надбавки за вислугу років 50% - 3848,00 грн, та із обов`язковим зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, а саме: відомостей щодо відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби - 50 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячної премії - 289 відсотків, з урахуванням тарифного розряду за займаною (прирівняною) посадою, яку займав позивач на час звільнення, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги повідомив, що спірним питанням у даній справі є саме зміст довідки від 18.11.2024 № 31/32-0378 щодо складу та розміру додаткових видів грошового забезпечення для визначення розміру пенсії позивача. Оскільки зміст та складові довідки від 18.11.2024 № 31/32-0378 не були предметом розгляду справи № 520/11867/24, позивач звернувся із новим адміністративним позовом. Від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказав на наявності підстав для відмови у задоволені позову по суті спору. Сторони у судове засідання не прибули, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи. Неприбуття сторін не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що фактично позивач звернувся з цим позовом про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень, які вчинені на виконання рішення суду у справі № 520/11867/24, в якому фактично не погоджується з діями відповідача щодо виконання рішення суду у справі № 520/11867/24. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та виходить з такого. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Необхідно зауважити, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для установлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили. Таким чином спірним є питання наявності у межах двох справ одночасної сукупності указаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач за спірний період оскаржував відмову ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 до Харківського окружного адміністративного суду Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 по справі № 520/11867/24 зобов`язано відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць середні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 . Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 по справі № 520/11867/24 набрало законної сили. На виконання вказаного рішення суду відповідач підготовив та направив 19.11.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку від 18.11.2024 №31/32-0378 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, в якій зазначив такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 7580,00 грн; оклад за військовим (спеціальним) званням майор вн.служби - 2040,00 грн; надбавка за вислугу 40% - 3848,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 0% - 0 грн; премія 0% - 0 грн; Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії - 13468,00 грн. Тобто, розмір надбавки за особливості проходження служби відповідачем визначено (0% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) - 0 грн, та обчислено розмір премії 0% (від посадового окладу) - 0 грн. При цьому, зміст та складові, які підлягали включенню у вказаній довідці про розмір грошового забезпечення не були предметом судового розгляду та суд не надавав їм правову оцінку у межах розгляду справи № 520/11867/24. У свою чергу, предметом позову у цій справі слугувала незгода позивача саме із розміром відповідних складових, які підлягають включенню у довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Отже, предмети позовів у справі № 520/11867/24 та у цій справі - різні. З огляду на наведене, колегія суддів вважає також помилковими висновки суду першої інстанції про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є способом виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/11590/22, і про те, що вказане питання має вирішуватися в порядку, визначеному ст. ст. 383 КАС України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження, оскільки має місце спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 520/11867/24, за наслідком розгляду якого прийнято рішення, яке набрало законної сили. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про закриття провадження у справі, неповно з`ясував обставин справи, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року по справі №520/5598/25 скасувати. Справу №520/5598/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 13.10.2025.