Ухвала ККС ВС № 991/10675/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2025 року м. Київ справа № 991/10675/24 провадження № 51-3754 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної плати Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2025 року, встановив: Як вбачається із касаційної скарги та доданої до неї копії судового рішення, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні скаргиОСОБА_4 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яка полягає у не розгляді його заяви про визнання потерпілим. Ухвалою Апеляційної плати Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2025 року. У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду як незаконну через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Водночас просить на підставі ч. 5 ст. 434-1 КПК України передати вказане провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Заслухавши доповідь судді, перевіривши копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Клопотання ОСОБА_4 про передачу даного кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Частина 5 ст. 434-1 КПК України надає право Суду, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. ОСОБА_4 у своєму клопотанні не обґрунтовує наявності у даному провадженні виключної правової проблеми й того, що передача вказаного провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Тобто змісту і характеру виключної правової проблеми у клопотанні не сформульовано. За таких обставин клопотання ОСОБА_4 про передачу кримінального провадження за його касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно ч. 3 статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Водночас ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Як слідує із копій судових рішень, ОСОБА_4 у поданій апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яка полягає у не розгляді його заяви про визнання потерпілим. При цьому, згідно з положеннями ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2025 року, яка розглянута слідчим суддею з постановленням ухвали по суті скарги за результатами її розгляду, застосував положення ст. 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування. З таким висновком погоджується і колегія суддів, з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009). Отже, апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, та обгрунтовано закрив апеляційне провадження, належним чином умотивувавши своє рішення. Колегія суддів також бере до уваги те, що у випадку встановлення, після відкриття апеляційного провадження, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Вищевказане грунтується на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України. Така позиція висловлювалась у висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від19 лютого 2019 року (провадження № 51-598кмо19). Аналогічний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду, яка вважала за необхідне закрити касаційне провадження, відкрите за скаргою на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (постанова від 23 січня 2019 року у справі № 738/1482/16-к). Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення. Отже, підсумовуючи наведене, слід зазначити, що апеляційний суд, встановивши, що апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2025 року, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, та закривши апеляційне провадження за цією скаргою, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і позиції Верховного Суду та прийняв законне, обгрунтоване, належно вмотивоване судове рішення. Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної плати Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3