Постанова 4824 № 754/3615/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/3615/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/11958/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року у складі судді Коваленко І.І., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_7, Військова частина НОМЕР_1 про оголошення особи померлою,- В С Т А Н О В И В : У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася у суд із заявою, у якій просила: - оголосити померлим громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю та дають обґрунтовані підстави припустити про ймовірну його загибель під час безпосередньої участі в бойових діях та виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_2 у районі поблизу населеного пункту Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області; - днем смерті сержанта ОСОБА_2 вважати день набрання законної сили рішенням суду; - місцем смерті (загибелі) вважати населений пункт Зайцеве Бахмутського району, Донецької області; - зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести актовий запис про смерть ОСОБА_2 в населеному пункті Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області, на підставі якого видати свідоцтво про смерть останнього. Заява обґрунтована фактом перебування заявниці у шлюбі з військовослужбовцем, який був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зайцеве Донецької області 8 жовтня 2022 року військовослужбовець зник безвісти. Проведені пошукові заходи не дали результату щодо встановлення його місцезнаходження. Оголошення військовослужбовця померлим необхідне для реалізації прав, пов`язаних зі смертю особи, зокрема, отримання свідоцтва про смерть для оформлення спадщини та реалізації права на одноразову грошову допомогу, передбачену відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про оголошення особи померлим задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_8 просив скасувати рішення суду першої інстанції, а заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року село Диліївка Костянтинівської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області було територією активних бойових дій. Звертає увагу, що із долучених до заяви документів військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_2 , зник безвісти 08 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Диліївка Донецької області. Вказує, що можливість оголосити фізичну особу померлою можливе лише після закінчення воєнних дій: за загальним правилом після 2 років від такої дати, а у якості винятку, з урахуванням конкретних обставин, раніше, але у будь-якому разі, не раніше 6 місяців. Посилається на те, що відлік строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою має починатися з дня закінчення воєнних дій. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Гавула В.В. в інтересах ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року - без змін. У судовому засіданні ОСОБА_14. в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_8 просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_1 та її представник адвокат Гавула В.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представники Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та військової частини НОМЕР_1 до суду не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зі справи встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті м. Липовець Вінницької області. Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторно) серія НОМЕР_2 від 01 лютого 2025 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 17). ОСОБА_1 є дружиною з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 17 липня 2010 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 12). Від шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13 та 13 на звороті). Відповідно до довідки № 3260 від 29 серпня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 28 лютого 2022 року сержант ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України та направлений для проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 21). Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_6 № 3922 від 11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що сержант ОСОБА_2 , який обіймав посаду старшого навідника механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 08 жовтня 2022 року під час штурмових дій та обстрілів з боку збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Диліївка Донецької області (а.с. 26). Відповідно до витягу з акту службового розслідування по факту зникнення безвісти військовослужбовців військової служби за мобілізацією…………., сержанта ОСОБА_2 старшого навідника 2 мінометного відділення 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_4 механізованого батальйону,………….. військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування у складі: голови комісії - старший лейтенант ОСОБА_8 , заступник командира з морально-психологічного забезпечення 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , члени комісії: старший лейтенант ОСОБА_9 , офіцер резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , капітан медичної служби ОСОБА_10 ординатор евакуаційного відділення медичної роти військової частини (а.с.27-31). Згідно наказу № 2322 від 01 листопада 2022 року тво командира військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_11 за результатами службового розслідування враховуючи межі повноважень комісії та обмеження в часі проведення службового розслідування, а також те, що кінцеві висновки розслідування не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами, тому згідно з здобутими службовим розслідуванням матеріалів, вважати військовослужбовців військової служби за мобілізацією сержанта ОСОБА_2 , старшого навідника 2 мінометного відділення 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_4 механізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 , безвісти зниклими з 08 жовтня 2022 року. Згідно з результатами службового розслідування, зазначеними в цьому ж наказі, встановлено, що військовослужбовець за мобілізацією, сержант ОСОБА_2 , який служив старшим навідником у мінометному відділенні, взводі та батареї НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти, під час виконання службових (бойових) завдань, виконуючи завдання за призначенням по забезпеченню оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок 1 здійснення незаконними збройними формуваннями окупаційної влади російської федерації штурмових дій під прикриттям масованого обстрілу, позицій РОП. Це сталося 08 жовтня 2022 року близько 14:50 поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області. Сержант ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання службових (бойових) завдань, виконуючи завдання за призначенням по забезпеченню оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Причинами та умовами, що сприяли зникненню безвісти військовослужбовця військової служби за мобілізацією є штурмові дії під прикриттям масованого обстрілу з боку незаконних збройних формувань окупаційної влади російської федерації. За час своєї служби цей військовослужбовець зарекомендував себе з позитивної сторони. З гідністю виконував свій конституційний обов`язок по захисту Батьківщини. Проведеними пошуковими заходами встановити місце знаходження вищевказаних військовослужбовців, їх тіл або останків не вдалось. Службовим розслідуванням неправомірних дій військовослужбовця не встановлено (а.с. 32-33). 08 липня 2024 року тво командира в/ч у відповідь на запит та заяву від 17 червня 2024 року щодо місцезнаходження чоловіка повідомив заявницю листом № 10491, що військовослужбовець сержант ОСОБА_2 з 08 жовтня 2022 року вважається зниклим безвісти під час виконання завдань за призначенням спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Диліївка, Донецької області. Проінформовано, що на момент опрацювання звернення, інформації щодо місцезнаходження, документального підтвердження загибелі, потрапляння до полону держави-агресора сержант ОСОБА_2 на адресу військової частини не надходило. Зазначений військовослужбовець знаходиться у статусі «зниклий безвісти» (а.с. 34). Додатково, військова частина роз`яснила, що не наділена повноваженнями щодо самостійного встановлення місцеперебування (розшуку) військовослужбовців, які вважаються безвісти зниклими чи потрапили в полон до держави-агресора. Держава-агресор не надає інформації військовій частині НОМЕР_1 про утримання військовослужбовців під своїм контролем, а також про місце їх тримання та стан здоров`я. Ведення відповідних перемовин та складання списків осіб для подальшого обміну, віднесено до повноважень Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, утвореного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 257, а Об`єднаний центр з Координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок збройної агресії російської федерації Служби безпеки України є робочим органом Координаційного штабу (а.с. 37-38). 10 жовтня 2024 року командир військової частини полковник ОСОБА_12 повідомив у листі № 14316 повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2322 від 01 листопада 2022 року «Про результати службового розслідування по факту зникнення безвісти військовослужбовця військової служби за мобілізацією сержанта ОСОБА_2 » (в Додатку), зазначений військовослужбовець зник безвісти 08 жовтня 2022 року в районі ведення бойових дій поблизу населеного пункту Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області. Факт зникнення безвісти сержанта ОСОБА_2 підтверджується зібраними матеріалами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в акті службового розслідування. Підтвердженням того, що вказаний військовослужбовець зник безвісти саме поблизу вище вказаного населеного пункту є витяг із Журналу бойових дій НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зміст якого відображено в Розділі [3] акту службового розслідування (а.с. 35-36). Також у даному листі знову підтверджено, що на момент опрацювання звернення, інформації щодо місцезнаходження, документального підтвердження загибелі, потрапляння до полону держави-агресора сержант ОСОБА_2 на адресу військової частини не надходило. 25 жовтня 2022 року Подільським УП ГУНП у м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100070002177 за кримінальним правопорушенням, передбачене частиною першою статті 115 КК України. У цьому витязі вказано, що 08 жовтня 2022 року приблизно о 11:55 в останнє вийшов на зв`язок ОСОБА_2 який проходив службу в м. Костянтинівка, Донецької області. Відомості до реєстру внесено 15 жовтня 2022 року о 09:33, потерпілою визнано - ОСОБА_1 (а.с. 51). З листа Головного слідчого управління Національної поліції України № 131862025 від 27 січня 2025 року ОСОБА_1 повідомлено, що Бахмутським районним відділом поліції ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100070002177 від 15 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, з додатковою відміткою щодо кваліфікації «зникнення безвісти», за фактом безвісного зникнення військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області. ОСОБА_2 оголошено в розшук як безвісти зниклого та відомості щодо його розшуку внесено до відповідного обліку інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», із зазначенням відмітки про зникнення безвісти за особливих обставин (а.с. 57). Також матеріалами встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі Безпеки України, які у відповідь повідомили заявницю в листах від 08 листопада 2022 року, 02 лютого 2024 року та 17 лютого 2025 року від Координаційного штабу та від 21 листопада 2022 року та 02 січня 2025 року від Об`єднаного центру, що не мають підтвердження інформації про те, що ОСОБА_2 перебуває в полоні. Ані російська сторона, ані Міжнародний Комітет Червоного Хреста цього не підтвердили (а.с. 41-45). На запит ОСОБА_1 . Управління з питань осіб, зниклих безвісти МВС України у листі від 21 січня 2025 року повідомило про відсутність даних про поточне місцезнаходження, можливий полон або загибель ОСОБА_2 (а.с. 55-56). 22 січня 2025 року листом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № 19/36/2-4131-2025 було повідомлено про проведення повторної перевірку ДНК-профілів батька ( ОСОБА_4 ) та сина ( ОСОБА_13 ) зниклого безвісти ОСОБА_2 . Станом на 22 січня 2025 року збігів ДНК-профілей не встановлено (а.с. 52). Крім того, Державне підприємство «Український Національний Центр Розбудови Миру», що виконує функції Національного інформаційного бюро у листі № 06-04/2617 від 29 січня 2025 року також повідомило, що не має інформації, яка б підтверджувала перебування військовослужбовця ОСОБА_2 в полоні (а.с. 46). Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250320-3218 від 20 березня 2025 року ОСОБА_2 20 травня 2024 року набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин на території бойових дій (а.с. 86-87). Отже, місцем, де сержант ОСОБА_2 зник безвісти, є район поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, датою зникнення є 08 жовтня 2022 року. Вирішуючи спір, районний суд виходив з того, що оскільки інформація про місце перебування військовослужбовця ОСОБА_2 відсутня, тіла не знайдено, та він зник за обставин, що загрожували йому смертю, а саме під час виконання бойового завдання у зв`язку військовою агресією рф, а тому є підстави до задоволення заяви. З таким висновком колегія суддів погоджується в повній мірі з наступних підстав. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 статті 16 ЦК України. За приписами статей: 3, 4 ЦПК України, захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. За змістом ч. 2, ч. 3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Відповідно до приписів ч. 1, ч. 6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно положень ч. 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно приписів ч. 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України). Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , оголошення ОСОБА_2 померлим (загиблим) необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть, реалізації своїх спадкових прав та отримання соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством України, зокрема, отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої сім`ям загиблих осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року №

168. Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року звертає увагу судів на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це встановлення судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто, доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації відповідним органом факту смерті. Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 154/2135/17 дійшов висновку, що, виходячи зі змісту положень статей: 43, 46 ЦК України, статей: 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку із воєнними діями, зокрема, внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою, на підставі ч. 2 статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі ч. 1 статті 43 ЦК України. За доводами скаржника, строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення особи померлою, і які визначені у ч. 2 статті 46 ЦК України, ще не почали спливати, оскільки їх відлік починається з дня закінчення воєнних дій. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17 вказав, що якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Судом встановлено, що подія, за якої безвісно зник військовослужбовець ОСОБА_2 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, тобто, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, у хронологічному розумінні, минуло більше двох років. У контексті приписів норм Закону, які регламентують спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, суд першої інстанції, обґрунтовано задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою (загиблою). Колегія суддів зауважує, що у матеріалах службового розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 вказані обставини, які із достатньою вірогідністю підтверджують його загибель під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності. Вказане вище узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постановах: від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, провадження № 61-15733св23: від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23, провадження № 61-16074св23. Проаналізувавши наявні докази у справі у їх сукупності та норми права, які регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, задоволення заяви має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації своїх спадкових прав та отримання соціальних гарантій, згідно із чинним законодавством України. Отже, доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 статті 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних вище висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції, так дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини. Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_8, необхідно залишити без задоволення, а рішення районного суду - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_7 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: