Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7804/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7804/20 Суддя (судді) першої інстанції: Новікова Інна Вячеславівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус 1» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус 1» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 22.11.2019 № 0014294401. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» зазначило, що спірним податковим повідомлення рішенням до нього застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 ПК України. Позивач зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства України штрафні санкції за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної не застосовується щодо податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Позивач зазначив, що як вбачається із податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних №№4011, 4010, 4009, 4004, 4006, 4002, 4008, 4007, 4012, 3035, 3013, 3017, 3002, 3032, вони містять відповідні позначення та підпадають під виключення, встановлені п.120-1.1 ст.120-1 ПК України. З урахуванням викладеного у позовній заяві позивач просив задовольнити позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилався на те, що законодавець чітко виділяє два випадки, які звільняють платника податків від відповідальності за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: 1) «податкова накладна не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування»; 2) «податкова накладна не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою». Відповідач зазначає, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, не містять код ставки податку на додану вартість « 902» або « 903», що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін. Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. 24.02.2025 матеріали адміністративної справи № 640/7804/20 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду. Ухвалою суду від 28.02.2025 адміністративну справи прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження, а також замінено відповідача - Офіс великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 43141471) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП:44082145, місцезнаходження: Україна, 02068, місто Київ, вул. Кошиця, будинок 3). Ухвалою суду від 17.03.2025 замінено позивача - Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВУС 1» (04208, місто Київ, пр.Європейського Союзу, будинок 47, код ЄДРПОУ 25288083), а розгляд адміністративної справи розпочато спочатку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВУС 1» (04208, місто Київ, пр.Європейського Союзу, будинок 47, код ЄДРПОУ 25288083) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП:44082145, місцезнаходження: Україна, 02068, місто Київ, вул.Кошиця, будинок 3) про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус 1» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 08.10.2025. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус 1» не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.10.2019 Офісом великих платників податків ДПС проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації Підприємства з 100% Іноземними Інвестиціями «Білла-Україна» в ЄДРПН податкових накладних, виписаних за період з 31.12.2018 по 10.09.2019, за результатами якої складено Акт перевірки від 23.10.2019 №355/28-10-44-01/25288083. Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201 ПК України, граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначених у додатку №1 до акту перевірки. Так, відповідно до додатку до Акту перевірки контролюючим органом встановлено, що: податкова накладна/розрахунок коригування №4011 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 16.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 1 день; податкова накладна/розрахунок коригування №4010 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 18.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 3 дня; податкова накладна/розрахунок коригування №4009 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 18.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 3 дня; податкова накладна/розрахунок коригування №4004 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 16.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 1 день; податкова накладна/розрахунок коригування №4006 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 16.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 1 день; податкова накладна/розрахунок коригування №4002 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 16.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 1 день; податкова накладна/розрахунок коригування №4008 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 18.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 3 дня; податкова накладна/розрахунок коригування №4007 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 17.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 2 дня; податкова накладна/розрахунок коригування №4012 від 31.12.2018 зареєстрована в ЄРПН 16.01.2019, кількість днів затримки реєстрації 1 день; податкова накладна/розрахунок коригування №3013 від 25.06.2019 зареєстрована в ЄРПН 29.07.2019, кількість днів затримки реєстрації 14 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №3017 від 22.03.2019 зареєстрована в ЄРПН 02.05.2019, кількість днів затримки реєстрації 17 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №114 від 01.02.2019 зареєстрована в ЄРПН 18.03.2019, кількість днів затримки реєстрації 18 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №3002 від 30.07.2019 зареєстрована в ЄРПН 28.08.2019, кількість днів затримки реєстрації 13 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №3032 від 31.03.2019 зареєстрована в ЄРПН 06.06.2019, кількість днів затримки реєстрації 52 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №3035 від 31.01.2019 зареєстрована в ЄРПН 18.02.2019, кількість днів затримки реєстрації 3 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №3038 від 15.05.2019 зареєстрована в ЄРПН 24.07.2019, кількість днів затримки реєстрації 54 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №1171 від 10.09.2019 зареєстрована в ЄРПН 03.10.2019, кількість днів затримки реєстрації 3 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №3074 від 05.09.2019 зареєстрована в ЄРПН 15.10.2019, кількість днів затримки реєстрації 15 днів; податкова накладна/розрахунок коригування №3073 від 05.09.2019 зареєстрована в ЄРПН 15.10.2019, кількість днів затримки реєстрації 15 днів. 22.11.2019 контролюючим органом, на підставі висновків Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення рішення №0014294401, який до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 261540,12 грн. Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватися отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Як зазначив суд першої інстанції, наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 затверджено Порядок заповнення податкової накладної (далі Порядок №1307). На думку суду першої інстанції, дійсно у спірних податкових накладних/розрахунках коригування позивачем у верхній лівій їх частині у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» проставлено відповідні відміни про причини їх не надання отримувачу (покупцю), у даному випадку відсутня друга обов`язкова складова для звільнення від застосування штрафних санкцій, а саме те, що ПН/РК складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Як зазначив суд, позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, ПН/РК були складені ним за операціями, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Навпаки, наприклад у графі 8 розділу Б податкової накладної від 25.06.2019 №3013 зазначено код операції 20 (здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою); у податковій накладній від 25.06.2019 №3017 зазначено код операції

20. Аналогічна інформація зазначена і в інших ПН/РК. За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не заперечується сам факт не своєчасної реєстрації ПН/РК в ЄРПН, а такі ПН/РК не були складені по операціям, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, то податковий орган дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки: станом на час розгляду справи чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протігом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (23 травня 2020 року); сума штрафів у податковому повідомленні-рішенні розрахована без урахування змін до законодавства згідно Закону України від 16 січня 2020 року № 466466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», а суд першої інстанції не врахував ці зміни. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів. Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, встановлено юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме визначено коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких платник податку на додану вартість не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми. Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Отже, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватися отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Так, у зв`язку з порушенням позивачем зазначених вище приписів податкового законодавства податковим органом на підставі висновків Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення рішення № 0014294401, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 261540,12 грн. З матеріалів справи слідує та досліджено судом першої інстанції, податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, та відомості про які включені до акту камеральної перевірки, не містять відмітки про їх складання на операції, звільнені від оподаткування, проте містять «у графі 8 розділу Б податкової накладної від 25.06.2019 №3013 зазначено код операції 20 (здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою); у податковій накладній від 25.06.2019 №3017 зазначено код операції

20. Аналогічна інформація зазначена і в інших ПН/РК». Отже, визначені пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України, виключення не підпадають під правовідносини, в межах яких до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції. Вказані висновки суду першої інстанції по суті є обґрунтованими та правильними. Щодо доводів апелянта про те, що станом на час розгляду справи чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протігом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (23 травня 2020 року), колегія суддів звертає увагу на наступне. Слід звернути увагу на те, що вказане не було заявлено позивачем, як підставу позову (а.с. 1-7) Так, після прийняття вказаного Закону, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус 1» не зверталось до суду першої інстанції із заявою з процесуальних питань щодо зміни підстав позову у порядку визначеному ст. 47 КАС України, а суд першої інстанції не надавав оцінки відповідним положенням Закону № 466-IX, тому суд апеляційної інстанції не має підстав виходити за межі підстав позову та висновків суду першої інстанції та оцінювати обставини, які не були заявлені підставами позову. Згідно норм ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. За нормами ч. ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За обставин, викладених у апеляційній скарзі, існує наявність нових підстав позову, проте відповідної заяви апелянтом не подавались до суду першої інстанції, без наявності поважних причин їх неподання, виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новими підставами позову. Позивач не був позбавлений права змінити підстави позову/уточнити позовну заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на переконання колегії суддів є правильним та цілком обґрунтованим. У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що підстава позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку. Проте, чинні процесуальні норми КАС України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у порядку та в межах повноважень, визначених Законом, а тому, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 243, 244, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус 1» - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко В.В. Кузьменко