Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/7243/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4140/25 Справа № 199/7243/24 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Никифоряка Л.П., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2025 року в цивільній справі номер 199/7243/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.04.2023 року між позивачем та відповідачем за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1192-4362 на наступних умовах: сума кредиту 16500,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період - 20 днів, знижена відсоткова ставка 2,50% в день, стандартна відсоткова ставка 3,00% в день (далі-договір). Даний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. Договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, отримавши кредитні кошти. Своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, відповідач не скористався. В подальшому відповідач порушив умови договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором. Станом на 15.07.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 163267,50 грн, з яких: 16500,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 146767,50 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 80767,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 82500,00 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1192-4362 від 20.04.2023 року в розмірі 82500,00 грн, з яких: 16500,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 66000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, а також судові витрати. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1192-4362 від 20.04.2023 року в сумі 82500,00 грн (вісімдесят дві тисячі п`ятсот гривень), з яких: 16500,00 гривень прострочена заборгованість за кредитом, 66000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій простив частково скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2025 року та постановити нове рішення, яким стягнути ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1192-4362 від 20.04.2023 року в сумі 17880,40 грн, з яких: 16500,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 1380,40 грн - інфляційні нарахування за прострочення оплати за кредитним договором. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Дійсно, 20.04.2023 року між відповідачем та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» був укладений договір, відповідно до якого ОСОБА_1 були надані кредитні кошти в сумі 16500,00 грн. Вказані кошти ОСОБА_1 планував повернути в строк, як того вимагали договірні зобов`язання, але через фінансові труднощі він не мав змоги цього зробити. Про це відповідач неодноразово повідомляв ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та просив про реструктуризацію заборгованості, але позивач йому постійно відмовляв у цьому. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що готовий сплатити тіло кредиту: 16500,00 грн та інфляційні нарахування за прострочення оплати за кредитним договором в сумі 1380,40 грн, та надав розрахунок цієї суми у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України. Але при винесенні рішення суд першої інстанції не врахував доводів відповідача. ОСОБА_1 не погоджується з наведеною позивачем сумою боргу, вважає, що вона є неправомірною вигодою для позивача та її розрахунок не відповідає чинному законодавству України. Від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення., а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року по справі №199/7243/24 залишити без змін. Відповідач попередньо ознайомився з договором та правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1192-4362 (графік платежів за договором), які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови. У кредитному договорі №1192-4362 від 20.04.2023 року сторонами було погоджено умови щодо розміру та строку кредитного договору, та ОСОБА_1 погодився з такими умовами шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором A7283. Після закінчення строку кредитування нарахування процентів було зупинено, що вбачається з розрахунку заборгованості, а саме у графі «Ставка %» з 14.02.2024 року зазначено 0% . Кредитний договір №1192-4362 укладений 20.04.2023 року, тобто до прийняття та набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тому відсоткова ставка у розмірі 3,00% та 2,50% встановлена на момент укладення договору та нарахована відповідно до умов чинного законодавства, а тому позивач має законні підстави для нарахування відсотків за ставками у розмірі 3,00% та 2,50% за період з 20.04.2023 року по 13.02.2024 року. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 20.04.2023 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1192-4362 (додаток 4). З пункту 4.1 договору про відкриття кредитної лінії №1192-4362 вбачається, що загальний розмір кредиту становить 16500,00 грн, а дата надання/видачі кредиту: 20.04.2023 року. Згідно з п. 4.8 кредитного договору заявлений строк користування кредитом складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 13.02.2024 року. Відповідно до п. 4.6 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом. Також умовами договору передбачено знижену відсоткову ставку 2,50% в день та порядок її застосування (пункти 10.1 та 10.3 договору). Договір про відкриття кредитної лінії №1192-4362 був укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальником електронним цифровим підписом за допомогою одноразового пароля A7283. Даний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. Правила надання споживчих кредитів також підписані позичальником електронним цифровим підписом за допомогою одноразового пароля A7283 (додаток 5). З довідок АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідачу, зокрема, здійснено 20.04.2023 року на суму 16500,00 грн за кредитним договором №1192-4362 від 20.04.2023 року на картку № НОМЕР_1 (додаток 6, 7). Станом на 15.07.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 163267,50 грн, з яких: 16500,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 146767,50 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками (додаток 8). Разом з тим, позивачем як кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 80767,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 82500,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. З вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного. Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно положень частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5, 6, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Таким чином, судом встановлено, що укладений кредитний договір відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Судом встановлено, що 20.04.2023 року між позивачем та відповідачем за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1192-4362. З пункту 4.1 договору про відкриття кредитної лінії №1192-4362 вбачається, що загальний розмір кредиту становить 16500,00 грн, а дата надання/видачі кредиту: 20.04.2023 року. Згідно з п. 4.8 кредитного договору заявлений строк користування кредитом складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 13.02.2024 року. Відповідно до п. 4.6 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом. Також умовами договору передбачено знижену відсоткову ставку 2,50% в день та порядок її застосування (пункти 10.1 та 10.3 договору). Договір про відкриття кредитної лінії №1192-4362 укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальником електронним цифровим підписом за допомогою одноразового пароля A7283. Даний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. Правила надання споживчих кредитів також підписані позичальником електронним цифровим підписом за допомогою одноразового пароля A7283. З довідок АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідачу, зокрема, здійснено 20.04.2023 року на суму 16500,00 грн за кредитним договором №1192-4362 від 20.04.2023 року на картку № НОМЕР_1 . Наведені вище обставини не заперечуються відповідачем в апеляційний скарзі. Станом на 15.07.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 163267,50 грн, з яких: 16500,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 146767,50 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками. Разом з тим, позивачем як кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 80767,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 82500,00 грн. За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1192-4362 станом на 15.07.2024 року у розмірі 82500,00 грн. Розглядаючи довід апеляційної скарги про неправомірний розмір відсотків за кредитом, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав вважати, що заборгованість за відсотками є завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача, немає, оскільки умови договору щодо відсотків за користування кредитом є належним чином погодженими сторонами і недійсними не визнавались. Укладення договору на таких умовах відповідає принципу свободи договору (стаття 627 ЦК України). Нараховані проценти у даному випадку не виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов`язання (не є неустойкою, а є винагородою позикодавця, яку сторони погодили). Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності укладених між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії №1192-4362, як-то і доказів звернень відповідача до позивача з метою самостійного врегулювання питання щодо незгоди з певними його умовами. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, який він в апеляційній скарзі вважає не відповідним чинному законодавству України. Апеляційний суд не приймає до уваги заяву представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Є.В. про звільнення відповідача від сплати відсотків, що датована 09 травня 2025 року та надійшла до апеляційного суду 12.05.2025 року, у зв`язку з проходженням останнім військової служби, оскільки заборгованість нарахована за період з 20.04.2023 року по 13.02.2024 року, а з наданої довідки вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі з 05.04.2025 року. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Апеляційний суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору, пов`язаного з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: