Ухвала КАС ВС № 640/14803/20

УХВАЛА 08 жовтня 2025 року м. Київ справа № 640/14803/20 адміністративне провадження № К/990/38604/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Київської обласної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі №640/14803/20 за позовом Київської міської ради до Київської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ІЛЛЯ», на стороні відповідача - Гостомельської селищної ради, про визнання незаконним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: Київська міська рада звернулася до суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Гостомель Київської області» від 19.12.2019 №734-21-VII. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025, позов задоволено. 19.09.2025 Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Київської обласної ради на зазначені судові рішення. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно вказати на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У касаційній скарзі Київська обласна рада зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16-а та від 03.12.2024 у справі № 560/18940/23. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Так, у справі, що розглядається, спір стосується рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Гостомель Київської області». Водночас у справі № 367/6388/16-а (постанова Верховного Суду від 03.03.2020) прокурор звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень Ірпінської міської ради Київської області від 18.02.2016 року № 541-8-VІІ «Про розробку детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь, обмеженого вул. Маяковського, пров. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара» та від 15.09.2016 № 1290-21-VІІ «Про затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, пров. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара». За змістом постанови Верховного Суду від 03.12.2024 предметом оскарження у справі №560/18940/23 є рішення Хмельницької районної ради від 20.04.2023 № 42-11/2023 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі села Щиборівка Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області» та скасування державної реєстрації внесення 28.08.2023 до Державного земельного кадастру відомостей про межі села Щиборівка Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, загальною площею 218,4666 га. Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у вказаних справах та у справі, що розглядається. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, та зводяться до їх цитування. Варто також зазначити, що Київська обласна рада у касаційній скарзі, зокрема, стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, не був врахований висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 03.12.2024 (справа № 560/18940/23), згідно з яким державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей до Державного земельного кадастру з урахуванням частини шостої статті 9 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр», проте державний кадастровий реєстратор не є суб`єктом владних повноважень, що встановлює межі населених пунктів, належність конкретної земельної ділянки до території певного населеного пункту. Разом з тим наведений довід щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наведений скаржником безвідносно до підстав задоволення позову у справі № 640/14803/20. Що ж до покликання скаржника на недослідження судами першої та апеляційної інстанцій доказів, що містяться в матеріалах справи, то такі доводи можуть відповідати підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України (із зазначенням конкретного пункта частини другої або третьої статті 353 цього Кодексу). Однак така підстава касаційного оскарження Київською обласною радою у касаційній скарзі не обґрунтовується. Касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження. При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження (частина перша статті 341 КАС країни). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Київської обласної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі № 640/14803/20 повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЛ.В. Тацій