Постанова 4812 № 482/1660/25

08.10.25 33/812/421/25 Єдиний унікальний номер судової справи 482/1660/25 Номер провадження 33/812/421/25 Головуючий у місцевому суді: Кічула В.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2025 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, ВСТАНОВИВ: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №405507, який надійшов на розгляд до Новоодеського районного суду Миколаївської області та був складений 28 липня 2025 року, зазначено, що 28 липня 2025 року о 20 год. 25 хв. в місті Нова Одеса по вулиці Центральній біля будинку №15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки та моделі Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, ARAM 3565, тест №1007, результат 2.33 проміле, тобто керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння в КНП «МОЦПЗ» Миколаївської обласної ради ОСОБА_1 відмовився. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп. Зі змісту постанови слідує, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні правопорушення не визнав, зазначивши, що не вживав алкогольні напої, а обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Не погодившись із судовим рішенням, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом протягом одного року. В апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав, щиро розкаявся та просить суд не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він є волонтером, а позбавлення права керування суттєво ускладнить виконання ним своїх обов`язків. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просить призначити йому більш м`яке покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП без позбавлення права керування транспортним засобами. В судове засідання суду апеляційної інстанції від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином. 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 особисто подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на стан здоров`я. При вирішенні вказаного клопотання апеляційний суд виходить з того, що суд відкладає розгляд справи лише в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про належне його повідомлення, або коли повідомленні суду причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні. Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії). При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). В заяві про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не зазначено для встановлення яких обставин в справі потрібно відкласти розгляд справи та яке істотне значення ці обставини мають для вирішення справи, враховуючи, що судове рішення переглядається саме за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що якщо особисто особа не з`явилася у судове засідання, а суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не передбачається обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, приймаючи до уваги розумний строк розгляду апеляційної скарги на постанову судді, відсутність обґрунтованого підтвердження необхідності відкладення розгляду справи, апеляційний суд відхиляє клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та вважає, що є підстави для розгляду справи за відсутності особи, яка не з`явилась в судове засідання. При цьому, апеляційний суд зауважує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мав процесуальне право заявити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також мав можливість подати до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, проте такими правами не скористався. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП). Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ч.4 ст.7 КУпАП). Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1-3 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення. Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серія ЕПР1 №405507, який надійшов на розгляд до Новоодеського районного суду Миколаївської області та був складений 28 липня 2025 року, встановлено, що 28 липня 2025 року о 20 год. 25 хв. в місті Нова Одеса по вулиці Центральній біля будинку №15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки та моделі Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810, ARAM 3565, тест №1007, результат 2.33 проміле, тобто керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння в КНП «МОЦПЗ» Миколаївської обласної ради ОСОБА_1 відмовився. Вказаним водій порушив вимоги п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за ч.1 ст.130 КУпАП. Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглядатись за викликом суду в Новоодеському районному суді Миколаївської області. Відповідно до п.2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Вказаний протокол водій підписав без зауважень, надавши письмові пояснення на окремому аркуші. Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить. З вказаних письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 28 липня 2025 року приблизно о 20 год. 30 хв. він керував своїм автомобілем, рухаючись в бік міста Миколаєва та біля АЗС «WOG» не помітив подвійну суцільну лінію розмітки, яку перетнув, внаслідок чого його зупинили працівники поліції та запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, результат якого склав 2.37 проміле, тест №1007. Пояснював, що був у своїх знайомих з Вознесенського району та випив пару келихів і сів за кермо, хоча знає, що це заборонено. Отже, протокол про адміністративне правопорушення, який складений щодо водія ОСОБА_1 , сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст.254,256 КУпАП, тому є належним доказом у даній справі. Відповідно до наявної у справі роздруківки тестування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу Газоаналізатора Drager Alcotest 6810, результат тесту становив 2.33‰. Вказану роздруківку водій ОСОБА_1 підписав без зауважень. Також працівниками поліції складено Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими у водія ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів) та зазначено в ньому результати огляду на стан сп`яніння 2.33‰. В графі з результатами згоден ОСОБА_1 поставив свій підпис без зауважень. При цьому, водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу незгоди з показниками Газоаналізатора Drager Alcotest 6810 не висловлював. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що на ньому зафіксовано, як працівники поліції зупинили транспортний засіб автомобіль, марки і моделі Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейськими було виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим працівниками поліції водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки, на що він погодився. Результат тесту показав 2.33 проміле. Поліцейським було запропоновано водію, у разі незгоди із результатом тесту, проїхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 відмовився. Отже, враховуючи вищевикладене, слід заначити, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння здійснений за його згодою поліцейським з використанням спеціального технічного засобу - Газоаналізатору Drager Alcotest 6810, роздруківка результату огляду та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння підписані ОСОБА_1 . Під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими застосовано технічні засоби відеозапису, що відповідає вимогам ч.2 ст.266 КУпАП. Встановивши ці обставини, районний суд вважав доведеною вину ОСОБА_1 в порушенні вимог п.п.«а» п.2.9 ПДР та наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, у виді накладення на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанову судді в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не оскаржує, оскаржуючи лише обраний судом вид стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Обираючи вид адміністративного стягнення районний суд дійшов до висновку про необхідність накладення на водія ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого безальтернативною санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Діючи в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП), апеляційний суд оцінює пропорційність обраного судом першої інстанції стягнення характеру вчиненого правопорушення. Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За такого, районним судом накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є волонтером, а тому право керування транспортним засобом йому вкрай необхідне, у зв`язку з чим він просить не позбавляти його права керування транспортним засобом, а призначити як покарання лише штраф, суд враховує, однак вважає, що це не може бути безумовною підставою для зміни стягнення з огляду на таке. Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про призначення стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік, оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Разом з тим, санкція ч.1 ст.130 КУпАП має кумулятивний та безальтернативний характер, тобто позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковою мірою стягнення. Будь-яких винятків щодо незастосування вказаного виду стягнення стосовно осіб, які вчинили правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, чинний КУпАП не передбачає, як і не передбачає можливості призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Доводи в апеляційній скарзі про те, що у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, натомість діючий КК України має відповідну статтю, а тому слід застосувати аналогію права, не заслуговують на увагу суду, оскільки суперечать вимогам ч.4 ст.3 КК України, якою заборонено застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією. Отже, посилання апелянта на те, що позбавлення його права керування автомобілем унеможливить виконання ним своїх обов`язків, не можуть бути підставою для зміни постанови, оскільки санкція за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. В рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції в межах її оскарження, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобами особою в стані алкогольного сп`яніння. При накладенні адміністративного стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер вчиненого правопорушення, а також те, що водій ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. За такого, підстав для зміни постанови судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова