Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11779/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11779/24 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення 23.05.2025р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 р. у справі №400/11779/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ111773 від 03.10.2024,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 111773 від 03 жовтня 2024 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025р. позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зокрема зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що на момент проведення перевірки, а також прийняття оскаржуваної постанови, позивач не надав контролюючому органу документи у підтвердження того, що він не є перевізником у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим остання була винесена на підставі наявних у контролюючого органу матеріалів. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності ТОВ «Техноторг-Авто». Під час перевірки даного транспортного засобу виявлено, що при перевезенні вантажу згідно ТТН від 10.09.2024 року №0000008766 на момент проведення перевірки у водія ТОВ «Техноторг-Дон» відсутні документи визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, Наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, а саме відсутня роздруківка з цифрового тахографа роботи водія ОСОБА_1 за 10.09.2024рік, оскільки водій ОСОБА_1 не використовує свою картку водія. Того ж дня складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №057300. Листом від 19.09.2024 року № 81794/34/24-24 ТОВ «Техноторг-Дон» було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 03 жовтня 2024 року. Лист -запрошення отримано Позивачем 27.09.2024 року. 03.10.2024 р. відповідачем винесено постанову № 306854, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону №2344, а саме: роздруківки водія ОСОБА_1 з цифрового тахографу транспортного засобу Маз держ. номер НОМЕР_1 . Не погодившись із правомірністю зазначеної вище постанови, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що згідно наявних у справі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортної накладної перевізником вантажу у спірних правовідносинах є ТОВ «Техноторг-Авто», отже підстави для застосування до ТОВ «Техноторг-Дон» адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Так, згідно з ст.18 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі - Закон №2344-III) з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Разом з тим, передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно приписів Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 у разі використання тахографа водій зобов`язаний мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, тахокарти, які в контексті ст.48 Закону №2344-III необхідно відносити до категорії "інші документи, передбачені законодавством". Факт не використання водієм транспортного засобу особистої картки до цифрового тахографа не оспорюється позивачем у справі. В свою чергу, у даній справі спірним є питання чи є позивач автомобільним перевізником та відповідно суб`єктом відповідальності за встановлене порушення. У відповідності до ст.1 Закону №2344-III, серед інших, наведені наступні визначення: - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; - вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; - товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. За змістом частин першої, другої статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами. В силу статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до товарно-транспортної накладної №0000008766 від 10.09.2024р., яку було надано перевіряючим, автомобільним перевізником є ТОВ «Техноторг-Авто», замовником, вантажовідправником є ТОВ «Техноторг-Дон». Тобто, позивач не здійснював перевезенні даного вантажу. Відповідачем не надано доказів на спростування даних обставин, або інших доказів щодо здійснення саме позивачем даного вантажного перевезення. Водночас, наявне у справі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підтверджує, що транспортний засіб марки МАЗ держ. номер НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ «Техноторг-Авто». Слід звернути увагу відповідача на те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до замовника, або вантажоодержувача. Судова колегія зазначає, що уданому випадку автомобільний перевізник мав визначатися на підставі товарно-транспортної накладної, оскільки автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Відтак, відповідач мав визначити автомобільного перевізника на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі такими документами були товарно-транспортна накладна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, проте відповідач зосередив увагу на відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, яка не є перевізником у спірних правовідносинах. Наведена правова позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 22.02.2023р. по справі №240/22448/20. Поряд з цим, за умови відсутності у позивача статусу автомобільного перевізника до предмету доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність події правопорушення, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи. Беручи до уваги наведене, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ111773 від 03.10.2024р. прийнята без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправною. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа у відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області - залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 р.,- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук