Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/15900/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/15900/24 пров. № А/857/18909/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне) у справі № 460/15900/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи, Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності на строк до 01.12.2025; зобов`язати встановити позивачу ІІ групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково) з дня його огляду та встановлення йому інвалідності відповідно до положень статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що з 14.11.2024 (дата огляду 21.11.2024) після проходження повторного огляду позивачу встановлена друга група інвалідності, захворювання, так пов`язане із захистом Батьківщини (з розладами психіки та внутрішніх органів), яка встановлена на строк до 01.12.2025. В свою чергу, як вбачається з довідки Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради від 04.07.2024 № 2402, визначено, що вiдповiдно до Міжнародної класифікації хвороб-10, дiагноз F-60.3 «Емоцiйно нестiйкий розлад особистостi» є тяжким порушення характерологічної конституції та поведiнкових тенденцiй iндивiда, що не є прямими наслiдками захворювання, травми чи iншого гострого ураження головною мозку або iнших психiчних порушень. Ступінь втрати «органом» його функцій належить до компетенції медико-соціальної експертної комісії. При цьому, згідно з отриманим роз`ясненням Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації від 14.10.2024 № 577/04-16/Б, щодо звернення до Міністерства охорони здоров`я України стосовно наявності тимчасової чи стійкої втрати працездатності з приводу наявних захворювань дiагнози F60.3 та F06.6 є стiйкими та необоротними розладами психiки. Отже, враховуючи вимоги статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медичні показники та обставини отриманого позивачем захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, Рівненська міжрайонна спеціалізована психоневрологічна медико-соціальна експертна комісія Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи повинна була врахувати повну стійку втрату органом його функцій, що призвело до інвалідності, та встановити групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Таким чином, МСЕК Рівненського ОЦМСЕ повинна була врахувати положення статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», щодо встановлення групи інвалідності особам, захворювання яких пов`язане з захистом Батьківщини, та наявного встановленого діагнозу: емоційно нестійкий розлад особистості F 60.3 (з розладами психіки), органічно емоційний-лабільний розлад F 06.6, посттравматичний стресовий розлад F 43.1 з супутніми захворюваннями, відповідно до якого настала повна стійка втрата органом його функцій, що призвело до інвалідності, та встановити групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду, тобто безстроково так як наявні дiагнози F60.3 та F06.6 є стiйкими та необоротними розладами психiки. Позивач вважає, що суд вправі вирішити питання встановлення йому групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду, тобто безстроково, так як питання визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності вже вирішено повноваженнями відповідної комісій та не вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи від 21.11.2024, прийняте за наслідками огляду ОСОБА_1 . Зобов`язано Комунальне підприємство «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради повторно здійснити огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення за наслідками такого огляду з питання встановлення ІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково) відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у випадках, визначених абзацом 3 пункту 22 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, а також визначених ч. 13 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», зокрема, у разі наявності стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму. Зі змісту довідок від 04.07.2024 № 2402, від 04.12.2024 № 4565, від 09.12.2024 №4769, виданих КП «Рівненський ОЦПЗН», а також листа Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації від 14.10.2024 року № 577/04-16/Б суд встановив, що захворювання F06.6 «Органічний емоційно лабільний розлад з вираженим тривожно-депресивним компонентом» та F60.3 «Емоційно нестійкий розлад особистості, різко виражений зі схильністю до патологічних реакцій, стан стійкої декомпенсації» є тяжким, стійким та необоротним розладом психіки, що вказує на наявність ознак стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму (в даному випадку - функцій головного мозку, нервової системи особи), що в розумінні положень ч. 13 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» є підставою для встановлення групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що положення ч. 13 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» розповсюджуються на позивача. Проте, МСЕК не було враховано вказаних обставин при прийнятті рішення за наслідками огляду позивача 21.11.2024. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Комунальне підприємство «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що на даний час безтермінове встановлення групи інвалідності регламентується затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Переліком анатомічних дефектів та захворювань при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання». Жодне із наявних у громадянина ОСОБА_2 захворювань до них не належить. Зокрема, згідно п. 34 цього переліку, безтермінове встановлення другої групи інвалідності внаслідок психічного захворювання можливе лише у випадках коли інвалідність триває більше 10 років. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 05.04.2023 №5612-5002691683 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 11). З 01.03.2022 проходив військову службу в Збройних Силах України по мобілізації та 18.02.2023 звільнений в запас відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), що підтверджується записами військового квитка НОМЕР_1 (а.с. 18-25). В січні 2023 року військово-лікарською комісією КЗ «Рівненський ОЦПЗН» на підставі статті 18а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військової служби (а.с. 28-29). Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань від 28.05.2023 № 1399 захворювання солдата ОСОБА_1 , 1980 року народження: «Емоційно нестійкий розлад особистості, різко виражений зі схильністю до патологічних реакцій, стан декомпенсації», що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ (а.с. 30). 21.06.2023 позивачу з 19.06.2023 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.07.2024, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.06.2023 серія 12ААГ № 278482, підстава видачі довідки: акт огляду МСЕК № 13 (а.с. 31-32). 13.06.2024 після проходження повторного огляду позивачу з 10.06.2024 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.07.2025, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 13.06.2024 серія 12ААГ № 905389, підстава видачі довідки: акт огляду МСЕК № 777 (а.с. 36-37). 14.11.2024 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач звернувся до Рівненської міжрайонної спеціалізованої психоневрологічної медико-соціальної експертної комісії Рівненського ОЦМСЕ із заявою про проведення дострокового переогляду комісією МСЕК (а.с. 40-41). 21.11.2024 після проходження повторного огляду позивачу з 14.11.2024 встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.12.2025, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.11.2024 серія 12ААГ № 912159, згідно з якою причина інвалідності: захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини (з розладами психіки та внутрішніх органів); підстава видачі довідки: акт огляду МСЕК № 1308 (а.с. 38-39). На запит позивача КП «Рівненський ОЦПЗН» видано довідку від 04.07.2024 № 2402, якою повідомлено, що вiдповiдно до Мiжнародної класифікації хвороб-10, дiагноз F-60.3 «Емоцiйно нестiйкий розлад особистостi» є тяжким порушення характерологічної конституції та поведiнкових тенденцiй iндивiда, що не є прямими наслiдками захворювання, травми чи iншого гострого ураження головною мозку або iнших психiчних порушень. Ступінь втрати «органом» його функцій належить до компетенції медико-соціальної експертної комісії (а.с. 74). На заяву позивача КП «Рівненський ОЦПЗН» повідомлено листом від 04.12.2024 №4565 про те, що: діагнози F60.3 та F06.6 є стійкими та необоротними розладами психіки (а.с. 71). Вважаючи, що під час останнього медичного огляду МСЕК повинна була врахувати положення статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності безстроково, а тому рішення щодо встановлення групи інвалідності на певний строк є протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII). Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно із ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2025 №2961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2961-IV) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності. Інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю. Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», якою затверджено, зокрема, Положення про медико-соціальну експертизу, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин та втратило чинність з 01.01.2025 (далі Положення про медико-соціальну експертизу). Відповідно до п. 1 Положення про медико-соціальну експертизу це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу). Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу). Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу (п. 15 Положення про медико-соціальну експертизу). Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу). Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу). Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями, на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (втратив чинність з 01.01.2025; далі Порядок №1317). Відповідно до п. 3 Порядку №1317 медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Згідно з п. 12 Порядку №1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої як довідка військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії за формою, затвердженою Міноборони, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання). За змістом п. 21 Порядку №1317 у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації або індивідуального реабілітаційного плану індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, допоміжні засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням. Відповідно до п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. Механізм встановлення груп інвалідності регулює Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі Інструкція №561). Відповідно до пункту 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. Розділ ІІ Інструкції №561 визначає класифікацію основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №561 критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності. Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне. Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі). Критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (п.2.3 Інструкції №561). Причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (п.2.4 Інструкції №561). Так, згідно з п. 26 Порядку №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Відтак, кожній групі інвалідності відповідають певні ступені розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини, на підставі оцінки яких МСЕК встановлює особі I, II чи III групу інвалідності. За змістом абз. 17-25 п. 27 Порядку №1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб. До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що при встановленні причинного зв`язку захворювання військово-лікарською комісією встановлено, що захворювання ОСОБА_1 «Емоційно нестійкий розлад особистості, різко виражений зі схильністю до патологічних реакцій, стан декомпенсації» пов`язане із захистом Батьківщини, що відображено у витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань від 28.05.2023 № 1399 (а.с. 30). 21.06.2023 позивачу з 19.06.2023 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.07.2024 (а.с. 31-32), 13.06.2024 (після проходження повторного огляду) позивачу встановлено третю групу інвалідності з 10.06.2024 на строк до 01.07.2025 (а.с. 36-37), а 21.11.2024 (після проходження повторного огляду на підставі заяви від 14.11.2024) позивачу встановлено другу групу інвалідності з 14.11.2024 на строк до 01.12.2025. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.11.2024 серія 12ААГ № 912159 причина інвалідності: захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини (з розладами психіки та внутрішніх органів); підстава видачі довідки: акт огляду МСЕК № 1308 (а.с. 38-39). За змістом довідки від 04.07.2024 № 2402, виданої КП «Рівненський ОЦПЗН», вiдповiдно до Мiжнародної класифікації хвороб-10, дiагноз F-60.3 «Емоцiйно нестiйкий розлад особистостi» є тяжким порушення характерологічної конституції та поведiнкових тенденцiй iндивiда, що не є прямими наслiдками захворювання, травми чи iншого гострого ураження головною мозку або iнших психiчних порушень. Ступінь втрати «органом» його функцій належить до компетенції медико-соціальної експертної комісії (а.с. 74). На звернення позивача до Міністерства охорони здоров`я України Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації листом від 14.10.2024 року № 577/04-16/Б повідомлено, що згідно інформації КП «РОЦПЗН» РОР дiагнози F60.3 та F06.6 є стiйкими та необоротними розладами психiки (а.с. 73). Згідно з довідкою від 04.12.2024 № 4565, виданою КП «Рівненський ОЦПЗН», діагнози F60.3 та F06.6 є стійкими та необоротними розладами психіки (а.с. 71). У довідці від 09.12.2024 №4769 (а.с. 70) КП «Рівненський ОЦПЗН» зазначив, що відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (МКХ-10): діагноз F06.6 «Органічний емоційно лабільний розлад з вираженим тривожно-депресивним компонентом» є тяжким, стійким та необоротним розладом психіки, який є наслідком органічного ураження тканин головного мозку (черепно-мозкової травми, гострої і хронічної інтоксикації, наслідком патології раннього періоду розвитку, судинного захворювання головного мозку). Захворювання характеризується сильною виснажливістю організму, стомлюваністю, агресивністю, розладами сну, відсутністю самовладання, дратівливістю, а також підвищеною реакцією на яскраве світло, різкі запахи і гучні звуки, больовими відчуттями в м`язах або у всьому тілі; діагноз F60.3 «Емоційно нестійкий розлад особистості, різко виражений зі схильністю до патологічних реакцій, стан стійкої декомпенсації» є тяжким, стійким та необоротним розладом психіки, який характеризується тяжким порушенням характерологічної конституції та поведінкових тенденцій індивіда. Для емоційно нестійкого розладу особистості характерні схильність до імпульсивних дій без огляду на наслідки, спалахи емоцій, непередбачуваність настрою. Відмічається конфліктність, особливо коли оточуючі критикують чи намагаються зупинити імпульсивні вчинки. У позовній заяві позивач, покликаючись до вказаних вище довідок, доводить, що тяжкість, стійкість та необоротність захворювань (діагнози F06.6 та F60.3), які слугували підставою для встановлення йому групи інвалідності, є безумовною підставою для встановлення йому групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду. Відповідно до п.2.5 Інструкції №561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317. Відповідно до п. 22 Порядку №1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду. Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Подібний зміст містить також частина тринадцята статті 7 Закону №2961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду. З аналізу наведених вище норм можна зробити висновок, що група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у випадках, визначених абзацом 3 пункту 22 Порядку №1317, а також визначених ч. 13 ст. 7 Закону №2961-IV, зокрема, у разі наявності стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму. Зі змісту довідок від 04.07.2024 № 2402, від 04.12.2024 № 4565, від 09.12.2024 №4769, виданих КП «Рівненський ОЦПЗН», а також листа Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації від 14.10.2024 № 577/04-16/Б суд встановив, що захворювання F06.6 «Органічний емоційно лабільний розлад з вираженим тривожно-депресивним компонентом» та F60.3 «Емоційно нестійкий розлад особистості, різко виражений зі схильністю до патологічних реакцій, стан стійкої декомпенсації» є тяжким, стійким та необоротним розладом психіки, що вказує на наявність ознак стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму (в даному випадку - функцій головного мозку, нервової системи особи), що в розумінні положень ч. 13 ст. 7 Закону №2961-IV є підставою для встановлення групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду. Відтак, з огляду на встановлене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення ч. 13 ст. 7 Закону №2961-IV розповсюджуються на позивача. Разом з цим, МСЕК не було враховано вказаних вище обставин при прийнятті рішення за наслідками огляду позивача 21.11.2024, що дає суду підстави критично оцінити спірне рішення як таке, що не є належним чином мотивоване, отже не відповідає критеріям обґрунтованості. Щодо доводів апелянта про те, що на даний час безтермінове встановлення групи інвалідності регламентується затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 то такі не спростують висновку суду першої інстанції, оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок психічного захворювання з 14.11.2024, тобто до моменту дії Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи дискреційні повноваження відповідача, буде зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно здійснити огляд позивача та прийняти рішення з питання встановлення позивачу ІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково) відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» за наслідками такого огляду, з урахуванням висновків суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 460/15900/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець О. І. Мікула