Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/1162/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1329/25Головуючий по 1 інстанції Справа №711/1162/25 Категорія: 304090200 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»; представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович відповідач: ОСОБА_1 ; особа, яка подає апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року у розмірі 65816,10 грн., з яких 15500,00 грн. - заборгованість по кредиту, 50316,10 грн. - проценти за користування кредитом, а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 141953626 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у сумі 15500,00 грн. шляхом перерахування коштів на відповідну платіжну картку ОСОБА_1 . Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмір 65816,10 грн. Позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено. Рішення мотивоване тим, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у позивача права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли. Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року у сумі 65816,10 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 19056,00 грн., а саме: судовий збір у розмірі 6056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. В обґрунтування вказано на те, що пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів за бажанням сторін. Договір факторингу № 28/1118-01 є рамковою угодою та підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 159 від 09.11.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у справі. Аналогічні обставини мали місце і щодо послідуючого відступлення прав вимоги до відповідача іншим кредиторам. Представник ОСОБА_1 адвокат Колотило Л.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» залишити без задоволення. Вказує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал». Звертає увагу на те, що позивачем ТОВ «Юніт Капітал» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал». Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 03.09.2021 року № 141953626, за умовами якого відповідачу видано кредит у сумі 15500,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжними дорученнями. Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів (03.10.2021 року). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,72 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.7 цього договору. Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, передбачено покрокові дії споживачів, які мають намір укласти електронний договір. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» затвердило алгоритм дій Товарситва стосовно укладення кредитних договорів. Відповідно до умов кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Позивачем в позовній заяві зазначено, що ним набуто право грошової вимоги за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року внаслідок переходу права вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 200824 від 20.08.2024 року, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» внаслідок укладання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, що, у свою чергу, набуло право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на підтвердження чого надані копії вказаних договорів та копії додаткових угод. Відповідно до п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - право вимоги від клієнта до фактора переходить в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Аналогічні приписи містять інші договори факторингу, якими позивач підтверджує своє право вимоги щодо кредитних зобов`язань відповідача. Відтак, доводи апеляційної скарги з цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованими. Оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачкем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором від 03.09.2021 року № 141953626. Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем суми заборгованості, апеляційний суд керується таким. Відповідно до п. 1.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 15500,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 03.10.2021 року. Пунктом 1.7 кредитного договору визначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 03.10.2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. Пунктом 1.4 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,53 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору. Відповідно до п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 584,00 процентів річних, що становить 1,72 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умовами продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 626,00 процентів річних, що становить 1,72 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним; у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентною ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Юніт Капітал» вказувало, що відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 159 від 09.11.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року на загальну суму 41335,40 грн., а в подальшому, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на загальну суму 65816,10 грн. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 200834 від 20.08.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65816,10 грн. Відповідач належним чином зобов`язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконував у зв`язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу, та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 65816,10 грн. заборгованості за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На підтвердження вище вказаних сум ТОВ «Юніт Капітал» було надано розрахунки заборгованості по кредитному договору № 141953626, з яких вбачається, що фактично вказані суми виникли внаслідок нарахування відсотків поза межами строку дії договору, який закінчився 03.10.2021 року, що не ґрунтується на законі, оскільки права та інтереси кредитодавця за межами строку дії договору захищаються у спосіб застосування до боржника вимог ст. 625 ЦК України. Так, після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст.1050 ЦК України припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом. Окрім того, як зазначалося вище, згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, до попередніх нових кредиторів, в тому числі і позивача мало перейти право вимоги в розмірі 23498,00 грн. (відповідно до п. 1.14.1 умов договору), а не 65816,10 грн., правова природа виникнення яких свідчить про їх нарахування поза межами дії договору. Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, не сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу. При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Апеляційний суд не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором № 141953626, так як договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договір факторингу, оскільки надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема, з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами. В зв`язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалося. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року в розмірі 23498 грн.. який складається з 15500,00 грн. сума кредиту (тіло кредиту) та 7998,00 нараховані проценти. Суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги за безпідставністю. При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В зв`язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2025 року у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та ухвалити постанову про часткове задоволення позовних вимог. Що стосується судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18. На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26.08.2024 року; копія додаткової угоди № 5 до договору про надання правничої допомоги від 26.08.2024 року, копію довіреності від 04.12.2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльностю; акт прийому-передачі наданих послуг. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2000 грн. При подачі апеляційної скарги на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» також просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн. На підтвердження витрат надав акт прийому-передач наданих послуг до договору № 26/08/24-02 від 26.08.2024 року. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи, тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). Колегія суддів, врахувавши складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність численної усталеної практики, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог (35,70%) 864,80 грн. судового збору за подання позовної заяви, а також 1297,20 грн. судового збору за подання позивачем апеляційної скарги, а всього 2162,00 грн. Доказів наявності у відповідача обумовлених законодавством пільг по сплаті судового збору матеріали справи не містять. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, у х в а л и л а : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 141953626 від 03.09.2021 року у розмірі 23498,00 грн., та судові витрати у сумі 6162,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді