Постанова 4824 № 372/147/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2025 року м. Київ Справа № 372/147/24 Провадження №22-ц/824/1930/2025 Резолютивна частина постанови оголошена 01 жовтня 2025 року Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Желепи В.В. сторони: позивач Керівник Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року, ухваленого у складі судді Проць Т.В., - В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсними державних актів на право власності: на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0007 площею 1,0003 га; серії ЯД №715975 від 27.11.2007 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0008 площею 1,0003 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0004 площею 1,0006 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0005 площею 1,0003 га; серії ЯД №715973 від 27.11.2007 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0006 площею 1,0002 га виданих ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Страробезрадичівської сільської ради Обухівського району; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації вказаних земельних ділянок, їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності останнього на спірні земельні ділянки. Позов обґрунтовано тим, що земельні ділянки гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» одночасно є, як землями лісогосподарського призначення так і землями природно-заповідного фонду. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1488 від 26.10.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4 громадянам загальною площею 4 га та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки площею по 1 га кожному для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_2 - державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0007 площею 1,0003 га; ОСОБА_3 - державний акт від 27.11.2007 року серії ЯД № 715975 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0008 площею 1,0003 га. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1490 від 26.10.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4 громадянам загальною площею 4 га та передано безоплатно у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельні ділянки площею по 1 га кожному для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_7 - державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0004 площею 1,0003 га; ОСОБА_8 - державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0005 площею 1,0003 га; ОСОБА_9 - державний акт від 27.11.2007 року серії ЯД № 715973 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0006 площею 1,0002 га. В подальшому, перелічені земельні ділянки згідно договорів купівлі-продажу відчужено на користь ОСОБА_1 , який залишається їх власником на даний час. При цьому, кадастрові номера та конфігурація таких земельних ділянок не змінювалася. Перевіркою законності набуття первинними власниками земельних ділянок Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області установлено, що їх відведення передбачалося за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду. Таким чином, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 26.10.2007 року за № 1488, 1490 передано у власність земельні ділянки лісогосподарського призначення без згоди землекористувача. Вказане свідчить про те, що вказані розпорядження Обухівської районної державної адміністрації були спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, так як спірні земельні ділянки знаходились в одному кварталі лісництва, суміжні та межують між собою, що свідчить про перевищення адміністрацією передбачених законом повноважень. Відтак, районна державна адміністрація не мала повноважень на вилучення і розпорядження земельними ділянками державної власності природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Старі Безрадичі Обухівського району, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та змінювати їх цільове призначення. Враховуючи викладене, прокурор звернувся до суду для відновлення порушеного права. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року у задоволені позову Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок, третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відмовити повністю. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не було доведено обставини належності відповідачу земельних ділянок, які є предметом позову вказує і формулювання ним позовних вимог в частині визнання недійсними державних актів на право власності де прокурор ідентифікував лише два з п`яти державних актів, зазначивши відповідну серію, номер та дату видачі. Копій самих правовстановлючих документів прокурор суду не надав, при обговоренні питання про доцільність їх витребування, зазначив, що ним було вжито необхідних заходів для їх отримання, однак у відповідних органах вони відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду Першим заступником керівника Київської обласної прокуратури, подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не врахував надані позивачем докази того що земельні ділянки належать ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив. В судовому засіданні прокурор Карнов А.О. та представник ДП «Ліси України» Семко В.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в судове засідання не з`явилася, судова повістки, яка надсилалися ОСОБА_1 повернулися до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судом встановлено, що згідно рішення виконкому Київської обласної ради народних депутатів від 17.10.88 №215 «Про оголошення нововиявлених територій державними орнітологічними і гідрологічними заказниками місцевого значення» доданого до нього додатку - переліку територій, Урочище «Гощів» площею 215 га, що знаходиться в Козинському лісництві, квартал №51, 57, 58, 63, 64, 69 оголошених державними орнітологічними і гідрологічними заказниками місцевого значення знаходиться у віданні Київського лісгоспа. Територія гідрологічного заказника місцевого значення «Гощів» представлена ділянками типового еталонного лісу для малих річок, непорушеного господарською діяльністю, місце поселення багатьох видів хижих птахів, мисливської фауни, має практичне значення у вивченні екології. Державним управлінням охорони навколишнього природнього середовища в Київській області з метою забезпечення режиму охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» загальною площею 215 га землекористувачу ДП «Київське лісове господарство» видано охоронне зобов`язання за №ЗГМ 36-563, яке зареєстроване в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Київській області 23.02.1999. У подальшому Державним управлінням охорони навколишнього природнього середовища в Київській області затверджено Положення про гідрологічний заказник місцевого значення Урочище «Гощів». Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення, заказник Урочище «Гощів» загальною площею 215 га розташований в межах Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і входить до складу приридно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Тобто, земельні ділянки гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» одночасно є як землями лісогосподарського призначення так і землями природно-заповідного фонду. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1488 від 26.10.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4 громадянам загальною площею 4 га та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки площею по 1 га кожному для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1490 від 26.10.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4 громадянам загальною площею 4 га та передано безоплатно у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельні ділянки площею по 1 га кожному для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. В червні 2021 року до Обухівської окружної прокуратури надійшли матеріали ГУ СБУ у м.Києві та Київській області з яких вбачається, що невстановлені службові особи, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно здійснюють дії щодо відведення у приватну власність лісовкритих земельних ділянок під виглядом земель сільськогосподарського призначення, чим заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, що підтверджується витягом з ЄРДР №42021112340000026 від 08.06.2021 року. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській обалсті від 17.01.2022 №10-10-0.223-522/2-22 відомості про земельні ділянки кадастровий номер 3223187700:05:027:0006, 3223187700:05:027:0005, 3223187700:05:027:0004 перенесено до ДЗК в автоматизованому порядку. В архіві Відділу обліковується технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на земельні ділянки 4-ох осіб для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району; відомості про земельні ділянки з кадастровим номером 3223187700:05:027:0007, 3223187700:05:027:0008 перенесено до ДЗК в автоматизованому порядку, в архіві Відділу обліковується технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на земельні ділянки 4-ох осіб для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. Земельні ділянки, які є предметом спору згідно листа Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства ДП «Київське лісове господарство» №02-990 від 07.12.2021 року, фрагменту з публічної кадастрової карти України та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року накладаються на землі лісогосподарського призначення та розташовані в межах державного лісового фонду підприємства. Крім того, земельні ділянки 3223187700:05:027:0006, 3223187700:05:027:0005, 3223187700:05:027:0007, 3223187700:05:027:0008 накладаються на землі Гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів». Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Позов у цій справі поданий прокурором, зокрема в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державною на здійснення функцій у спірних правовідносинах Київської обласної державної адміністрації у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням ОСОБА_1 земельними ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, які накладаються на землі Гідорологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» (Козинське лісництво). Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України). За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України) в окрему категорію. Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України). До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України). Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України). Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства - у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14). Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14). З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1488 від 26.10.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4 громадянам загальною площею 4 га та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки площею по 1 га кожному для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_2 - державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0007 площею 1,0003 га; ОСОБА_3 - державний акт від 27.11.2007 року серії ЯД № 715975 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0008 площею 1,0003 га. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1490 від 26.10.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4 громадянам загальною площею 4 га та передано безоплатно у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельні ділянки площею по 1 га кожному для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_7 - державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0004 площею 1,0003 га; ОСОБА_8 - державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0005 площею 1,0003 га; ОСОБА_9 - державний акт від 27.11.2007 року серії ЯД № 715973 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:05:027:0006 площею 1,0002 га. В подальшому, перелічені земельні ділянки згідно договорів купівлі-продажу відчужено на користь ОСОБА_1 , який залишається їх власником на даний час, що підтверджується повідомленням НАЗК (т.2 а.с.72). Земельні ділянки, які є предметом спору, згідно листа Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства ДП «Київське лісове господарство» №02-990 від 07.12.2021 року, фрагменту з публічної кадастрової карти України та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року накладаються на землі лісогосподарського призначення та розташовані в межах державного лісового фонду підприємства. Крім того, земельні ділянки 3223187700:05:027:0006, 3223187700:05:027:0005, 3223187700:05:027:0007, 3223187700:05:027:0008 накладаються на землі Гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів». Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки одночасно є як землями лісогосподарського призначення так і землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням норм земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову. Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо така особа не набула права власності. Водночас ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)). Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)). Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою. З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц). Схожий висновок також зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_4 ». Встановивши, що спірні земельні ділянки лісового фонду вибули з володіння держави, право власності на них належить ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки не спрямований у контексті зазначених обставин справи на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянку лісового фонду. В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦІК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови у позові. Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури - задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна