Ухвала КАС ВС № 240/6412/25

ф УХВАЛА 02 жовтня 2025 року м. Київ справа №240/6412/25 адміністративне провадження № К/990/38478/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 240/6412/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування положення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення, УСТАНОВИВ: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка полягає у відмові: 1) визнати протиправним та скасувати положення наказу УМВС України в Житомирській області №373 «Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних» від 27 квітня 2011 року в частині, що стосується позивача; 2) поновити ОСОБА_1 на роботі, а саме на службі в органах внутрішніх справ Житомирської області на рівнозначну посаду, з якої протиправно було звільнено 27 квітня 2011 року; 3) виплатити грошове забезпечення - заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27 квітня 2011 року по день поновлення мене на службі. - зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області : 1) скасувати положення наказу УМВС України в Житомирській області № 373 «Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних» від 27 квітня 2011 року в частині, що стосується позивача; 2) поновити ОСОБА_1 на роботі, а саме на службі в органах внутрішніх справ Житомирської області на рівнозначну посаду, з якої протиправно було звільнено 27 квітня 2011 року; 3) виплатити грошове забезпечення - заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27 квітня 2011 року по день поновлення на службі. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, викладені у заяві від 07 квітня 2025 року, позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому позивачем зазначено, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримано засобами поштового зв`язку 09 вересня 2025 року. Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його поновлення, оскільки скаргу подано протягом 30 днів з дня отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Повертаючи позовну заву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини п'ятої цієї статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з положеннями пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у цій справі зумовлений незгодою позивача з наказом УМВС України в Житомирській області № 373 «Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних» від 27 квітня 2011 року в частині, що стосується позивача. В той же час, з позовом про його оскарження позивач звернувся 05 березня 2025 року, тобто після спливу більш ніж 13 років. Також судами попередніх інстанцій зазначено, що вирок Бердичівського міськрайонного суду у справі №0603/1-410/11 на який посилається позивач та яким позивача визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні та виправдано, винесено 08 листопада 2024 року, а позов подано 05 березня 2025 року, що додатково свідчить про пропуск місячного строку звернення. КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з визначеним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя. За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача. Так, в обґрунтування поважності причин строку звернення з позовом посилається на те, що в період з 27 квітня 2011 року по 24 листопада 2024 року він не міг оспорювати наказ, оскільки такий ґрунтується на фабулі постанови про порушення кримінальної справи, яка розслідувалась з 26 квітня 2011 року по 24 листопада 2024 року, що унеможливлювало звернення до суду, так як це було б передчасним, і не могло бути розглянуто судом до вирішення кримінальної справи. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі доводи є безпідставними та не можуть бути визнані як поважна причина пропуску звернення з позовом. Суд вважає, що розгляд кримінальної справи не перешкоджав позивачу подати позов у встановлені строки. Водночас, 15 березня 2022 прийнято Закон України № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану", яким було внесено зміни до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зокрема викладено Розділ 5 «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Цим розділом було скорочено строки звернення до адміністративного суду до 15 днів у період дії воєнного стану. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Тобто, щодо оскарження наказів про звільнення застосовується 15-денний строк звернення. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом є неповажними, а тому наявні підстави для його повернення.. Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене. Ураховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 240/6412/25. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 240/6412/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування положення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко