Ухвала КАС ВС № 560/6320/24

УХВАЛА 02 жовтня 2025 року м. Київ справа № 560/6320/24 адміністративне провадження № К/990/37778/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі №560/6320/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про скасування постанови, У С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , у якому просило скасувати постанову від 09 квітня 2024 року ВП №73381846 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору. Роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з не усуненням недоліків у встановлений судом строк. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору. Роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строк на усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, на п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 КАС України у зв`язку з не усуненням недоліків у встановлений судом строк. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області втретє звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2025 року визнано неповажними вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року, наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року залишено без руху. Запропонуовано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. 12 вересня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі №560/6320/24. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, винести постанову, якою визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 560/6320/24 та поновити головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №560/6320/24 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи по суті. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 рок без руху суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку звернення до суду з апеляційною скаргою, у зв`язку з чим апелянту було запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу. В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, суд звернув увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції. Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. У відповідності до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Апеляційний суд зауважив, що позивач вже втретє звертається до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року. При цьому, обґрунтовуючи підстави подання апеляційної скарги поза строками, встановленими статтею 295 КАС України, апелянт відзначає, що звертаючись до суду апеляційної інстанції вперше Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було дотримано строки, встановлені статтею 295 КАС України, однак відсутність коштів завадила можливості сплатити судовий збір. Відхиляючи ці доводи позивача, апеляційний суд зазначив, що вперше апеляційна скарга була подана 03 червня 2024 року, однак в подальшому ухвалою від 10 червня 2024 року була залишена без руху в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Апелянту було запропоновано виправити недоліки апеляційної скарги та у визначений в строк надати докази сплати судового збору. В зв`язку з не усуненням виявлених недоліків у строки, встановлені судом, апеляційну скаргу було повернуто заявнику ухвалою суду від 04 липня 2024 року. Вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 24 липня 2024 року. Однак в подальшому ухвалою від 25 вересня 2024 року була залишена без руху в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Апелянту було запропоновано виправити недоліки апеляційної скарги та у визначений в строк надати докази сплати судового збору. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року за клопотанням апелянта було продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги. В зв`язку з не усуненням виявлених недоліків у строки, встановлені судом, апеляційну скаргу було повернуто заявнику ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року. Втретє з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 10 лютого 2025 року. Апеляційний суд відзначив, що апелянт є суб`єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету). Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав. Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку. Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція). Також апеляційний суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, а тому зазначені причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26 травня 2022 року у справі №806/4190/15, від 14 квітня 2022 року у справі №420/3670/20, від 18 квітня 2022 року у справі №200/240/21-а, від 16 травня 2023 року у справі №820/7245/16, від 27 січня 2023 року у справі № 240/1760/22, від 05 квітня 2023 року у справі №300/8677/21. Суд також зауважив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з належним чином оформленою апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки. Суд повторно звернув увагу апелянта на рівність усіх учасників судового процесу перед судом. Крім того, апеляційний суд звернув увагу апелянта на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03 листопада 2022 року у справі №560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. У цій же постанові Верховний Суд визнав слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів стосовно того, що строк було пропущено з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянт надіслав заяву про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції повторно наголосив, що в розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Апеляційний суд, надавши оцінку доводам апелянта, відзначав, що вказаним обставинам вже була надана оцінка судом при розгляді попереднього клопотання, яке за результатами його розгляду залишено без задоволення, а вказані в ньому підстави пропуску процесуального строку визнані судом неповажними. Суд зауважив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у зв`язку з недоведеністю позивачем обставин, що перешкоджали Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернутись до апеляційного суду в межах строку, встановленого процесуальним законом, та становили об`єктивно непереборні перешкоди для цього. А тому, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права. При цьому, заявник у касаційній скарзі не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги, а також не надав доказів щодо подання апеляційної скарги у строк або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження. Щодо прохання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати факт, що у цій ситуації позивач діяв швидко та відповідно до ситуації, то Суд зазначає, що хронологія звернення із апеляційним скаргами у цій справі свідчить про протилежне. Так, після отримання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року про повернення вдруге поданої апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області втретє до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернулось лише 10 лютого 2025 року, що не свідчить про швидке звернення та добросовісне користування правом звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, Суд не вирішує заяву про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі №560/6320/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про скасування постанови. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак І.В. Желєзний Ж.М. Мельник-Томенко