Ухвала КАС ВС № 440/5552/24

УХВАЛА 01 жовтня 2025 року Київ справа №440/5552/24 адміністративне провадження №К/990/38012/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 440/5552/24 за позовом Комунального підприємства «Миргородводоканал» Миргородської міської ради до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Комунальне підприємство «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 16.09.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - скаржник, ГУ ДПС ДПС), направлена через підсистему «Електронний суд» 15.09.2025. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин. Усталеною є

позиція Верховного Суду, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень і відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. 1) Із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме підпункт 63.3 статті 63, підпункт 117.1 статті 117 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункти 8.1, 8.2 статті 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями, без урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.04.2023 у справі № 120/15979/21-а. Колегія суддів вважає, що позиція ГУ ДПС в цій частині потребує уточнень, адже суди попередніх інстанцій виходили з того, що дані про об`єкти, які відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 10 "Основні засоби", як і в Додатку 1 до акта приймання-передачі балансових рахунків, матеріальних активів передавального акта, не є тотожним з об`єктами оподаткування, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, у розумінні визначення, наданого в пункті 63.1 статті 63 ПК України та пункту 8.2 Порядку №1588. Варто зауважити, що такий висновок суду є самостійною підставою для задоволення позову в цій частині. Обґрунтування, в чому полягає помилка судів в цій частині касаційна скарга не містить. Відсутнє й обґрунтування того, що таке питання вирішував Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 у справі № 120/15979/21-а. 2) Із посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування статті 44 Водного кодексу України, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140, пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.11 статті 201, пункту 252.3 статті 252, підпунктів 255.11.2, 255.11.10 пункту 255.11, пункту 255.3 статті 255 ПК України щодо визначення об`єкта оподаткування рентною платою за спеціальне водокористування (рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин) - ведення обліку фактичного видобутку на використання води згідно первинних документів, віднесення до податкового кредиту та до витрат товару, що фактично отриманий від контрагентів та використаний у господарській діяльності). Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касацінйої скарги в цій частині не містить взаємозв`язку із висновками судів попередніх інстанцій. Відсутнє й як таке обґрунтування незгоди з судовими рішеннями в частині висновків, які стосуються рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Розділ, який стосується податкового кредиту і витрат (операції з ТОВ "НВП "УКРГЕОЛОГСТРОМ", ТОВ "КвінтісПром 12") містить лише цитування окремих норм законодавства. Обов`язкових умов, які мають бути зазначені в касаційній скарзі у випадку її подання на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України в розрізі кожного з висновків судів попередніх інстанцій касаційна скарга не містить. 3) Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі. Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне запропонувати скаржникові подати уточнену касаційну скаргу, у якій викласти підстави для касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вищенаведених роз`яснень суду. Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 440/5552/24 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом; Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко