Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/2648/25

Справа № 133/2648/25 Провадження № 33/801/977/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2025 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390224 від 13 липня 2025 року, водій ОСОБА_1 13 липня 2025 року, о 10 год 00 хв, за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Махнівка, автомобільна дорога М-21, 244 км, керував транспортним засобом, автомобілем «AUDI A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу, алкотестеру DRAGER № 7510, № ARMF 0297, тест № 530, результат огляду позитивний, вміст алкоголю 0,83 ‰ проміле, дана подія безперервно фіксувалась на портативні, нагрудні відеореєстратори № 476012, № 476580 та № 475579, чим порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605, 60 грн. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а справу закрити у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що його винуватість у допущенні адміністративного правопорушення не доведено у належний спосіб. Матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом саме ним, а в судовому засіданні він повідомляв про особу яка керувала транспортним засобом на момент зупинки зафіксована на відеозаписах поліцейських, та про причини через які він, впродовж кількох секунд, помінявся місцями з водійкою. Тому той факт, що він вийшов з водійського місця нерухомого транспортного засобу , в жодний спосіб не дозволяє, поза розумним сумнівом встановити, що транспортним засобом керував саме він. З огляду на викладене вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам законодавства та не міг розцінюватись судом як доказ провини ОСОБА_1 з огляду на те, що до протоколу (матеріалів адміністративної справи) не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник адвокат Дворжецький А. П. апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, проте не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390224 від 13 липня 2025 року, згідно якого водій ОСОБА_1 13 липня 2025 року, о 10 год 00 хв, за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Махнівка, автомобільна дорога М-21, 244 км., керував транспортним засобом, автомобілем «AUDI A6», державного номерного знаку НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу, алкотестеру DRAGER № 7510, № ARMF 0297, тест № 530, результат огляду позитивний, вміст алкоголю 0,83 ‰ проміле, (а. с. 3); - роздруківкою з технічного приладу «Drager Alcotest 7510» прилад № ARMF-0297 принтер № ARMD-0537, тест № 530, дата останнього калібрування: 15 листопада 2024 року; із зазначенням особи, яку тестують ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат тесту 0,83 ‰ (а. с. 7); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук; результати огляду на стан сп`яніння за допомогою Alcotest 7510 0,83 ‰ (а. с. 6); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 липня 2025 року о 10:20 год (а. с. 5); - відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390224 від 13 липня 2025 року, а саме факт проходження водія транспортного засобу ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння в установленому порядку та його згода з результатом такого огляду (а. с. 11). З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. Доводи апеляційної скарги правильного висновку суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Даний відеозапис було зроблено з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, яка приймала участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зі змісту відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем. Під час спілкування з працівниками поліції він неодноразово підтверджував, що саме він керував транспортним засобом, зокрема на відео з бодікамери №475579 у часовому проміжку 10:18:0010:18:25 зафіксовано його слова: «так я ж уступив, крайня беха X5 проїхала і я за нею». Пасажирка транспортного засобу повідомила поліцейським, що напередодні ввечері ОСОБА_1 вживав алкоголь, та зазначала, що підстав для зупинки автомобіля не було, оскільки «нормально людина проїхала, ніякої ж аварійної ситуації». У подальшому, на законну вимогу працівників поліції, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager Alcotest 7510». Результат огляду 0,83 проміле, з яким водій погодився. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом є безпідставними та підлягають відхиленню. Процесуальна поведінка правопорушника, який одразу після зупинки визнав керування автомобілем, об`єктивно підтверджує встановлені у справі обставини. Крім того, апеляційний суд зазначає, що твердження ОСОБА_1 про нібито некерування транспортним засобом, висловлене вперше під час судового розгляду, суперечить наявним доказам та розцінюється як спроба уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив пояснення ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом керувала пасажирка, оскільки вони не узгоджуються з установленими фактичними даними та не підтверджуються жодними належними доказами. При цьому слід врахувати, що сама пасажирка транспортного засобу, яка за твердженням правопорушника нібито перебувала за кермом, під час зупинки жодного разу цього не заявила, так само як і сам ОСОБА_1 . У зв`язку з викладеним, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню як юридично неспроможні та очевидно безпідставні. Як свідчать матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390224 від 13 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що він не керував транспортним засобом, зазначивши особу яка здійснювала таке керування, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях. Однак, ОСОБА_1 надати будь-які пояснення бажання не проявив. Усі зауваження стосовно оформлення адміністративного матеріалу, не є суттєвими та не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Під час перегляду справи в межах доводів апеляційної скарги не встановлено обставин за яких такі доводи заслуговують на увагу та могли би вплинути на законність постанови суду першої інстанції, а також не встановлено і поза межами доводів апеляційної скарги неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд Постановив: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська