Постанова Чернівецький апеляційний суд № 723/1610/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2025 року м. Чернівці Справа № 723/1610/25 Провадження №22-ц/822/806/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача - Литвинюк І. М., суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б., секретар Собчук І. Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Аграрне-промислове товариство з обмеженою відповідальністю "Кам`яна", розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Аграрно-промислового товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`яна", інтереси якого представляє адвокат Пустовіт Юрій Омелянович, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 липня 2025 року, головуючий у І-й інстанції Бужора В. Т., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у квітні 2025 року звернулася до суду з позовом до Аграрно-промислового товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`яна" (далі - АП ТОВ "Кам`яна") про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення матеріальної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, і яка до даного часу обтяжена речовим правом оренди АП ТОВ «Кам`яна» (відповідача), що зареєстроване в державному реєстрі прав 14 серпня 2014 року. Відповідно до договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який укладений 31 липня 2014 року між позивачкою та відповідачем, (далі Договір) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, передається в оренду строком на 7 років, починаючи з дати реєстрації Договору. По закінченню строку договору орендар має переважне право на поновлення Договору на новий строк. У цьому випадку зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання продовжити дію Договору на новий строк не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення (п. 2.2 Договору). Згідно з п. 2.4 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. У п. 3.2 Договору зазначено, що орендар зобов`язаний у попередньому належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди, не утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця, відшкодувати орендодавцю заподіяну орендарем шкоду стану земельної ділянки. Відповідно до п. 4 Договору однією з підстав припинення договору є закінчення його строку. Отже, строк Договору оренди закінчився 14 серпня 2021 року, відповідач не направив письмового повідомлення про намір продовжити дію Договору. Після 14 серпня 2021 року нового договору оренди земельної ділянки не укладалося і орендна плата не здійснювалася. Однак з 14 серпня 2021 року до даного часу відповідач не повернув позивачці земельну ділянку, відмовився складати акт-прийому передачі земельної ділянки, який є підставою для виключення з державного реєстру речового права оренди АП ТОВ «Кам`яна», продовжив використовувати дану земельну ділянку самовільно, чим створив власнику перешкоди у можливості користуватися і розпоряджатися своїм майном та спричинив їй матеріальну шкоду. Дані обставини підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами. Просила зобов`язати відповідача АП ТОВ «Кам`яна» не чинити перешкоди позивачці ОСОБА_1 у користуванні її земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, шляхом повернення даної земельної ділянки власниці у належному стані, який існував до передачі землі в оренду, тобто у стані, придатному для її використання за цільовим призначенням, і складання відповідного акта прийому-передачі земельної ділянки. Стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 23 980 грн та судові витрати. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 липня 2025 року позов задоволено. Зобов`язано АП ТОВ «Кам`яна» не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, шляхом повернення даної земельної ділянки власниці у належному стані, який існував до передачі землі в оренду, тобто у стані, придатному для її використання за цільовим призначенням, і складання відповідного акта прийому-передачі земельної ділянки. Стягнуто з АП ТОВ «Кам`яна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 23 980 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди закінчився 14 серпня 2021 року, відповідач не направив письмового повідомлення про намір продовжити дію договору. Після 14 серпня 2021 року нового договору оренди земельної ділянки не укладалося і орендна плата не здійснювалася. АП ТОВ «Кам`яна» продовжує використовувати земельну ділянку ОСОБА_1 без укладення договору оренди та не виплачує грошові кошти за оренду землі. На зазначене рішення суду представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог. Зокрема, позивачем не доведено використання спірної земельної ділянки відповідачем, а також те, що відповідач здійснював збір врожаю зі спірної земельної ділянки. У відзиві представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що посилання апелянта на відсутність у справі доказів використання спірної земельної ділянки саме АП ТОВ «Кам`яна» спростовується дослідженими в суді першої інстанції актами комісії Кам`янської сільської ради від 08.09.2023 та від 18.07.2024, а також постановою дізнавача СД ВП №1 ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області про закриття кримінального провадження, де зазначено, що з 2021 року АП ТОВ «Кам`яна» продовжує використовувати земельну ділянку ОСОБА_1 без укладення договору оренди, та не виплачує грошові кошти за оренду землі. До даного часу керівництво АП ТОВ «Кам`яна» уникає складання відповідного акта прийому-передачі земельної ділянки та повернення належної позивачці земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №763515 від 15.11.2006 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. 31 липня 2014 року між ОСОБА_1 та АП ТОВ «Кам`яна» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала АП ТОВ «Кам`яна» в оренду земельну ділянку площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251. Пунктом 2.2 договору передбачено, що договір укладено на 7 років, починаючи з дати реєстрації Договору. По закінченню строку договору орендар має переважне право на поновлення Договору на новий строк. У цьому випадку зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання продовжити дію Договору на новий строк не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Згідно з п. 2.4 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. У п. 3.2 Договору зазначено, що орендар зобов`язаний у попередньому належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди, не утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця, відшкодувати орендодавцю заподіяну орендарем шкоду стану земельної ділянки. Відповідно до п. 4 Договору однією з підстав припинення договору є закінчення його строку. З акту комісії Кам`янської сільської ради від 08 вересня 2023 року вбачається, що у вересні 2023 року на земельній ділянці позивачки виявлено технічну культуру - соя, однак договір оренди на цю земельну ділянку не укладений, рекомендовано директору АП ТОВ «Кам`яна» укласти з ОСОБА_1 договір оренди та виплачувати їй щорічно орендну плату. З акту комісії Кам`янської сільської ради від 18 липня 2024 року вбачається, що на земельній ділянці позивачки виявлено бур`яни, де є сліди проїзду сільськогосподарської техніки, а далі росте культура овес, рекомендовано директору АП ТОВ «Кам`яна» не здійснювати проїзд сільськогосподарською технікою по земельній ділянці ОСОБА_1 . Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31 травня 2024 року, складеної дізнавачем СД ВП №1 ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, вбачається, що з 2021 року АП ТОВ «Кам`яна» продовжує використовувати земельну ділянку ОСОБА_1 без укладення договору оренди, та не виплачує грошові кошти за оренду землі, на що директор АП ТОВ «Кам`яна» Шевчук Д. М. пояснив свої дії з використання у подальшому даної земельної ділянки тим, що її власниця після закінчення строку дії договору оренди землі до АП ТОВ «Кам`яна» не зверталася із письмовими заявами про продовження договору оренди чи повернення земельної ділянки, товариство зобов`язується повернути землю за письмовим зверненням. 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу АП ТОВ «Кам`яна» письмове звернення про повернення земельної ділянки та відшкодування збитків, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення; крім того, із зазначеного повідомлення вбачається, що відповідач відмовився від отримання зазначеного листа. Кам`янська сільська рада у листі №1004 від 09 листопада 2023 року, адресованому позивачу, рекомендовано звернутися до правоохоронних органів та ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області стосовно визначення та нарахування заподіяної шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки. Листом ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області №164/6-25 від 25 березня 2025 року, позивачці повідомлено, що постановою КМУ №303 від 13 березня 2022 року «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, що унеможливлює Управлінню з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області здійснювати заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території Чернівецької області. Листом Державної екологічної інспекції Карпатського округу №01-04/1396 від 03 квітня 2025 року позивачці повідомлено, що постановою КМУ №303 від 13.03.2022 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю). Позивачем до позовної заяви долучено розрахунок матеріальної шкоди, відповідно до якого загальний розмір за самовільне зайняття і використання земельної ділянки за період з 2022 по 2024 роки складає 23 980 грн (7428,68+7807,54+8744,45). Розрахунок здійснено відповідно до Постанови КМУ №963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання». Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19). Предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення даної земельної ділянки власниці у належному стані, який існував до передачі землі в оренду, тобто у стані, придатному для її використання за цільовим призначенням, і складання відповідного акту прийому-передачі земельної ділянки. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову. Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем таких обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, на яку посилався заявник у касаційній скарзі). Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з частинами першою, другою статті 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника земельної ділянки, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. За змістом статті 212 ЗК України, підлягають поверненню власникам землі без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області і вона, як власник зазначеної земельної ділянки, має право користуватися та розпоряджатися належним їй майном, а також вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю. 31 липня 2014 року між ОСОБА_1 та АП ТОВ «Кам`яна» було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала АП ТОВ «Кам`яна» в оренду земельну ділянку площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, строком на 7 років, починаючи з дати реєстрації Договору. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що орендар вчиняв дії про продовження чи поновлення договору оренди земельної ділянки. Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно встановлено, що строк договору оренди земельної ділянки закінчився 14 серпня 2021 року, відповідач не направив письмового повідомлення про намір продовжити дію договору. Після 14 серпня 2021 року нового договору оренди земельної ділянки між сторонами не укладалося і орендна плата не здійснювалася. Верховний Суд у постанові від 6 липня 2025 року у справі № 910/2389/23 виснував, що у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, та невиконання орендарем свого обов`язку з повернення земельної ділянки, належним та ефективним способом захисту порушених прав орендодавця відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є зобов`язання орендаря повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору. Разом з тим, з наявних у суду матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка не була повернута ОСОБА_1 та перебуває у самовільному користуванні АП ТОВ «Кам`яна», що зокрема підтверджується поясненнями директора АП ТОВ «Кам`яна» - Шевчука Д. М., які одержані в ході досудового розслідування кримінального провадження №12023263150000222 від 24.08.2023 року. Доктрина римського права «venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб`єкта права як добросовісної або недобросовісної. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20). Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки(рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276). Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19). Отже, відповідач в ході досудового розслідування кримінального провадження не заперечував факту самовільно використання земельної ділянки без укладення відповідних договорів оренди земельної ділянки, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача. Виходячи з викладеного, зазначені обставини підтверджують самовільне зайняття земельної ділянки та її використання з боку АП ТОВ «Кам`яна» без згоди власника, тому позивач обґрунтовано стверджував про існування перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою. За конкретних обставин цієї справи, вимоги про зобов`язання звільнити та повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту інтересів та прав позивача і є необхідним для захисту права власності ОСОБА_1 , а тому колегія суддів не знаходить підстав, щоб дійти іншого висновку. Враховуючи те, що АП ТОВ «Кам`яна» без законних на те підстав використовує належну позивачу земельну ділянку, безпідставно відмовляє у її поверненні, суд першої інстанції в цілому дійшов обґрунтованого висновку щодо повернення земельної ділянки її власнику, яка використовуються всупереч його волі. Встановлені в ході розгляду справи обставини щодо використання спірної земельної ділянки саме АП ТОВ «Кам`яна» у період з 2022 по 2024 роки належними та допустимими доказами апелянтом не спростовані. У пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам роз`яснено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частини 3 статті 211 ЗК України - методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі, де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням; Кф - коефіцієнт виду використання земель; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір шкоди за самовільне зайняття і використання земельної ділянки площею 0,9179 га, кадастровий номер 7324584000:02:006:0251, за період з 2022 по 2024 роки складає 23 980 грн. Стороною відповідача даний розрахунок шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки, не спростовано, не надано власного розрахунку. Правильність розрахунків не є доводами апеляційної скарги. Отже, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і наданим ними доказам. Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Аграрно-промислового товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`яна", інтереси якого представляє адвокат Пустовіт Юрій Омелянович, залишити без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 01 жовтня 2025 року. Суддя-доповідач І. М. Литвинюк Судді М. І. Кулянда І. Б. Перепелюк