Постанова 4821 № 712/9276/14-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1227/25 Справа № 712/9276/14-ц Категорія: на ухвалу Головуючий по 1 інстанції Пироженко С.А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Любченко Т.М. учасники справи: заявник ОСОБА_1 представник ОСОБА_1 адвокат Шульга Павло Миколайович зацікавлені особи ОСОБА_2 , Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) представник ОСОБА_2 адвокат Гудзь Олександр Сергійович особа, що подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_1 адвокат Шульга Павло Миколайович розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шульги Павла Миколайовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково та заявою ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження № 54398038 за виконавчим документом № 712/9276/14-ц, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково, в якій просив визнати виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси № 712-9276/14-ц від 25 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці вартості часток в спільному сумісному майні в розмірі 284 540,77 грн., таким, що не підлягає виконанню частково на суму 89 512,47 грн., у зв`язку з тим, що обов`язок ОСОБА_1 припинено шляхом зарахування. В обґрунтування заяви вказано, що 12 липня 2017 року апеляційний суд Черкаської області у справі № 712/9276/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості часток в спільному сумісному майні в розмірі 284 540,77 грн. та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості сплаченого ОСОБА_1 кредиту в розмірі 89 512,47 грн. Виконавче провадження № 54398038 відносно ОСОБА_1 перебуває на виконанні у Першому відділі ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) станом на 07 лютого 2025 року залишок боргу складає 245 158,76 грн. ОСОБА_2 не погашено заборгованість по рішенню суду на користь ОСОБА_1 у розмірі 89 512,47 грн. Виконавчий лист не отримувався, у примусовому порядку борг не стягувався. В лютому 2025 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 заяву, в якій повідомив, що він зараховує зустрічні однорідні вимоги в односторонньому порядку на суму 89 512,47 грн., що його зобов`язання на суму 89 512,47 перед ОСОБА_2 припиняються. В направленій заяві ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 подати заяву до Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) про зменшення суми заборгованості по виконанню виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9276/14-ц від 25 липня 2017 року (ВП 54398038) на 89 512,47 грн. Дану заяву ОСОБА_2 отримала 17 лютого 2025 року, однак ніякої реакції та дій відносно заяви не було. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково. 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив зупинити виконавче провадження № 54398038 за виконавчим документом № 712/9276/14-ц де боржником є ОСОБА_1 до моменту розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяв про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково та зупинення виконавчого провадження. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси № 712-9276/14-ц від 25 липня 2017 року виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_2 не визнає та оскаржує такий правочин в судовому порядку, як наслідок зобов`язання сторін не є припиненим, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відмовляючи в задоволенні заяви про зупинення виконавчого провадження, висновок суду обґрунтовано тим, що суд не вправі вжити заходи забезпечення заяви шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення вчинення виконавчих дій, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженням суду, а є виключно повноваженням державного виконавця. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шульга П.М. просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2025 року та ухвалити рішення, яким заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково задовольнити. Судовий збір, що сплачений скаржником за подачу апеляційної скарги стягнути з ОСОБА_2 на його користь. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково помилково обґрунтовував свої висновки лише тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_2 не визнає та оскаржує такий правочин у судовому порядку, як наслідок зобов`язання сторін не є припиненими. Суд помилково вважає, що це є односторонній правочин, який підлягає окремому оскарженню. Суд мав оцінити всі заявлені вимоги заяви та заперечення сторін та розглянути відповідну заяву. Крім того, зазначено, що суд відмовляючи в зупиненні виконання за виконавчим документом, помилково застосував п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України та не звернув увагу, що заявник просив зупинити виконання за виконавчим документом в порядку встановленому ст. 432 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 адвоката Гудзя О.С. вказано, що заявник, маючи статус кредитора, не реалізував своїх прав на звернення у встановлені законом строки до примусового виконання рішення суду щодо стягнення коштів, тим самим втратив своє право вимоги на примусове виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за рішенням суду. В матеріалах справи № 712/9276/14-ц знаходиться заява представника ОСОБА_1 про отримання копій судових рішень. Копії рішення отримані представником 28 липня 2017 року, однак заяви про видачу виконавчих листів ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Тому, вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 89 512,47 грн. є задавненою, зобов`язання, які ОСОБА_1 намагається припинити, є натуральними, а тому така вимога не може бути захищеною в примусовому порядку, оскільки ним пропущено строки пред`явлення до виконання виконавчого документу. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в її задоволенні і такий висновок повністю відповідає нормам процесуального та матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Судом першої інстанції встановлено, що 12 липня 2017 року апеляційним судом Черкаської області у справі № 712/9276/14-ц ухвалено рішення (т. 3 а.с. 140-152), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості часток в спільному сумісному майні в розмірі 284 540 грн. 77 коп. Зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 автомобіль RENAULT MAGNUM 440, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп бортовий марки КОGEL SNSO, 24 1998 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості сплаченого ОСОБА_1 кредиту у період з 11 березня 2014 року по 07 грудня 2015 року в розмірі 89 512 грн. 47 коп. Рішення суду набрало законної сили 12 липня 2017 року. 31 липня 2017 року державним виконавцем Соснівського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дзьоган С.А. розглянуто заяву ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа № 712/9276/14-ц, виданого 25 липня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці вартості часток в спільному майні в сумі 248 540,77 грн. На даний час виконавче провадження № 54398038 відносно ОСОБА_1 перебуває на виконанні у Першому ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) станом на 07 лютого 2025 року залишок боргу складає 245 158 грн. 76 коп., що підтверджується копією листа ВДВС від 07 лютого 2025 року № 13802/26.20-47 (т. 3 а.с. 155) та постанови про відкриття виконавчого провадження № 54398038 від 31 липня 2017 року (т. 3 а.с. 156-157). Проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54398038 станом на 2025 рік сторони у справі не заперечили. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 не звертався до суду за видачею виконавчого листа для примусового виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року. Як вбачається з заяви від 13 лютого 2025 року (т. 3 а.с. 158), ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що зараховує зустрічні однорідні вимоги в односторонньому порядку на суму 89 512 грн. 47 коп. Вважає, що його зобов`язання на суму 89 512 грн. 47 коп. перед стягувачем припиняються та просить ОСОБА_2 подати заяву до Першого відділу ДВС м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) про зменшення суми заборгованості по виконанню виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9276/14-ц від 25 липня 2017 року (ВП № 54398038) на 89 512 грн. 47 коп. ОСОБА_2 не погодилася з відповідною заявою боржника і на даний час оспорює такий односторонній правочин, який оформлений заявою боржника від 13 лютого 2025 року в судовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22). Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22), які підтримані в постанові Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 824/85/21. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково, оскільки виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси № 712-9276/14-ц від 25 липня 2017 року виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_2 не визнає та оскаржує такий правочин в судовому порядку. Доводи апеляційної скарги в частині оскарження ухвали суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково зводяться лише до того, зарахування однорідних вимог не є одностороннім правочином, а є виконанням зобов`язань, визначених рішенням апеляційного суду Черкаської області, висновків суду не спростовують та відхиляються колегією суддів, оскільки факт оспорення стягувачем ОСОБА_2 правочину про зарахування однорідних вимог вказує, що зобов`язання сторін не є припиненими. Інших обставин, визначених статтею 432 ЦПК України для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви та помилковість висновків суду першої інстанції про відмову в її задоволенні в апеляційній скарзі не наведено. Щодо ухвали суду в частині відмови в зупиненні виконавчого провадження. Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа лише в порядку позовного провадження в якості заходу забезпечення позову. Суд не вправі вжити заходи забезпечення заяви шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення виконавчих дій, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки вказане не є повноваженнями суду, а є виключно повноваженнями державного виконавця. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» прямо віднесено вирішення питання про зупинення виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій до компетенції виконавця, а не суду. Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково застосував норми п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, хоча заявник просив зупинити виконання за виконавчим документом у порядку встановленому ст. 432 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки стаття 432 ЦПК України не регулює порядок зупинення виконавчого провадження, а передбачає вирішення судом питань про виправлення помилки у виконавчому документів та визнання його таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шульги Павла Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року. Судді