Постанова 4822 № 727/9384/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Чернівці справа № 727/9384/24 провадження 22-ц/822/705/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Височанської Н.К., Кулянди М.І. секретаря Паучек І.І. з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачука Едуарда Васильовича, Ощипко Ірини Володимирівни учасники справи: позивач ОСОБА_2 відповідач Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов Станіслав Михайлович, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 травня 2025 року, головуючий у першій інстанції Терещенко О.Є. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., у вересні 2024 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Західного міжрегіонального управління юстиції України про визнання незаконними дій та бездіяльності. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , якому на праві спільної часткової власності належала частина квартири АДРЕСА_1 , а інша частина квартири належала її синові ОСОБА_5 . Звернулася до нотаріуса для оформлення заяви про прийняття спадщини і отримала інформацію, що померлий ОСОБА_4 вчинив договір дарування синові ОСОБА_6 (брату ОСОБА_4 ) належної йому частини квартири, посвідчений 03 серпня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В.С. Після отримання копії договору дарування було виявлено, що договір підписаний не батьком ОСОБА_4 , а іншою особою ОСОБА_7 , відомості про яку в договорі відсутні. Вказувала, що договір був підписаний за дорученням дарувальника, але доручення такого до договору дарування або до нотаріальної справи долучено не було. Свідків, що померлий ОСОБА_4 надав таке доручення сторонній особі, не існує, як не існує і свідків того, що текст договору дарування був зачитаний ОСОБА_4 і його текст відповідав дійсним намірам останнього. В якості підстави для залучення сторонньої особи для підпису замість ОСОБА_4 договору нотаріусом вказано його похилий вік. Наголошувала, що сам по собі похилий вік особи не є фізичною вадою і не свідчить про її неможливість виконати підпис на документі, не є підставою для підписання договору іншою особою. Звернулась до Головного управління національної поліції України в Чернівецькій області з заявою про встановлення відомостей про особу, яка від імені батька ОСОБА_4 підписувала відомості про отримання ним пенсії за останній рік життя. За отриманою інформацію опитана по даному факту листоноша ОСОБА_8 , яка доставляла пенсійні виплати, надала пояснення, що в 2018 році та в січні 2019 року вона приносила пенсійні кошти ОСОБА_4 , що проживав в АДРЕСА_2 , і вручала їх, в повному обсязі, безпосередньо в руки отримувачу, який їх одразу ж перераховував, а потім власноручно розписувався у відомості за їх отримання, не довіряючи нікому за нього розписатися. Вважала, що в діях нотаріуса Каленюк В.С. існує невідповідність, вимогам закону, оскільки остання для підпису договору дарування від імені ОСОБА_4 залучила невстановлену особу ОСОБА_7 , за відсутності свідків доручила останній поставити свій підпис. Таким чином її позбавлено можливості успадкування частини квартири АДРЕСА_1 . Тому до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 не зверталася. З метою проведення перевірки відповідності дій нотаріуса Каленюк В.С. вимогам закону звернулася до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з відповідною заявою про проведення такої перевірки. Проте, Західне міжрегіональне управління юстиції не в повній мірі провело перевірку дотримання приватним нотаріусом Каленюк В.С. законодавства України в межах посвідчення договору дарування, чим порушило право ОСОБА_2 . Під час розгляду справи ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., уточнила позовні вимоги заявою від 01 квітня 2025 року. Просила залишити без розгляду позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання не-законним договору дарування частки квартири АДРЕСА_1 , дарувальником ОСОБА_4 обдарованому ОСОБА_6 та прийняти нову редакцію позовної заяви з уточненими вимогами. Просила визнати незаконною нотаріальну дію приватного нотаріуса Каленюк В.С., вчинену при посвідченні договору дарування ОСОБА_4 частки квартири АДРЕСА_1 , внаслідок порушення нотаріусом встановленого законодавством порядку вчинення та реєстрації нотаріальних дій. Визнати незаконною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по перевірці заяви ОСОБА_2 внаслідок порушення вимог законодавства про проведення перевірок організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. Також ОСОБА_2 , в інтересах якої діє двокат Филимонов С.М., 24 квітня 2025 року уточнила позовні вимоги, просила замінити неналежного відповідача приватного нотаріуса Каленюк В.С. на належного відповідача Західне міжрегіональне управління Мінстерства юстиції України (м. Івано-Франківськ). Визнати незаконною нотаріальну дію приватного нотаріуса Каленюк В.С., вчинену при посвідченні договору дарування ОСОБА_4 частки квартири АДРЕСА_1 внаслідок порушення нотаріусом встановленого законодавством порядку вчинення та реєстрації нотаріальних дій. Визнати незаконною бездіяльність Зхаідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по перевірці заяви ОСОБА_2 внаслідок порушення вимог законодавства про проведення перевірок організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2025 року у позові ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій та бездіяльності відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій та бездіяльності задовольнити. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги Зазначала, що звернулась до суду з позовам про оскарження незаконних та неправомірних дій нотаріуса при створенні та реєстрації договору дарування. Однак не являвся предметом оскарження сам нотаріальний акт договір дарування, причини неприйняття ОСОБА_2 спадщини. Тобто суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, не дав оцінки нотаріальним діям. Посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив: відповідність нотаріальної дії частині 4 статті 207 ЦК України, ким саме був підписаний договір, чи існують будь-які документальні підтвердження про неспроможність ОСОБА_4 власноруч підписати договір дарування; докази того, що похилий вік ОСОБА_4 не був перешкодою для власноручного підписання ним інших документів; зазначення в договорі, що він підписаний за місцем проживання ОСОБА_4 (вдома), а в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій не зазначено, що така дія вчинялась поза робочим місцем нотаріуса; не зазначення в графі 5 Реєстру для реєстрації нотаріальних дій дати та номеру витягу та/чи інформаційної довідки про перевірку спеціального бланку нотаріального документа; дії нотаріуса на відповідність вимогам глави 11 Наказу Міністерства юстиції України № 295 від 22 лютого 2012 року, згідно яких нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до Реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Вказаний запис є доказом вчинення нотаріальної дії. Одночасно судом першої інстанції не було досліджено зміст звернення позивача до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та відповідь. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у позові ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов С.М., до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій та бездіяльності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для захисту права ОСОБА_2 у обраний спосіб. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 обрала неправильний спосіб захисту своїх прав. Водночас суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не наведено суду доказів невідповідності дій приватного нотаріуса Каленюк В.С. при посвідченні договору дарування від 03 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , чинному законодавству України, а також незаконності дій Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Також суд пешої інстанції вважав, що ОСОБА_2 не надано доказів незаконності договору дарування від 03 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , відсутні будь-які сумніви у його дійсності і відповідності закону. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення наведеним нормам не відповідає в частині. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 звернулася до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з заявою від 18 липня 2024 ркоу про проведення перевірки дій нотаріуса Каленюк В.С. при проведенні нотаріальних дій по посвідченню договору дарування частки квартири АДРЕСА_1 від 03 серня 2012 року та надання їм правової оцінки. За повідомленням Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31 липня 2024 року надано роз`яснення ОСОБА_2 , що інформація про вчинення нотаріальних дій та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученнням яких, або щодо яких, вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою, такі довідки видаються спадкоємцям померлого, що передбачено ч.7 ст.8 Закону "Про нотаріат". З огляду на те, що до звернення ОСОБА_2 було долучено свідоцтво про смерть ОСОБА_4 і не надано документів, що підтверджували факт, що ОСОБА_2 є спадкоємицею померлого, останній було відмовлено в отриманні запитуваної інформації. При цьому роз`яснено, що під час розгляду порушених у звернення ОСОБА_2 питань, враховуючи вимоги статті 33 Закону України "Про нотаріат" та пункту 14 Порядку перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної дяльності приватних нотаріусів, дотримання державними та приватними нотаріусами порядку вчинення но-таріальних дій та виконання нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року №357/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за №298/25075, Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України витребувано в Державному нотаріальному архіві Чернівецької області документи, на підставі яких був посвідчений вказаний у зверненні ОСОБА_2 правочин, оскільки приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_3 припинено 25 вересня 2012 року і нотаріальні документи передано на зберігання до архіву. Заявницю ОСОБА_2 було проінформовано, що відповідно до наданих документів, керуючись ст.8 Закону України "Про нотаріат", встановлено, що отримані відомості щодо оформлення спадкових прав є нотаріальною таємницею. Також, ОСОБА_2 було роз`яснено, що органам юстиції не надано повноважень щодо розгляду питань законності вчиненої нотаріальної дії чи відмови у їх вчиненні, і, відповідно до статті 50 Закону України нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту». При цьому згідно зіпунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Предметом позову ОСОБА_2 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання незаконною нотаріальну дію приватного нотаріуса Каленюк В.С., вчинену при посвідченні договору дарування ОСОБА_4 частки квартири АДРЕСА_1 внаслідок порушення нотаріусом встановленого законодавством порядку вчинення та реєстрації нотаріальних дій; визнання незаконною бездіяльність Зхаідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по перевірці заяви ОСОБА_2 внаслідок порушення вимог законодавства про проведення перевірок організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. На підставі частини 1, 2 статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії. Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 711/3792/21 (провадження № 61-9887св22) вказав, що законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене устатті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин. За змістом постанови Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 129/2399/19 (провадження № 61-17701св21) за правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій/бездіяльності нотаріуса, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії (відмови у її вчиненні) і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 3 статті 16 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом». Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21). Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Такі правові позиції Верховний Суд виклав в постановах від 22 травня 2019 року у справі №310/7353/13-ц та від 17 березня 2020 року у справі 274/4841/17. Обставинами, якими ОСОБА_2 обгрунтовувала позовні вимоги, зазначала, що в діях нотаріуса ОСОБА_3 при посвідченні договору дарування ОСОБА_4 існує невідповідність вимогам закону, оскільки для підпису договору від імені ОСОБА_4 залучено невстановлену особу ОСОБА_7 за відсутності свідків, чим позбавлено можливості успадкування частини квартири АДРЕСА_1 . Західне міжрегіональне управління юстиції не в повній мірі провело перевірку дотримання приватним нотаріусом Каленюк В.С. законодавства України в межах посвідчення договору дарування, чим порушило право ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання незаконною нотаріальної дії приватного нотаріуса Каленюк В.С., вчинену при посвідченні договору дарування ОСОБА_4 частки квартири АДРЕСА_1 , визнання незаконною бездіяльність Зхаідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по перевірці заяви ОСОБА_2 внаслідок порушення вимог законодавства про проведення перевірок організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, захист своїх прав пов`язувала із правом на спадкування за законом внаслідок смерті батька ОСОБА_4 . Таким чином метою звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління юстиції України про визнання незаконними дій та бездіяльності є захист права або законного інтересу на спадкування за законом внаслідок смерті батька ОСОБА_4 . Однак, визнання незаконною нотаріальної дії приватного нотаріуса Каленюк В.С., вчинену при посвідченні договору дарування ОСОБА_4 частки квартири АДРЕСА_1 внаслідок порушення нотаріусом встановленого законодавством порядку вчинення та реєстрації нотаріальних дій не може привести до відновлення порушеного права або інтересу ОСОБА_2 на спадкування, пов`язаного із вибуттям із власності спадкодавця ОСОБА_4 частини квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , звертаючись до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з заявою від 18 липня 2024 року про проведення перевірки дій нотаріуса Каленюк В.С. щодо посвідченню договору дарування ОСОБА_4 частки квартири АДРЕСА_1 , посилалася на наявність інтересу на спадкування зазначеного майна. Під час апеляційного розгляду представника Филимонов С.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 зазначив, що бездіяльність Західного міжрегіонального управління юстиції щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про дотримання приватним нотаріусом Каленюк В.С. порядку вчинення нотаріальних дій полягає у неповноті перевірки обставин посвідчення приватним нотаріусом Каленюк В.С. договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дарування частина квартири АДРЕСА_1 , від 03 серпня 2012 року. На підставі частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За змістом частини 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України. Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На підставі частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом зазначала, що не звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_4 . З огляду на наведене ОСОБА_2 не є стороною правовідносин з спадкування внаслідок смерті ОСОБА_4 . Ураховуючи наведене відсутні підстави для визнання бездіяльністю повідомлення Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31 липня 2024 року на звернення ОСОБА_2 , яким надано роз`яснення ОСОБА_2 , що інформація про вчинення нотаріальних дій та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученнням яких, або щодо яких, вчинялися нотаріальні дії, а у разі смерті особи чи визнання її померлою, такі довідки видаються спадкоємцям померлого, що передбачено ч.7 ст.8 Закону "Про нотаріат"; органам юстиції не надано повноважень щодо розгляду питань законності вчиненої нотаріальної дії чи відмови у їх вчиненні, і, відповідно до статті 50 Закону України нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду; з огляду на не надано документів, що підтверджували факт, що ОСОБА_2 є спадкоємицею померлого, останній відмовлено в отриманні запитуваної інформації. За таких обставин право ОСОБА_2 на розгляд Головним територіальним управлінням юстиції у Чернівецькій області заяви ОСОБА_2 від 18 липня 2024 року про проведення перевірки дій нотаріуса Каленюк В.С. щодо посвідченню договору дарування ОСОБА_4 частки квартири АДРЕСА_1 не порушено. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2024 року підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Филимонов Станіслав Михайлович, задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 травня 2025 року змінити в мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови. В іншій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді Н. К. Височанська М. І. Кулянда