Постанова Херсонський апеляційний суд № 650/1644/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 650/1644/24 Головуючий у 1 інстанції: Сікора О.О. Номер провадження: 22-ц/819/995/25 Доповідач: Воронцова Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя- доповідач) Воронцової Л.П., суддів: Кутурланової О.В., Майданіка В.В., секретар Андреєва В.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чепурнов Віталій Іванович, відповідачі - Державна казначейська служба України, Дніпропетровська обласна прокуратура розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Чепурнов В.І., на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 липня 2025 року, дата складення повного судового рішення 04 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович, до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, ВСТАНОВИВ: 1

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чепурнов В.І. звернувся до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (Державного бюджету України,) на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності 700 000 грн; витрати на правничу допомогу, понесені ним під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017040730001403 від 14 травня 2017 року, під час судового розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням в Жовтневому районному суді міста Кривого Рогу, Дніпровському апеляційному суді та Касаційному кримінальному суді на загальну суму 120 000 грн; понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом даного позову в сумі 15 000 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що 14 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №?12017040730001403 були внесені відомості щодо заподіяння ним, працівником патрульної поліції м. Кривого Рогу тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_3 . В межах зазначеного кримінального провадження йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України, а саме : перевищення влади або службових повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством. 04 січня 2018 року обвинувальний акт щодо нього було скеровано до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу. Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року його було виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України - у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення. Постановою Верховного Суду від 12 липня 2023 року рішення судів залишено без змін. Зазначає, що відповідно до правових підстав відшкодування шкоди, викладених у статті 1176 ЦК України, статтях 1, 2, 3, 4 та 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" він має право на компенсацію моральної шкоди, оскільки встановлено факт незаконного повідомлення про підозру, направлення обвинувального акта до суду та подальшого його виправдання. Зазначає, що строк його переслідування становить 74 місяці, мінімальний орієнтир суми компенсації складає 592?000 грн. , однак він просить суд визначити розмір моральної шкоди у сумі 700?000 грн, виходячи з тривалості процесу, тиску, якого він зазнавав з боку органів слідства, обмежень у пересуванні, порушення репутації, необхідності неодноразових явок до суду та органів слідства, а також емоційних страждань, пов`язаних із ризиком втрати волі. Позивач зазначає, що поніс значні витрати на правничу допомогу, яка надавалась йому на всіх етапах: під час досудового розслідування, судового розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також під час підготовки та подання цього позову. Загальна сума витрат складає 135?000 грн, з яких 120?000 грн - це вартість правової допомоги у кримінальному провадженні (розподілені по роках та інстанціях, що підтверджується квитанціями про оплату адвокатських послуг), та 15?000 грн - витрати на складання позовної заяви, участь у розгляді справи та інші дії у зв`язку з поданням цивільного позову. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури у розмірі 534 400,08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично звернувся до суду з позовом до Держави Україна, а не Державної казначейської служби України, а останню зазначив лише як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах представляти державу в суді, тому відповідачем є саме Держава Україна. Факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок незаконного кримінального переслідування є доведеним, як і наявність у нього передбаченого законом права на її відшкодування відповідно до статті 1176 Цивільного кодексу України та пункту 5 частини першої статті 3 Закону України №?266/94-ВР, у зв`язку з цим позов підлягає задоволенню частково в мінімальному розмірі, гарантованому законом. В іншій частині позову щодо відшкодування моральної шкоди в більшому розмірі, вважав недоведеними. Суд також вважав недоведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу під час кримінального переслідування 120 000 грн і при розгляді справи про відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. Короткий зміст доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чепурнов В.І., подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Просив його змінити, ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд неправильно визначився із строком його незаконного кримінального переслідування - від дати затвердження обвинувального акта, тоді як такий строк має рахуватися за період фактичного перебування під слідством і судом з 14 травня 2017 року ( дати внесення відомостей до ЄРДР ) до 12 липня 2023 року - ухвалення Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду судового рішення. Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у мінімально гарантованому розмірі, суд не врахував наявні репутаційні втрати та неможливість кар`єрного зростання позивача на протязі 74 місяців ( більше шести років ), тоді як його колеги по службі досягли значних посад та суспільного визнання ( втрата права бути обраним на виборчі посади ), тому сума відшкодування моральної шкоди не може бути меншою за 700 тисяч гривень. Стосовно відшкодування витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні, суд правильно зазначив, що на підтвердження витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні позивачем надані квитанції за період 2017 2023 роки, проте дійшов помилкового висновку, що відсутність письмового договору ( що не заперечувалося сторонами ) та актів прийому- передачі наданих послуг, є підставою для відмови у стягненні цих витрат, та не врахував, що при мінімальній заробітній платі в державі 8 000 гривень на місяць, захиснику слачувалося лише 15 тисяч гривень на рік, не зважаючи ні на кількість судових засідань, ні на обсяг виконаної ним роботи. Суд не врахував ні викладений представником при подачі даного позову детальний опис робіт та об`єм наданих послуг, але і тривалість судового розгляду справи судом і витрачений адвокатом час. Рух справи в суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 року визначено головуючого суддю ( суддю- доповідача) -Воронцову Л.П. та склад колегії суддів : Кутурланова О.В., Майданік В.В. Ухвалою колегії суддів від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою суду від 15.08.2025 справу призначено до судового розгляду. Позиція інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу Дніпропетровська обласна прокуратура просить її залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду без змін. У відповіді на відзив ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чепурнов В.І. зазначає, що доводи прокуратури є безпідставними і просить їх до уваги не брати. В судове засідання представник прокуратури не з`явився, подана заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника прокуратури у відпустці. Колегія суддів вважає, що явка учасника справи (його представника) до суду апеляційної інстанції є не обов`язковою, суд дотримався вимог закону щодо належного повідомлення учасників справи, прокуратура, як орган, що має у своєму штаті достатньо працівників не позбавлена була можливості доручити представництво своїх інтересів іншому працівнику, тому можливо справу розглядати у відсутність представника прокуратури. В судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Чепурнов В.І., представник відповідача Державної казначейської служби України не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів дійшла наступного висновку. Фактичні обставини справи За повідомленням ОСОБА_3 , яке надійшло 14.05.2017 о 15 год. 02 хв. до чергової частини Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скоєння співробітником Управління патрульної поліції м. Кривого Рогу, злочину, а саме: перевищення своїх службових повноважень та застосування до неї фізичної сили, у результаті чого їй було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини лівого плеча внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017040730001403 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України. 16 листопада 2017 року в межах вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру працівнику патрульної поліції м. Кривого Рогу Ланевичу В.С. у вчиненні зазначеного злочину. Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040730001403 від 04.01.2018, складеного заступником начальника другого слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області старшим радником юстиції Власенком Б.С. та затвердженого прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Дніпропетровської області молодшим радником юстиції Самойленком С.В. , ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, перевищенні влади, що супроводжувалося насильством, без ознак катування. Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року у справі №212/120/18 (провадження №1-кп/212/37/22), ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 212/120/18, апеляційну скаргу прокурора Криворізької північної окружної прокуратури на вирок суду першої інстанції залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 212/120/18, касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року залишено без змін. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до вимог частини1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повністю не відповідає. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року ( далі- Закон) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", ";Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду(пункт 1 частини першої статті 2 Закону). Положеннями статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону). Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат. Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 квітня 2024 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 8 000 грн (станом на момент вирішення справи). У справі, яка переглядається установлено, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022, залишеного без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року та постановою Верховного Суду від 12 липня 2023 року. Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 14 травня 2017 року (дати внесення відомостей до ЄРДР) до 08 грудня 2022 року (дати набрання законної сили виправдувальним вироком), що в сукупності становить 5 років 6 місяців та 24 дні . Проте колегія суддів не може повністю погодитися із правильністю обрахування судом строку перебування ОСОБА_1 під слідством, оскільки дата внесення інформації до ЄРДР про вчинення злочину не вважається початком кримінального переслідування. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2023 року у справі № 750/5383/22 (провадження № 61-5388св23) зазначено, що: "суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, виходив із того, що 26 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015270170000522, тому з цього часу має обраховуватись строк перебування позивача під слідством та судом, тому такий становить 47 місяців (з 26 грудня 2015 року по 14 листопада 2019 року). Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке. За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Відповідно до статті 1 Закону відліком незаконного перебування позивача під слідством, у даній конкретній справі за встановлених обставин, є дата оголошення йому підозри -16 листопада 2017 року. Тому період незаконного перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становить : з 16 листопада 2017 року дати повідомлення про підозру по 08 грудня 2022 року - набрання законної сили виправдувальним вироком суду, тобто 5 років ( 60 місяців) 23 дні, отже розмір відшкодування моральної шкоди становить 486 133, 33 грн (( 60 місяців * 8 000 грн +23 дні*266,66 грн) = 480 000 грн + 6 133, 33 грн). Тому рішення суду у зазначеній частині підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої судом розміру відшкодування моральної шкоди. Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що закінчення строку незаконного перебування позивача під судом, слід вважати дату набрання законної сили виром Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу - дату постановлення ухвали Дніпровським апеляційним судом - 8 грудня 2022 року. З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чепурнов В.І. щодо початку обрахування строку перебування позивача під слідством і судом від дати внесення інформації до ЄРДР до ухвалення судового рішення касаційним судом підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у мінімально гарантованому розмірі, суд не врахував наявні репутаційні втрати та неможливість кар`єрного зростання позивача на протязі 74 місяців ( більше шести років, тому сума відшкодування моральної шкоди не може бути меншою за 700 тисяч гривень, підлягають відхиленню з огляду на таке. Відповідно до положень частини 4 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. У первісній позовній заяві позивач, зазначив лише про заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями органів досудового слідства і прокуратури . В уточненій позовній заяві позивач зазначив на обґрунтування вказаних позовних вимог, що при визначені розміру моральної шкоди суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, має також виходити з розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, тому, враховуючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, розмір компенсації моральної шкоди повинен дорівнювати 700 000 гривень. При цьому позивач обмежився лише зазначенням тривалості незаконного перебування його під слідством і судом, не обґрунтовуючи її зміст, не зазначаючи конкретних обставин, не посилаючись та не надавши суду докази на їх підтвердження . В судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача зазначив, що кримінальне переслідування тривало понад шість років, позивач зазнав тривалого психологічного тиску, обмежень у пересуванні, був змушений неодноразово з`являтися до слідчих та до суду, що спричинило серйозні моральні страждання та порушення його ділової репутації. За вказаних обставин суд першої інстанції, на підставі належної оцінки поданих сторонами доказів, врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, яка визначена з урахуванням конкретних обставин справи. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом суд першої інстанції, визначив у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, встановленого законодавством за кожен місяць перебування під слідством та судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, тобто на момент розгляду справи, що узгоджується з висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах. Норма частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначає, що у подібних правовідносинах відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди, з урахуванням конкретних обставин справи, не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди. Зважаючи на період перебування позивача під слідством і судом, за який позивач має право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що визначення розміру відшкодування такої шкоди у межах заявленої позивачем суми відповідає розміру відшкодування такої шкоди у мінімально гарантованому розмірі, тобто - 486 133,33 грн. Надаючи оцінку доказам і обставинам, на які посилався позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди в сумі 700 000 грн суд дійшов обґрунтованого висновку, що у даному конкретному випадку відсутні підстави для визначення компенсації моральної шкоди у розмірі більшому, ніж передбачено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 (провадження № 61-11787св22) зазначено, що: "здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року в справі № 214/6982/13-ц (провадження№ 61-97св18)). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для збільшення мінімально гарантованого розміру відшкодування моральної шкоди за час його незаконного перебування під слідством та судом колегія суддів відхиляє. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є значним та цілком достатнім для розумного задоволення вимог позивача, як потерпілої особи. Стосовно доводів апеляційної скарги у частині висновків суду про відмову у задоволенні вимог про відшкодування витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні колегія суддів зазначає наступне. Відшкодування коштів на юридичну допомогу передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Отже, визначені наведеним вище Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, не є тотожними витратам на правничу допомогу, які передбачені статтею 137 ЦПК України, а тому потрібно виходити зі спеціальної норми закону, якою передбачено таке відшкодування. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 201/4534/20.; від 11.05.2022 № 201/4534/20 ; від 01.05.2024 № 461/2033/23. На підтвердження вимог про стягнення витрат ОСОБА_1 на правову допомогу у кримінальному провадженні позивачем надано: квитанцію №?480046 від 16.11.2017 (найменування послуги: ОСОБА_1 , досудове розслідування) на суму 15?000 грн; квитанцію №?480055 від 04.01.2018 (найменування послуги: представництво інтересів ОСОБА_1 по справі в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу) на суму 15?000 грн; квитанцію №?480087 від 07.01.2019 (найменування послуги: ОСОБА_1 , судовий розгляд кримінального провадження) на суму 15?000 грн; квитанцію №?117801 від 06.01.2020 (найменування послуги: захист обвинуваченого ОСОБА_1 в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу) на суму 15?000 грн; квитанцію №?117833 від 05.01.2021 (найменування послуги: захист ОСОБА_1 в Жовтневому районному суді) на суму 15?000 грн; квитанцію №?117850 від 03.01.2022 (найменування послуги: захист обвинуваченого ОСОБА_1 в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу) на суму 15?000 грн; квитанцію №?155904 від 08.12.2022 (найменування послуги: захист ОСОБА_1 в Дніпровському апеляційному суді) на суму 15?000 грн; квитанцію №?155913 від 02.01.2023 (найменування послуги: захист обвинуваченого ОСОБА_1 в Касаційному кримінальному суді) на суму 15?000 грн. Поряд із цим позивач не надав суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), опис виконаних робіт, акт прийому- передачі виконаних робіт, що унеможливлює перевірку судом характеру наданої правової допомоги, її обсягу, економічного обґрунтування. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду у зазначеній частині вирішених вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги кількість судових засідань за участю захисника, ні об`єму виконаних ним робіт, ні того факту, що при мінімальній зарплаті у 8 000 грн на місяць оплата правової допомоги становила 15 000 грн на рік є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду ні опису виконаних робіт та акту їх приймання- передачі, ні протоколів судових засідань за участю захисника, ні доказів його участі та надані правової допомоги на стадії досудового слідства. Щодо висновку суду у частині відшкодування витрат на правничу допомогу у даній справі колегія зазначає наступне. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків, платіжних документів. Частиною другою - четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи, а їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, їх вартості та фактичної оплати. Учасник справи зобов`язаний надати детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, і здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. На підтвердження здійснених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ним подано суду договір про надання правової допомоги від 02 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Чепурновим В.І., відповідно до якого останній зобов`язався надати правову допомогу у справі про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, квитанцією №?155938 від 02 квітня 2024 року про сплату 15 000 грн. Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог суд виходив із недоведеності обґрунтованості таких витрат у порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Проте повністю колегія суддів не може погодитися із висновком суду з наступних підстав. У позовній заяві позивач зазначив, що судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді складаються з витрат: на правову допомогу в фіксованій сумі 15 тисяч гривень ( складання позовної заяви - 7000,00 гривень, складання відповіді на відзив 2000,00 гривень, складання апеляційної скарга на рішення суду першої інстанції, чи складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача 6000,00 гривень, участь представника в розгляді справи 1000,00 гривень за одне судове засідання ). Тобто позивач надав фактично суду детальний опис виконаних робіт адвокатом і здійснених витрат. Разом із тим до складу виконаних у суді першої інстанції робіт позивач включив очікувані послуги/роботи в суді апеляційної інстанції: складання апеляційної скарги на рішення суду, складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача 6000,00 гривень, у задоволенні яких суд підставно відмовив. Щодо інших робіт із правничої допомоги в суді першої інстанції, зазначених у позові колегія суддів вважає наступне. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Позовна заява, хоча за об`ємом є досить об`ємною, однак не відповідає критеріям змісту позовних вимог та викладу обставин, якими він обґрунтований ( п 4.5 ч.3 ст.175 ЦПК України), вона обтяжена викладом обставин кримінального провадження , при цьому не містить інформації щодо конкретних обставин, з якими позивач пов`язує заподіяння йому моральної шкоди, розкриття суті заподіяної йому конкретно моральної шкоди та зазначення доказів на підтвердження таких обставин. Тому вартість послуги складання позовної заяви у сумі 7 000 грн є завищеною, і на думку колегії суддів має бути оцінена у розмірі 4 000 грн. Витрати часу, зміст і об`єм відповіді представника позивача на відзив Державної казначейської служби на позовну заяву також є не співмірними з ціною наданих послуг, достатнім еквівалентом яких є 1 000 грн. Правова допомога у вигляді представництва в судових засіданнях ( підготовчі засідання тривалістю по 10 хвилин, одне судове засідання 1 год 10 хв.) має бути оцінена у 2 000 грн. Отже, підсумовуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що витрати позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають задоволенню у розмірі 7 000 грн. Висновки суду апеляційної інстанції Відповідно до приписів частини 1 статті 376 ЦПК України підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду у частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідають обставинам справи і до них суд дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права та із порушенням норм процесуального права апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду у частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає скасуванню, ухвалення нового судового рішення у зазначеній частині про задоволення вказаних вимог., стягнення на користь ОСОБА_1 7 000 грн, у частині відшкодування моральної шкоди зміні, зменшення стягнутої із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури із 534 400,08 грн. до 486 133,33 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович, задовольнити частково. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 липня 2025 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури змінити, зменшити розмір стягнення із 534 400,08 грн. до 486 133, 33 грн. Це ж рішення в частині відмови у стягненні витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу в суді першої інстанції скасувати, ухвалити нове про часткове задоволення зазначених вимог. Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Верховного Суду. Повний текст складено 29.09.2025. Головуючий Л.П. Воронцова Судді : О.В. Кутурланова В.В. Майданік