Постанова 4857 № 460/3045/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/3045/25 пров. № А/857/21863/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (головуючий-суддя Комшелюк Т.О., м.Рівне) у справі № 460/3045/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В: 19.02.2025 ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в сумі 92803,16 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно в розмірі 92803,16 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, з 01.01.2016 року по день фактичної виплати цієї індексації. Позов обґрунтовував тим, що позивач у спірному періоді проходив військову службу у відповідача. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 40 від 25.02.2020 був звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення. Стверджував, що відповідач здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по січень 28.02.2018 неправильно визначивши базовий місяць, а з 01.03.2018 по 25.02.2020 - без застосування фіксованої індексації, у зв`язку з чим позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача, на що отримав відмову. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації), відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з 01.01.2016 року по день фактичної виплати цієї індексації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог , позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, зазначив, що суд першої інстанції не врахував сталу практику Верховного Суду та не визначив конкретну суму індексації - різниці. Зазначає, що повноваження відповідача щодо визначення суми індексації - різниці не є дискреційними, задоволення позовних вимог в повному обсязі буде належним та ефективним способом захисту прав позивача. Просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом визначення конкретної суми індексації - різниці, що підлягає стягненню на його користь з відповідача. 03.06.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що під час проходження служби позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення у належному розмірі згідно з чинним законодавством. Зазначає, що доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є неправомірними та необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2015 по 25.02.2020. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 40 від 25.02.2020 був звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення. 10.01.2025 року позивач звернувся із заявою до відповідача, зокрема щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі. Відповідач листом від 14.02.2025 за № 31778 повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення та надав довідку про нараховану та виплачену індексацію ГЗ позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Із вказаної довідки-розрахунку вбачається, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалась. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом. Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зважає на наступне. Виходячи з доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме: визначенні конкретної суми індексації - різниці, що підлягає виплаті позивачу за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно. За відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.308 КАС України, судова колегія не надає правової оцінки судовому рішенню в частині задоволення позовних вимог. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Судова колегія зазначає, що поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21. З матеріалів справи вбачається, що позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація - різниця за період з 01 березня 2018 року до 25 лютого 2020 року. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Отже, для правильного вирішення справи необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 25 лютого 2020 року і що це право порушив відповідач. Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Згідно п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної станом на лютий - березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. З довідки про загальний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що у лютому 2018 року його грошове забезпечення становило 11 455,20 грн (посадовий оклад 1030,00 грн), а у березні 2018 року 12 029,20 грн (посадовий оклад 4 370,00). Отже, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилось на 574,00 грн (А) (12 029,20 грн - 11 455,20 грн). Як зазначалося судом раніше, для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків. Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становив 1 762 гривні; величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 % За наведеними колегією суддів розрахунками, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 1 762 грн*253,30%= 4 463,15 грн. Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 574,00 грн, що не перевищує суму можливої індексації, то позивач має право на отримання щомісячної індексації - різниці у період з 01.03.2018 року по 25.02.2020 року у розмірі 3889,15 грн (4 463,15- 574,00) щомісячно. Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 3889,15 грн щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини (у даному випадку позивач звільнився 25.02.2020). Проте відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку № 1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.02.2020 року, докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці в матеріалах справи відсутні. Спірний період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно складає 23 місяці 25 днів. Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно, становить: 3 889,15 грн. х 23 місяці + (3 889,15 грн. / 29 днів х 25 днів) = 89 450,45 грн. + 3 352,71 = 92 803,16 грн. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Суд першої інстанції на вищенаведені обставини уваги не звернув, не врахував актуальні правові позиції Верховного Суду, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог без визначення конкретної суми індексації - різниці. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 4 ст.317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині не визначення конкретної суми індексації-різниці грошового забезпечення, на яку позивач має право та яку відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити, що є підставою для його зміни в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі 460/3045/25 змінити, виклавши четвертий та п`ятий абзаци резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в загальній сумі 92803,16 грн, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно в загальній сумі 92 803,16 грн, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі 460/3045/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар