Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 643/6499/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2025 р.Справа № 643/6499/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 05.08.2025 по справі №643/6499/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , Інспектора УПП в Полтавській області старший лейтенант поліції Півня Сергія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив: - скасувати постанову від 27.12.2024 року серії ЕНА № 3740058 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським 2 взводу 4 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Півнем С.М. за ч.4 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.; - провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП закрити у зв`язку відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення є не доведеним, отже спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 05.08.2025 року у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що використання лазерного вимірювача швидкості "ТruСАМ" не здійснено в спосіб розміщення приладу по зовнішньому периметру дороги, оскільки службовий автомобіль працівників патрульної служби розміщений на полосі руху транспорту. Зазначає, що судом не враховано так званий "ефект косинуса", про який зазначено в 4 розділі Посібника користувача "ТruСАМ". Поліцейським в протоколі не зазначено кут між напрямком руху автомобіля та положенням приладу і інформацію щодо автоматичної поправки на "ефект косинуса" "ТruСаm", що унеможливлює вирахувати реальну швидкість автомобіля. Крім того, відеофайл з приладу "TruCam" складено у форматі не передбаченому Інструкцією, що може свідчити про те, що він не є оригіналом і містить ознаки монтування. Посилається на те, що враховані судом та надані відповідачем докази не є належними, оскільки з них неможливо ідентифікувати транспортний засіб та особу, яка перебувала за його кермом. Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та правомірність оскаржуваного судового рішення, як такого, що прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч.4 ст.229, ч.1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно постанови від 27.12.2024 серії ЕНА №3740058, водій ОСОБА_1 27.12.2024 14:30:46 в м. Решетилівка, дорога АД Київ - Харків - Довжанський 306 км керуючи транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 106 км/год, при цьому перевищивши встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 56 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TruCam LTI 20/20 ТС 008425, чим порушив п.12.4 ПДР України та керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , що не належать цьому засобу, чим порушив пп.в п.2.9 ПДР України . Поліцейський 2 взводу 4 роти у1 батальйону правління патрульної поліції в Полтавській області старший лейтенант поліції Півень С.М. виніс постанову відносно позивача серії ЕНА №3740058 від 27.12.2024 за ст.36, ч.4 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 1700,00 грн. До вказаної постанови додано відео з бодікамери, фото, відео TruCam LTI 20/20 ТС 008425. Не погоджуючись із постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт вчинення правопорушення позивачем підтверджується відеозаписом та фото з лазерного вимірювача швидкості TruCam. Автомобіль, яким керував позивач д.н.з. НОМЕР_1 27.12.2024 рухався зі швидкістю 106 км/год в населеному пункті, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР України на 56 км/год. Відповідачем надано суду належні та допустимі докази перевищення швидкості позивачем та керування транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , що не належать цьому засобу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч.4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно п.п. "в" п.2.9. ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу. Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами частини першої-третьої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Згідно з статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Отже, положеннями статті 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За визначенням ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Судом встановлено, що в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення та перевищення швидкості в населеному пункті відповідачем надано відеозапис з TruCAM LTI 20/20 ТС008425 та фотознімок (файл: 1735309832_f3200_1227_143032.jmx), з яких вбачається, що автомобіль Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 106 (сто шість) км/год., перевищивши тим самим встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 56 (п`ятдесят шість) км/год. Відомості щодо реєстрації транспортного засобу Volkswagen Tiguan із номерним знаком НОМЕР_1 в базі даних відсутні. Згідно відомостей реєстрації картки позивач є власником транспортного засобу Volkswagen Tiguan , номерний знак НОМЕР_2 (т.1.с.53). Доводи апеляційної скарги, що використання лазерного вимірювача ТruCAM в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху транспортного засобу колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступних підстав. Вимірювач ТЗ TruCAM LTI 20/20 ТС 008425, яким зафіксоване перевищення встановленого обмеження швидкості руху, відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Отже, при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. Відтак, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 ТС 008425 здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані є доказом у справі. Окрім того, як вже зазначалося вище, лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 ТС 008425 пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі: +- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. Відповідно до інструкції TruCAM прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 метрів до 1200 метрів. Так, з матеріалів справи встановлено, що 27.12.2024 при фіксуванні швидкості руху транспортного засобу позивача дистанція становила 277,8 метри, що значно менше максимально допустимої дистанції в 1200 метрів (а.с.51). При цьому, лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото - та відеозйомку. Відповідно до приписів ч.2 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона стосується виключно приладів змонтованих/розміщених, тобто тих які стаціонарно змонтовані і працюють в автоматичному режимі. Диспозиція ч.1 ст.40 Закону України Про Національну поліцію дозволяє використовувати фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (яким є прилад TruCam). В даному випадку порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч.2 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" не розповсюджуються на спірні відносини. При цьому, колегія суддів зазначає, що приписами чинного законодавства, у т.ч. нормами КУпАП, Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Доводи апелянта щодо розміщення службового автомобіля на полосі руху є безпідставними, крмі того зазначені обставини не спростовують наявність виявленого порушення позивачем правил дорожнього руху. Щодо доводів апелянта про не зазначення в протоколі 27.12.2024 кута між напрямком руху автомобіля та положенням приладу і інформацію щодо автоматичної поправки на ефект косинусу, колегія суддів зазначає, що протокол відповідачем взагалі не складався. В Інструкції з експлуатації до приладу «TruCam LTI 20/20», у розділі 4 «Дорожні установки» в пункті «Вибір місця розташування біля дороги» описаний, так званий «ефект косинуса», копія інструкції з експлуатації додається. В інструкції з експлуатації до приладу «TruCam LTI 20/20» зазначено наступне, якщо цільовий транспорт рухається безпосередньо на Вас або навпаки від Вас, швидкість виміряна TruCam є ідентичною справжньої швидкості транспорту. Однак, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam» зазвичай встановлений осторонь дороги для безпеки. Це створює кут між позицією приладу та напрямком руху цільового транспорту. Коли кут істотний виміряна швидкість буде меншою ніж справжня швидкість цільового транспортного засобу. Колегія суддів зазначає, що вищевказане явище відоме як ефект косинуса. Косинус - тригонометрична функція, яка має відношення до цього явища. Відмінність між виміряною швидкістю і справжньою позицією, що більше кут, то менше виміряна швидкість. Ефект косинуса завжди працює на стороні автомобіліста. Так, відеозаписом фіксація перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача була здійснена 27.12.2024 за GPS координатами 49° 34 51.76 "N, 34°5 06.13" E. Дослідивши вказані GPS координатами за допомогою ресурсу Google Maps, можна дійти до висновку, що патрульний наряд знаходився обабіч дороги в межах населеного пункту с. Решетилівка, Полтавського району, Полтавській області та здійснював вимірювання швидкості руху транспортних засобів за допомогою приладу LTI 20/20 TruCam. Згідно координат, які автоматично визначає прилад LTI 20/20 TruCam, за допомогою влаштованого GPS навігатора, під час фіксування швидкості автомобіль під керуванням позивача знаходився на відстані 277,8 м. від приладу LTI 20/20 TruCam. Відеозапис та фотокартка з приладу LTI 20/20 TruCam, що наявні в матеріалах справи дають можливість ідентифікувати транспортний засіб за номерними знаками, швидкість руху автомобіля , яка становила 106 км/год. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Отже, згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості TruCAM LTI 20/20, спроможний робити фото-та відеозйомку, тому його покази є доказом по справі. Представлений фотознімок файл: 1735309832_f3200_1227_143032.jmx здійснений приладом TruCam ІІ серійний номер: ТС008425, містить інформацію про те, що автомобіль Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 106 км/год. (т.1, а.с.51). Координатами GPS місцезнаходження лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС008425 ''49°34'51.76"N 34°5'06.13"Е, що вказують про його місцезнаходження у населеному пункті м. Решетилівка Полтавська область. Колегія суддів зазначає, що з досліджених судом доказів з приладу TruCAM зафіксований факт перевищення швидкості руху транспортного засобу позивача. Відеозапис з приладу TruCAM та відео з нагрудної камери поліцейського є узгодженими між собою, послідовними та чітко відображають події, що мали місце 27.12.2024 за участю позивача та працівників поліції. Зазначені докази є належними та допустимими, отриманими з дотриманням вимог чинного законодавства, містять інформацію щодо предмету доказування та дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування. Таким чином, факт руху автомобіля під керуванням позивача зі швидкістю 106 км/год в межах населеного пункту м. Решетилівка Полтавської області підтверджується доказами наявними в матеріалах справи. Крім того, щодо не застосування поліцейським «ефекту косинуса», за допомогою якого, на думку позивача, показники швидкості автомобіля збільшуються, судова колегія зазначає, що одне лише покликання на відповідні обставини не є достатнім для спростування висновків про невірне обчислення швидкості автомобіля позивача. Доводи апелянта щодо відсутності доказів щодо особи, яка керувала транспортним засобом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відеозапис з приладу "TruCam" та відео з нагрудної камери фіксують один і той же транспортний засіб Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , під час зупинки якого за кермом знаходився позивач. Доводи апеляційної скарги, що відеофайл з приладу "TruCam" не є оригіналом і містить ознаки монтування носять характер припущення і не містять належних доказів на підтвердження зазначеного. Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість встановлення з відеозапису факту наявності дорожнього знаку 5.49 на початку населеного пункту, яким мав керуватись водій та чи діють вимоги ПДР, що визначають порядок руху в населених пунктах, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, на фотознімку з приладу TruCam відображено назву населеного пункту РЕШЕТИЛІВКА, та географічні координати, які на відео автоматично переводяться на карту місцевості і показують точку знаходження приладу, тобто тих самих графічних координатів, а саме в м. Решетилівка (Полтавська область). Окрім того, географічні координати відповідають фактичному місцю знаходження транспортного засобу 27.12.2024, під час фіксації порушення позивача. Наявна в справі відповідь на запит до служби автомобільних доріг, стосовно розміщення дорожніх знаків 5.49 Початок населеного пункту та 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху", підтверджує, що вказані дорожні знаки наявні в м. Решетилівка. Вказані документи підтверджують, що на автодорозі державного значення М-03 Київ-Харків - Довжанський перевірено наявність та фактичне розміщення дорожніх знаків 5.49 (5.51) "Початок населеного пункту", 5.50 (5.52) "Кінець населеного пункту", а також 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" з табличками 7.2.1 "Зона дії" (т.1, а.с.97-98). Відтак, твердження позивача щодо відсутності дорожнього знаку 5.49 Початок населеного пункту в м. Решетилівка станом на 27.12.2024, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими та не спростовують факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП. Окрім того, колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз`яснено його права, передбачені приписами КУпАП, з`ясовано обставини правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.122 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорювана постанова прийнята правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, а тому вважає, що відсутні правові підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції та приписи ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 05.08.2025 по справі № 643/6499/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський