Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/8203/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2025 р. Справа № 440/8203/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.02.25 по справі № 440/8203/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка), яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 травня 2024 року №13/с про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) ОСОБА_5 , 14.10.2022, в розмірі 1/2 частини від залишку нерозподіленої частки допомоги 2 500 000 грн, в сумі 1 250 000 грн 00 коп.; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити їй, одноразову грошову допомогу у розмірі, рівної 1/7 частки (з урахуванням вже виплачених коштів згідно рішення Полтавського оружного адміністративного суду №440/6725/23 від 14.08.2023 року) передбаченому пунктом 2 Постанови №168, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця її сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), пов`язаної із захистом Батьківщини. Рішенням Полтавського окружного адміністративний суд від 26.02.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 травня 2024 року № 13/с про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , в розмірі 1/2 частини від залишку нерозподіленої частки допомоги 2 500 000 грн, в сумі 1 250 000 грн 00 коп.; Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , 14.10.2022, одноразову грошову допомогу у розмірі, рівної 1/7 частки (з урахуванням вже виплачених коштів) передбаченому пунктом 2 Постанови №168, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_6 , пов`язаної із захистом Батьківщини. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 4000,00 грн. Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що відповідно до пункту 2 Постанови №168 передбачено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Вказав, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем були подані до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідний перелік документів необхідних для отримання одноразової допомоги у разі загибелі передбаченої Постановою №168, на яке вона набула право ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідно до п. 1 ст.16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли її повноліття, утриманці загиблого (померлого). Звернув увагу суду на те, що кошти були вже розподілені та виплачені усім членам сім`ї, а тому питання щодо отримання грошової допомоги ОСОБА_1 (в інтересах малолітнього сина) відповідно до вимог Постанови №168 вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Крім цього зазначив, що син ОСОБА_5 народився після загибелі ОСОБА_6 , а саме 14.10.2022, а тому не має права на одержання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168. Щодо витрат на правову допомогу, вважає, що обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є неспівмірним із складністю виконаних робіт, до є підставою для відмови в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу. Позивачка надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача, вважаючи правомірним рішення суду першої інстанції, таким, що не має підстав для його скасування, просила суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 - без змін. Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 21.01.2021 згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.04.2022 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сповіщенням сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) від 26.04.2022 №1/2933 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті потрапляння у вогневу засідку, отримавши поранення, несумісні з життям, зазначивши, що це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством. Відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №252 від 21.05.2022 травма сержанта ОСОБА_6 і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19.10.2022, ОСОБА_5 (батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ) народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідкою Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради №21 від 02.11.2022 підтверджено, що ОСОБА_5 має статус «Члена сім`ї загиблого» відповідно до п. 5 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.11.2022 № 9/1/142 також засвідчено, що ОСОБА_5 має статус «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» згідно пункту 4 статті 14 та пункту 5 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 23.11.2022 ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_5 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_6 (вх. №К-465), додавши згоду на збір та обробку персональних даних, копії паспорту, свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження, рахунку з банку, довідки про склад сім`ї. 26.12.2022 листом №9/1/5128 ІНФОРМАЦІЯ_1 подано до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час дії воєнного стану, згідно з яким син ОСОБА_5 не має права на одержання зазначеної грошової допомоги. Одночасно повідомлено, що дружині, двом синам, батьку та матері була проведена виплата в розмірі 5/7 частини 15 000 000 грн, в розмірі 10 714 285,70 грн у рівних частках кожному, син ОСОБА_5 народився після смерті загиблого. Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 №7/в, затвердженим Міністром оборони України 24.04.2023, за результатами розгляду поданих документів Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови №168 ОСОБА_1 , дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 у період воєнного стану сержанта ОСОБА_6 , яка дії в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 (п. 8). Не погодившись із пунктом 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21 квітня 2023 року №7/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом. 17.08.2023 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/6725/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 №7/в. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2022 із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька, пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 10 травня 2024 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - без змін. Згідно з витягом протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 травня 2024 року №13/с, затвердженим заступником Міністра оборони України 20 травня 2024 року, у зв`язку з набранням законної сили рішень судів, за результатами розгляду поданих документів Комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , 14.10.2022, в розмірі 1/2 частини від залишку нерозподіленої частки допомоги 2 500 000 грн, в сумі 1 250 000 грн. 00 коп. Не погодившись із рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 17 травня 2024 року №13/с, оскільки малолітньому ОСОБА_5 призначено значно меншу частку ніж іншим членам сім`ї, ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того що дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 , ОСОБА_5 має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначеної статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, у рівній частині щодо інших отримувачів грошової допомоги, що теж мають право на її отримання. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з таких підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Стаття 41 Закону №2232-XII визначає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII. Закон №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. У ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, згідно з п.1, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Відповідно до п. «а» ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Частинами 1, 8 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Згідно з ч. 6, 8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови № 68 (п. 2), сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. При цьому, члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Закон №2011-ХІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім`ї» не містить. Разом з тим, статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Так, відповідно до положень частин 1, 2 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. Як встановлено судом першої інстанції, предметом спору у цій справі є пункт 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 №7/в, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови №168 ОСОБА_8 , дружині загиблого сержанта ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 . Вказане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги, натомість син ОСОБА_5 народився після загибелі ОСОБА_6 , тому у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_5 слід відмовити. Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що військовослужбовець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 21.04.2022, у зв`язку із чим із вказаної дати члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168. Так, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ОСОБА_6 до кола осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, належали, зокрема: батьки, дружина, діти. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 - син загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 19.10.2022. Довідкою Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради №21 від 02.11.2022 підтверджено, що ОСОБА_5 має статус «Члена сім`ї загиблого» відповідно до п. 5 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.11.2022 № 9/1/142 також засвідчено, що ОСОБА_5 має статус «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» згідно пункту 4 статті 14 та пункту 5 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Станом на дату розгляду заяви ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_5 про призначення одноразової грошової допомоги Комісією прийнято рішення про призначення 5/7 частин допомоги у розмірі 15 000 000 на 5 осіб, право на отримання допомоги яких було визначено статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ. Таким чином 2/7 частини одноразової грошової допомоги не було розподілено. Колегія суддів наголошує, що у розумінні статті 16-1 Закону №2011-ХІІ дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , належала до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Разом з тим, у призначенні частки одноразової грошової допомоги цій дитині Комісією Міноборони було відмовлено лише з тих підстав, що вона народилася після загибелі ОСОБА_5 , тоді як право осіб на одержання одноразової грошової допомоги визначається на дату загибелі ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4. Абзац 2 пункту 2 Постанови №168 передбачає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Водночас суд зауважує, що передусім коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, а згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Правовий наслідок не реалізації такого права передбачений абзацом 3 пункту 2 Постанови №168, відповідно до якого, якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Крім цього, колегія суддів зазначає, що на виконання вимог Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 №975, якою затверджено відповідний Порядок (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин). Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Як передбачено пунктом 10 Порядку №975, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання. У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду. Як вбачається з судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі 440/6725/23, що набрало законної сили 10 січня 2024 року /залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та постановою Верховного Суду від 10 травня 20224 року/ дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону №2011-ХІІ. Колегія суддів наголошує, що той факт, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті не може бути підставою для висновку про те, що ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону №2011-ХІІ, а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов`язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації. За своєю сутністю одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, тобто спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), відтак виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , в розмірі 1/2 частини від залишку нерозподіленої частки допомоги та зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , одноразову грошову допомогу у рівній частині щодо інших отримувачів одноразової грошової допомоги. Посилання апелянта на відсутність права у малолітнього сина ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 на отримання одноразової допомоги в розмірі 1/7 частини внаслідок загибелі батька ОСОБА_6 колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав. Посилання апелянта щодо безпідставності присудження судом першої інстанції на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі статтею 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у цій справі представник позивача долучив копії: договору про надання юридичної допомоги б/н від 01.07.2024, укладеного між АБ «Буряк і партнери» в особі адвоката Буряка Дмитра Миколайовича та ОСОБА_1 , предметом якого є надання юридичної допомоги щодо оскарження наказу Міністерства оборони України по розподілу одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_6 ; акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 22.01.2025 на виконання договору про надання юридичної допомоги від 01.07.2024; розрахунку гонорару адвоката Буряка Д.М. під час надання юридичних послуг ОСОБА_1 ; платіжної інструкції від 22.01.2025 про оплату юридичних послуг АБ «Буряк і партнери» за договором від 01.07.2024 у справі №440/8203/24 ОСОБА_1 в сумі 10 000,00 грн. Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №160/19098/21. Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 4000,00 грн. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо не співмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами. Разом із тим, доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, на думку відповідача, є належними до відшкодування. Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 440/8203/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін