Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/12399/24
від 17.09.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/12399/24 Номер провадження 22-ц/814/2524/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2025 року, ухваленого в місті Полтаві під головуванням судді Сініцина Е. М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за кредитним договором, в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, посилаючись на факт порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4106686 від 15.02.2022 у розмірі 73 340,27 грн, а також 2 422,40 грн понесених по справі судових витрат. Позов мотивовано тим, що 15.02.2022 між ТОВ « Money4YOU» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4106686, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 13 800 грн та зобов`язалася повернути його, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений Договором, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачу грошові кошти в повному обсязі та у строк, визначений умовами договору, у свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов`язки перед кредитором не виконала, порушила умови кредитного договору. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача становить 73 340,27 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 13 800 грн, заборгованість за процентами - 59 540,27 грн. У подальшому між ТОВ «Money4YOU» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 02-11/2022 від 02.11.2022, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4106686 від 15.02.2022. Позивачем неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу боржника листів-повідомлень про заміну кредитора і повідомлення-вимогу про погашення заборгованості, проте відповідачем вказані вимоги проігноровано, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4106686 від 15.02.2022 в загальному розмірі 73 340,27 грн, з яких: 13 800 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 59 450,27 грн - прострочена заборгованість за сумою процентів. Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує заборгованість за договором. Не погодившись з вказаним рішенням в частині стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку користування позикою в сумі 56 327,22 грн, представник ОСОБА_1 - адвокат Голяніщев Д. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення, яким такі позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що процесуальним обов`язком суду є дослідження належним чином поданого стороною доказу, зокрема, розрахунку заборгованості, оцінити його з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю або частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести в рішенні свій розрахунок. Вказує, що при укладенні договору сторони погодили строк кредитування 18 днів - до 05.03.2022 та встановили суму процентів за користування кредитними коштами в розмірі 3 213,05 грн, а тому нарахування процентів за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року, поза межами строку кредитування є необґрунтованим. Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зробила детальний аналіз підстав та порядку стягнення процентів за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредитування та стягнення процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування за статтею 625 ЦК України, та наголосила, що проценти можуть бути нараховані поза межами строку кредитування чи після вимоги про дострокове погашення кредиту, та є мірою відповідальності й сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Проте суд першої інстанції проігнорував дані висновки та той факт, що позивач вимог про стягнення процентів за статтею 625 ЦК України не заявляв, відтак суд не перевірив порядок (розмір) нарахування процентів і неправомірно їх стягнув. Також звертає увагу на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що 15 лютого 2022 року між ТОВ «Money4YOU» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4106686, згідно умов якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти (позику) у розмірі 13 800 грн, а позичальник зобов`язався повернути суму позики та сплатити проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов договору (а. с. 74-81). Згідно з підпунктами 2.3.4, 2.3.6 пункту 2.3 договору, тип позики короткострокова, строк позики 18 днів з 15.02.2022, дата повернення позики - 05.03.2022. Процентні ставки, які застосовуються у межах строку позики, визначені у пункті 2.4. договору позики. Так, підпунктами 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 визначено, що акційна процентна ставка, фіксована: 1,29350% на день застосовується у разі наявності акційних пропозицій за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору. Базова процентна ставка, фіксована: 1,99000% на день застосовується у разі відсутності акційних пропозицій, у разі недотримання позичальником умов оплати процентів за акційною процентною ставкою, а також у разі продовження строку позики згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної сторонами договору. Відповідно до пункту 2.5 договору, позика надається позичальнику в день підписання сторонами Договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позивальником для цієї цілі в Особистому кабінеті. За змістом пунктів 4.1, 4.2, 4.6 договору позичальник чи позикодавець не мають права продовжити строк позики в односторонньому порядку. Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної Додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено договір позики. Додаткова угода щодо продовження строку позики є укладеною з моменту її підписання сторонами в порядку, визначеному для укладення цього Договору. Згідно пункту 6.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів за користування позикою (неправомірного користування позикою), за кожен день такого неправомірного користування нараховуються проценти на прострочену позику в розмірі 1,01% від суми позики. Розмір процентів за прострочену позику є фіксованим та не може бути змінено позикодавцем в односторонньому порядку. При нарахуванні процентів за цим пунктом договору позикодавець дотримується обмежень щодо нарахувань, що встановлені Законом України «Про споживче кредитування». Вказаний договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статей 627, 628, 638, 639, 640, 1055, 207 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно довідки про ідентифікацію договір був підписаний ОСОБА_1 15.02.2022 із застосування ідентифікатора v26642 (а. с. 30). ТОВ «Money4YOU» виконало свої зобов`язання, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 13 800 грн, проте остання у строк повернення позики не сплатила заборгованість за договором, яка згідно розрахунку заборгованості складає 17 013,06 грн та складається з: 13 800 грн - суми позики за договором та 3 213,06 грн - процентів за користування позикою (а. с. 83). 02.11.2022 між ТОВ «Money4YOU» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 02-11/2022, за умовами якого первісний кредитор - ТОВ «Money4YOU» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників, у тому числі, відносно боржника ОСОБА_1 за договором позики № 4106686 від 15.02.2022, що також підтверджується копією акту прийому-передачі реєстру боржників, копією платіжної інструкції № 68834 від 02.11.2022 та копією Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 02-11/2022 від 02.11.2022 (а. с. 49-64, 65). Згідно Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 02-11/2022 від 02.11.2022, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 73 340,27 грн, із яких 13 800 грн - заборгованість за сумою позики, 59 540,27 грн - заборгованість за процентами за користування позикою (а. с. 64 зворот). Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача в порядку правонаступництва прав кредитора за спірним договором позики, що по справі не оспорюється. За загальними правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін). Відповідно до статті 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частини перша, третя статті 1049 ЦК України). Право позикодавця на одержання процентів за договором позики передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником позики, а за «користування позикою» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу). Надання позики наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу (строку користування позикою), а позикодавець, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом цього строку. Право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми позики, передбачене у частині другій статті 1050 ЦК України, виникає лише за умов встановлення обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) та у разі прострочення повернення чергової частини позики. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати позикодавцю борг протягом певного часу позичальник сплачує проценти за договором позики відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися позикою, натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за договором позики) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму позики одразу. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У справі, що переглядається апеляційним судом, встановивши, що відповідач не повернула суму позики у строки та в порядку, встановлені договором, суд першої інстанції повністю стягнув заявлену позивачем заборгованість. При цьому, суд не врахував, що згідно з умовами договору позики № 4106686 від 15.02.2022 грошові кошти у сумі 13 800 грн ОСОБА_1 надавались на строк до 05.03.2022 включно (18 днів), а доказів продовження строку користування позикою у порядку, встановленому пунктами 4.2-4.6 цього договору, тобто шляхом укладення додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено договір позики, матеріали справи не містять. Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за договором позики згідно статті 1048 ЦК України після закінчення строку надання позики є необґрунтованими, не відповідають зазначеним нормам матеріального і процесуального права та встановленим фактичним обставинам справи. Згідно частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, на які посилається апелянт, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти за частиною другою статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання і кредитор вправі вимагати сплати боржником процентів за період неправомірного користування грошовими коштами у мінімальному розмірі, встановленому законом, - трьох процентів річних від простроченої суми або у розмірі, встановленому договором. Сторонами договору позики № 4106686 від 15.02.2022 було погоджено проценти на прострочену позику - проценти від суми позики, що нараховуються за неправомірне користування позичальником позикою, у фіксованому розмірі - 1,01% від суми позики за кожен день такого неправомірного користування (пункт 6.2 договору). Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) викладено правові висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказано, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, проценти за частиною другою статті 625 ЦК України, пунктом 6.2 договору позики № 4106686 від 15.02.2022 на прострочену позичальником ОСОБА_1 позику за період з 06.03.2022 по 20.11.2022 нараховуватись та стягуватись не можуть в силу прямої вказівки закону, на що суд першої інстанції належної уваги також не звернув. За таких обставин рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку позики, у розмірі 56 327,21 грн. Відповідно до вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за процентами за договором позики № 4106686 від 15.02.2022 у розмірі 56 327,21 грн скасувати та відмовити у задоволенні позову в цій частині. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 562 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 844,90 грн. В порядку взаємозаліку судових витрат зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатити ОСОБА_1 різницю судового збору у розмірі 282,90 грн, звільнивши ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна