Постанова Житомирський апеляційний суд № 283/129/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/129/25 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В. Категорія 94 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Талько О.Б., з участю секретаря судового засідання Смоляра А.В., розглянувши у закритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 283/129/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради, про усиновлення дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоленка В.В. у місті Малині, в с т а н о в и в : У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив: - оголосити його усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - внести зміни до актового запису про народження № 346, який складено 30 листопада 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Малинського районного управління юстиції Житомирської області, а саме в графі «батько» вказати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 замість ОСОБА_5 ; - внести зміни до актового запису про народження № 293, який складено 01 жовтня 2008 року Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а саме: у графі «батько» вказати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість ОСОБА_5 . Заяву обґрунтовував тим, що 27 грудня 2024 року між ним та ОСОБА_6 було укладено шлюб, зареєстрований Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) за актовим записом №

196. В період спільного проживання у них народилось двоє спільних дітей, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, вказував, що його дружина ОСОБА_9 є матір`ю 2-х дітей від першого шлюбу, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рідний батько ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Зазначав, що діти не заперечують, щоб він був їхнім опікуном. Сам стверджував, що він є фізично здоровим, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, хронічних чи інших захворювань чи протипоказань щодо усиновлення дитини не має, до кримінальної відповідальності не притягувався. На даний час вони всі проживають у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є його дружина. Вказував, що 20 лютого 2025 року дружина склала нотаріально засвідчену заяву, за змістом якої, не заперечує, щодо усиновлення ним ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено за безпідставністю. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та задовольнити його заяву в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні його заяви про усиновлення дітей, місцевий суд посилався на безпідставність заявлених вимог, однак чинним законодавством України не передбачено чітких підстав для відмови у задоволенні такої заяви. Вважає, що судом першої інстанції не всі обставини справи були об`єктивно, повно і всебічно з`ясовані, він не відноситься до категорії осіб, які не можуть бути усиновлювачами, відповідно до вимог частини 1 статті212 СК України. Згідно частини 2 статті 207 СК України усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Вказує, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі із матір`ю дітей, яких він має намір усиновити. Вони виховують двох спільних дітей і ведуть спільне сімейне життя, проживаючи разом як єдина, згуртована родина. Стосунки у сім`ї ґрунтуються на взаєморозумінні, підтримці та щирій турботі про добробут дітей. Вони разом забезпечують необхідні умови для гармонійного розвитку своїх дітей. Мають стабільне житло, збалансоване харчування, доступ до якісної освіти, медичного обслуговування, а також що надзвичайно важливо, вони оточують їх любов`ю, увагою, емоційною підтримкою та почуттям безпеки. Зазначає про те, що він не є біологічним батьком старших дітей дружини, але фактично виконує всі функції батька. Зокрема, активно долучається до процесу їх виховання, навчання, духовного й особистісного розвитку. Він проводить з ними дозвілля, розмовляє, підтримує їхні інтереси та переживання, створюючи атмосферу родинного тепла. На його думку, усиновлення сприятиме збереженню цілісності сім`ї, правовому оформленню фактично сімейних відносин і гарантуванню захисту прав дітей у майбутньому. Діти отримають можливість мати офіційного батька, що важливо для їх емоційного стану, соціального статусу, спадкових прав та правового захисту. Він прагне, щоб його діти жили в гармонії, єдності та любові, в одній юридично повноцінній родині. Крім того, Служба у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради зазначила про факт перебування сім`ї ОСОБА_14 на обліку у службі у справах дітей з 2013 року з підстав ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, натомість спільне проживання з ОСОБА_15 розпочалося значно пізніше, а батьком вперше він став лише у 2021 році. Стверджує, що погіршення його психоемоційного стану, зокрема зловживання спиртними напоями, мало місце з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, що супроводжувалося втратою стабільного джерела доходу. Як наслідок, їх сім`я опинилася в складних життєвих обставинах, що тимчасово могло вплинути на не повноцінне виконання ним батьківських обов`язків. Наразі він виправився, пройшов курс лікування від алкогольної залежності і не має наміру повертатися до аморальних проявів життя. Вважає, що факт перебування сім`ї на обліку в службі у справах дітей сам по собі не може розглядатися як безумовна підстава для відмови в усиновленні. Відповідно до чинного законодавства, при розгляді питання про усиновлення пріоритетним критерієм є забезпечення найкращих інтересів дитини, а не формальне тлумачення соціального статусу родини. Тому, судове рішення має ґрунтуватися на комплексній оцінці здатності особи створити для дитини безпечне, стабільне, емоційно підтримуюче середовище, а також готовності забезпечити їй належне виховання, освіту, догляд та турботу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. У судовому засіданні учасники приймали участь в режимі відеоконференції, де ОСОБА_1 та його представник -адвокат Реус Д.С. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити і надали пояснення, які відповідають доводам поданої скарги. Заінтересована особа - ОСОБА_15 визнала апеляційну скаргу просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник заінтересованої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради - Наконечна А.С. апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого суду, яке вважає обґрунтованим, просила залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що родина ОСОБА_14 перебуває на обліку у службі у справах дітей з 2013 року з підстав ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Крім того, факт наявності судової справи за ініціативи органу опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради про позбавлення батьківських прав заявника та його дружини та відібранням малолітніх дітей до патронатної сім`ї є неналежним виконанням їх обов`язку та ставить під сумнів мету усиновлення. Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку, що проживання дітей разом із заявником та позитивна динаміка змін в його ставленні до виконання своїх батьківських прав безумовно дає підстави для звернення до суду з заявою про їх усиновлення, однак через незначний строк після кодування від алкогольної залежності, перебування дітей на обліку як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах, відібрання їх з сім`ї та поміщення в патронатну сім`ю, потребує більш тривалого періоду часу для переконання суду про його повне виправлення. Колегія суддів, дослідивши обставини справи та надавши оцінку наявним доказам погоджується із висновком суду першої інстанції з голяду на таке. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Із матеріалів справи убачається, що 27 грудня 2024 року Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 змінила прізвище на « ОСОБА_14 » (а.с. 8). Тобто, сторони офіційно перебувають у шлюбі лише півроку. Встановлено, що до реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_7 в ОСОБА_1 та ОСОБА_16 народились сини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с.12- 13). ОСОБА_15 також має дітей від першого шлюбу, зокрема, доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (а.с.14-15). Батьком цих дітей вказаний в свідоцтвах про народження ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 (а.с.16). 10 січня 2025 року ОСОБА_16 надала письмову згоду чоловіку ОСОБА_1 на усиновлення своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджено копією заяви, посвідченої приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Тимошенко Н.С. та зареєстрованою в реєстрі за № 110 (а.с.17). Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 17 січня 2025 року також надали свою письмову згоду на їх усиновлення (а.с.24-25). Згідно змісту копій довідок від 10.01.2025, виданих ТОВ «Пролісок-Плюс» про стан здоров`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діти не перебувають на обліку у психіатричному та наркологічному диспансерах, не мають ні фізичних, ні інфекційних захворювань, які були б перешкодою для усиновлення, мають добрий стан здоров`я (а.с.18,20). Відповідно характеристики «Головинського ВПУ НТ ТВСВ» міста Радомишль, ОСОБА_4 здобуває професію «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, електрогазозварник, водій автотранспортних засобів категорії «С». Зарекомендував себе, як здобувач освіти з низьким та середнім рівнем знань, має спокійний характер, шкідливих звичок не має. Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником будинку є (Кравчина) ОСОБА_15 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.22-23). Копією довідки ЛКК № 677 про стан здоров`я ОСОБА_1 , підтверджено, що він не перебуває на обліку у психіатричному та наркологічному диспансерах, не має ні фізичних, ні інфекційних захворювань, які були б перешкодою для усиновлення, має добрий стан здоров`я (а.с.20). ОСОБА_1 працює на посаді розмелювача дільниці СГВ в ТОВ «ВТК «Папір-Мал» з 05 лютого 2025 року, що підтверджується копією довідки від 14.04.2025 № 04-140 (а.с. 44). Згідно копії Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВМ-002948688, ОСОБА_1 станом на 17 січня 2025 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості немає, в розшуку не перебуває (а.с.28). Відповідно до висновку Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області № К-81/03-24 від 31 січня 2025 року про доцільність усиновлення громадянином України ОСОБА_1 дітей дружини та за підписом Міського голови Ситайла О.Г., вважає, що усиновлення неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей (а.с.39). 21 травня 2025 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради надала до суду акт обстеження умов проживання від 20 травня 2025 року №342, в якому зазначено що, житлово-побутові умови задовільні. ОСОБА_1 в повній мірі розуміє рівень відповідальності та усвідомлює наслідки. Але слід зазначити, що сім`я ОСОБА_14 перебуває на обліку у службі у справах дітей з 2013 року з підстав ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків ( а.с. 52). Згідно копії рішення виконавчого комітету від 27 вересня 2024 року №454 про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , було негайно відібрано дітей у матері ОСОБА_16 та батька ОСОБА_1 жителів АДРЕСА_1 у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дітей. Було влаштовано малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебувають у складних життєвих обставинах, у сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_21 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також місцевим судом встановлено, що 03 листопада 2023 року виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опікуна. 03 березня 2025 року Малинським районним судом Житомирської області ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та попереджено ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання та утримання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ; попереджено і ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання та утримання дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_7 . Зобов`язано службу у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 батьківських обов`язків. Положеннями статей 3, 4, 5, 7 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. Відповідно до частин першої і другої статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини (частина 1 статті 211 СК України). Згідно з частинами першою і п`ятою статті 217 СК України, усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. На підставі частини четвертої статті 218 СК України, згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається (частина 1 статті 223 СК України). Відповідно до частин першої та другої статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. За змістом статті 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір`ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 232 СК України, усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що, ухвалюючи рішення згідно зі статтею 255 ЦПК та статтею 224 СК, суд повинен обґрунтувати задоволення чи відхилення заяви про усиновлення. Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами (стаття 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей). У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 зроблено висновок, що: «в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. Частиною першою статті 212 СК України визначено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами особи. Заявник то такої категорії осіб не відноситься. Разом з тим, за змістом частини другої вказаної норми крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини. Шлюб між ОСОБА_1 і матір`ю дітей зареєстрований 27 грудня 2024 року, заява про усиновлення подана до суду 20 січня 2025 року, а відтак висновок місцевого суду про те, що такий нетривалий період часу унеможливлює об`єктивно з`ясувати відношення дітей до усиновлювача, є обґрунтованим. Доказів того, що заявник більш тривалий час опікувався дітьми, яких бажає усиновити, суду не надано. Отже, часові рамки укладання шлюбу та подання документів на усиновлення у 2025 році, свідчать про відсутність щирості усиновлення зі сторони, зокрема, ОСОБА_1 . Крім того, заявником належних доказів факту проживання чоловіка та жінки у фактичних подружніх стосунках без реєстрації шлюбу до 2024 року не надано. Апеляційний суд критично оцінює висновок служби у справах дітей, органу опіки та піклування щодо доцільності усиновлення, в основу якого покладено лише дослідження побутових умов проживання та майнового стану заявника, проте не перевірено дійсні обставини усиновлення, не з`ясовано, справжню мету та мотиви, на підставі яких заявник бажає усиновити дитину, що є головним у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Крім того, ОСОБА_1 є батьком двох їх спільних дітей з ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з цим у апелянта є значний обсяг обов`язків щодо участі у вихованні та утриманні даних дітей. В матеріалах справи відсутні достатні дані, що рішення ОСОБА_1 про усиновлення ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 є проявом справжніх намірів, з врахуванням поспішності звернення апелянта з заявою про усиновлення та з урахуванням наявності зобов`язань щодо власних дітей. Зазначені події викликають обґрунтовані сумніви щодо добросовісності усиновлення. Суд вважає, що такими діями заявник ОСОБА_1 намагається приховати, або створити для себе інші правові наслідки та умови, що пов`язані із усиновленням. Усиновлення повинно мати на меті створення умов для повноцінного розвитку і виховання дитини, забезпечення найкращих інтересів дитини, а не створення передумов для виникнення інших прав у заявника. Тобто, сам по собі інститут усиновлення не повинен бути формальним, не може бути підставою лише для реалізації інтересів заявника. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про доведеність факту невиконання належним чином батьківських обов`язків заявником щодо спільних із ОСОБА_15 двох дітей, що спонукало ухвалення рішення виконавчим комітетом Малинської міської ради від 27 вересня 2024 року №454 про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_19 та ОСОБА_20 та подальшого звернення органу місцевого самоврядування із із відповідним позовом до суду. Таким чином, суд першої інстанції встановивши всі обставини по справі та дослідивши належним чином наявні докази, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки. Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи. За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає. Керуючись статтями. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складено: 29 вересня 2025 року.