Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31550/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31550/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., представника відповідача Степановича Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (суддя Бжассо Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 22.05.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання необґрунтованим та не доведеним Висновку службового розслідування, визнання частково протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: 15.11.2023 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив: - визнати необґрунтованим та не доведеним Висновок службового розслідування "Щодо можливого порушення правил поводження зі зброєю, що стався 11 липня 2022 року на КаМо проекту 1400М "509" BG-101" від 16.09.2023 року в частині порушення таких правил стосовно капітана 3 рангу ОСОБА_3 , командира Військової частини НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати п. 5-6 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 "Про підсумки службового розслідування" від 19 вересня 2022 року №334АГ щодо притягнення до матеріальної та дисціплінарної відповідальності капітана 3 рангу ОСОБА_3 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив і не оцінив те, що: - Висновок службового розслідування був складений і затверджений 16.09.2022 поза межами строку, встановленого законом; - Комісія, яка проводила службове розслідування, була неуповноваженою, діяла упереджено, збирала і вивчала обставини вибірково, перекрутила фактичні відомості, а деякі важливі відомості залишила без уваги та оцінки; - Наказ від 19.09.2022 №334-АГ "Про підсумки службового розслідування" заснований на недостовірних, неперевірених, неповних (вибіркових) даних і необґрунтованих висновках, що є протиправним і незаконним; - Командир НОМЕР_2 загону морської охорони (командир ВЧ НОМЕР_3 ), який віддав Наказ від 13 липня 2022 року №230-АГ "Про призначення службового розслідування", яким призначив комісію для проведення розслідування, та сама комісія, яка проводила службове розслідування, мали керуватися Наказом МВС "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України" від 08.11.2021 №815; - Комісією під час службового розслідування не було встановлено чому та з якою метою капітан 3 рангу ОСОБА_4 за вчасною ініціативою після опитування матроса ОСОБА_5 підійшов до РПГ М72 LAW та почав демонструвати практичні навички поводження зі зброєю, оскільки позивач не був для нього командиром та/або начальником; - дії та рішення капітана 3 рангу ОСОБА_6 та штаб-старшини ОСОБА_7 комісія не вивчала і не перевіряла на відповідність вимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що вказує на неповноту і необґрунтованість службового розслідування; - на підставі Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України п. 29 - за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців; п. 30 - начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання; - Капітан 3 рангу ОСОБА_4 є безпосереднім та прямим начальником капітана 3 рангу ОСОБА_3 і з огляду на те, що останній не мав дозвіл на самостійне управління та керування катеру, на якому сталася подія, був направлений його безпосередній керівник на підставі службового завдання ОСОБА_6 , то і порушення вимог вказаних пунктів Статуту не відбулось; - ОСОБА_8 не давав розпорядження та особисто був проти щодо проведення занять та виїмки зброї (яку до речі не передано йому). Такі свідчення особисто дав і допитаний у судовому засідання ОСОБА_4 , проте такі обставини не відобразилися у судовому рішенні, що оскаржується в апеляційному суді. Щодо притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_3 , то поза увагою суд залишив, що командир катера несе персональну чи будь яку іншу відповідальність за проведення навчання та не правильне поводження зі зброєю. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у згаданій частині - без змін. Третя особа надіслала до апеляційного суду пояснення, у якому, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, вважає, що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також ОСОБА_2 просить оцінити його пояснення у мотивувальній частині рішення апеляційного суду за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2025. З цього приводу колегія суддів зазначає, що у разі незгоди із рішенням суду учасник справи у встановлений КАС України строк вправі подати на нього апеляційну скаргу або у будь-який час до початку апеляційного розгляду приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги. Оскільки подання до апеляційного суду пояснень третьої особи у виді апеляційної скарги без її оформлення у відповідності до КАС України процесуальним законодавством не передбачено, колегія суддів вважає за можливе повернути такі пояснення ОСОБА_2 без розгляду на підставі частини другої статті 167 КАС України, як очевидно безпідставні. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснення представника відповідача Степановича Д.Г., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, капітан 3 рангу ОСОБА_9 проходив службу у в/ч НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) та з 30.06.2022 року був командиром катера Морської охорони 1 рангу BG-101 дивізіону Морської охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13.07.2022 року першим заступником командира загону - начальником штабу капітаном 1 рангу ОСОБА_10 подано командиру НОМЕР_2 загону морської охорони капітану 1 рангу ОСОБА_11 рапорт, згідно якого по факту спрацювання 11.07.2022 року виробу РПГ М72 LAW на КаМО пр. 1400М "509" та поранення трьох військовослужбовців загону просив призначити службове розслідування. 13.07.2022 року наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони №230-АГ по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю призначено службове розслідування. За результатами проведення службового розслідування 16.09.2022 року було складено висновок службового розслідування по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю, що стався 11 липня 2022 року на КаМО проекту 1400M "509" BG-101, відповідно до якого було запропоновано:

1. Висновки та матеріали службового розслідування направити для прийняття правового рішення до Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері.

2. За результатами службового розслідування поінформувати: начальника 7 управління ДВКР СБ України, начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Начальнику відділення ракетного та артилерійського забезпечення відділу матеріально технічного забезпечення капітану 3 рангу Андрію ШВЕЦЮ використаний в наслідок пострілу зняти з обліків M72 LAW, серійний номер 200891 в кількості однієї штуки, списати з обліку загону встановленим порядком.

4. Притягнути до матеріальної відповідальності капітана 1 рангу Миколу МИКОЛАЄВА, капітана 3 рангу ОСОБА_12 , стягнути вартість РПГ M72 LAW з врахуванням кратності пропорційно, в сумі 17221,22 грн.

5. Скласти протокол у відношенні капітана 3 рангу ОСОБА_12 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП та направити до Очаківського районного суду, оскільки під час виконання службових обов`язків знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

6. Відділу професійної підготовки спланувати комплекс заходів по дотриманню заходів безпеки під час поводження зі зброєю.

7. Відділу соціально гуманітарного забезпечення спланувати доведення до персоналу статей Кримінального Кодексу України, Розділ Військові злочини (військові кримінальні правопорушення).

8. Висновки службового розслідування довести до зацікавлених осіб. На підставі зазначеного висновку службового розслідування відповідачем прийнято наказ від 19.09.2022 року №334-АГ "Про підсумки службового розслідування", яким зокрема у п. 5 та 6 притягнуто до матеріальної відповідальності капітана 1 рангу ОСОБА_13 , капітана 3 рангу ОСОБА_3 , стягнуто вартість РПГ M72 LAW з врахуванням кратності в сумі 8610,61 грн. з кожного та наказано заступнику командира загону командиру дивізіону капітану 2 рангу ОСОБА_14 скласти протокол у відношенні капітана 3 рангу ОСОБА_3 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, та направити до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області. Сума, яка визначена у наказі, застосована згідно таблиці кратності відповідно до Постанови КМУ України №604 від 15.07.2020 року. Не погоджуючись із зазначеними висновками службового розслідування та оскаржуваним наказом в частині, що стосується ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут). Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України. Згідно зі статтею 16 Статуту кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці передбачено, що залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року №160-IX (далі Закон №160-IX у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності. Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано. Інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти. За змістом частини першої, другої статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. За приписами частини четвертої статті 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Частиною першою статті 5 Закону №160-IX передбачено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність. За правилами частини першої статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №160-IX особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України. Абзацом 1 частини другої статті 8 Закону №160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Частиною третьою статті 8 Закону №160-IX передбачено, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Частинами шостою - восьмою статті 8 Закону №160-IX встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди. Приписами статті 9 Закону №160-IX передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування. Абзацом 1 частини першої статті 10 Закону №160-IX передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Згідно з частиною другою статті 12 Закону №160-IX якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Положеннями частини першої статті 14 Закону №160-IX встановлено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. Порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 листопада 2021 року №815 (далі Порядок). Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку встановлено, що начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов`язаний призначити службове розслідування: не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення; протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди. За приписами пункту 1 розділу IV Порядку службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі потреби за мотивованим рапортом особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії строк службового розслідування може бути продовжено начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування, або старшим начальником (командиром), але не більш як на один місяць, про що видається письмовий наказ. Службове розслідування починається з дня, визначеного в наказі про призначення службового розслідування. Днем закінчення службового розслідування є день затвердження висновку службового розслідування начальником (командиром), який призначив службове розслідування (пункту 4 розділу IV Порядку). Отож, матеріальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає у випадку заподіяння військовослужбовцями та деякими іншими особами прямої дійсної шкоди під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого пункту 5 наказу від 19.09.2022 №334-АГ, яким притягнуто до матеріальної відповідальності капітана 1 рангу ОСОБА_13 , капітана 3 рангу ОСОБА_3 , стягнуто вартість РПГ M72 LAW з врахуванням кратності в сумі 8610,61 грн. з кожного, слугував затверджений 16.09.2022 Висновок службового розслідування по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю, що стався 11 липня 2022 року на КаМО проекту 1400M "509" BG-101, яким встановлено його недбалість, які проявились у бездіяльності ОСОБА_1 як командира підрозділу, що зробила можливим використання іншими військовослужбовцями катеру бойового РПГ М72 LAW в приміщенні ходової рубки з подальшим випадковим пострілом. Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що згаданий Висновок був складений і затверджений поза межами строку, встановленого законом; що Комісія, яка проводила службове розслідування була неуповноваженою, колегія суддів враховує, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024, ухваленою за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №420/13061/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними та скасування наказів, визнано, що наказ "Про призначення службового розслідування" №230-АГ від 13.07.2022 та наказ "Про продовження терміну службового розслідування" №279-АГ від 11.08.2022 прийняті з додержанням вимог приписів Порядку №815. Судом також було встановлено, що обставини, встановлені під час службового розслідування щодо ролі учасників події, яка сталася 11.07.2022 року на катері КаМО "509" BG-101, підтверджується відповідними поясненнями вищевказаних осіб, які логічно та послідовно відображено у Висновку службового розслідування від 16.09.2022 року. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Частиною четвертою статті 78 КАС України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому колегія суддів константує, що в матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження вищезазначених доводів апелянта та спростування преюдиційних обставин, які зазначені в судовому рішенні у справі №420/13061/24. Щодо доводів апелянта, що Наказ від 19.09.2022 №334-АГ "Про підсумки службового розслідування" заснований на недостовірних, неперевірених, неповних (вибіркових) даних і необґрунтованих висновках, що є протиправним і незаконним, то колегія суддів вважає наступне. Згідно з імперативними вимогами частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Частиною першою статті 44 КАС України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з позовної заяви, позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваного в частині наказу посилався на те, що ОСОБА_15 не отримував від нього дозволу на проведення будь-яких заходів зі зброєю ознайомивши з розпорядженням перейшов до його виконання, що він не несе персональної чи іншої відповідальності за проведене навчання та неправильне поводження зі зброєю та що: 1) хто повинен був проводити інструктаж з поводженням під час здійснення навчання зі зброєю (РПГ) а також наявність книги обліку такого інструктажу, 2) чи передана вогнепальна зброя яка була наявна на катері КаМО проекту 1400M "509" BG 101 саме командиру катера - капітану 3 рангу ОСОБА_16 на зберігання та експлуатацію 3) яким чином міг уникнути капітан Франчук нецільового використання РПГ М72 тоді як по-перше, не міг не коритися командиру вищого рангу, та по-друге не надавав дозволу на це використання та в результаті отримав сам поранення. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 був командиром катера Морської охорони 1 рангу BG-101 дивізіону Морської охорони НОМЕР_2 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України. Відповідно до накладної (вимоги) №1967/2 від 09.07.2022 ОСОБА_1 прийняв (отримав) 1 шт. РПГ М72 LAW ціною 1565,620. Згідно з рапортом від 08.07.2022 року командир КаМо BG-101 ОСОБА_1 доповів заступнику командира дивізіону Морської охорони (з м.д. АДРЕСА_1 ) капітану 3 рангу ОСОБА_17 , що справи, обов`язки та матеріальні цінності командира катера морської охорони 1 рангу проекту 1400М "Гриф" BG-101 прийняв, до виконання обов`язків приступив з 08.07.2022. Відповідно до посадової інструкції командира катера КаМО "509" BG-101 основна мета діяльності є підтримання постійної бойової готовності катера та успішне виконання ним поставлених завдань (абз.1-2 розділу 1). Командир катера є прямим начальником для персоналу катеру, а також є начальником для старшин та матросів відповідно до статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (абз. 11 розділу 1). Відповідно до розділу 2 зазначеної посадової інструкції командир катера зобов`язаний: утримувати ввірений йому катер у призначеній готовності до несення прикордонної служби (абз. 3); керувати професійною підготовкою особового складу, спрямовувати професійну підготовку на виконання поставлених завдань (абз.4); особисто керувати проведенням катерних бойових навчань (вправ), а також занять та тренувань командного пункту, відпрацьовуючи взаємодію з бойовими постами абз. 5); інформувати свого помічника про отримані накази, інструкції, а також про свої розпорядження, віддані безпосередньо (абз. 17); контролювати зберігання на катері боєприпасів, вибухових, хімічних та легкозаймистих речовин, а також зберігання та використання стрілецької зброї (абз. 29). Також, згідно розділу 2 зазначеної посадової інструкції присутність на катері старших начальників не знімає з командира катера відповідальності за катер і за виконання своїх обов`язків. Згідно з розділом 4 посадової інструкції командира катера КаМО "509" BG-101 командир катера, згідно із Законодавством України, несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, законодавством України; в межах, визначених чинним законодавством України; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України; за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов`язків; за бездіяльність або невикористання наданих йому прав; за порушення норм етики поведінки та обмежень, пов`язаних з проходженням служби; за порушення правил несення служби; за перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння; за вживання спиртних напоїв на службі; за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що позивач був матеріально відповідальною особою за РПГ М72 LAW як такий, що прийняв (отримав) його за накладною №1967/2 від 09.07.2022 року та згідно абзацу 29 розділу 2 посадової інструкції командира катера КаМО "509" BG-101. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що він не міг не коритися командиру вищого рангу є безпідставними, і як вірно виснував суд, згідно зі статтею 60 Конституції України, ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Разом з тим, в матеріалах як службового розслідування, так і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вжиття позивачем будь-яких дій щодо перешкоджання (відмови) капітану 3 рангу ОСОБА_17 , штаб-старшині ОСОБА_18 та капітану 1 рангу ОСОБА_19 у доступі до РПГ М72 LAW. Як вже зазначалося вище, згідно з посадовою інструкцією командира катера КаМО "509" BG-101 командир катера, згідно із законодавством України, несе відповідальність, зокрема за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов`язків, за бездіяльність або невикористання наданих йому прав. Крім того, відповідно до статті 56 Статуту ВС, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач в спірних правовідносинах діяв правомірно. При цьому позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для скасування спірного наказу в частині оскарження, в т.ч. обставин, за наявністю яких завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та прийняв рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29). Окремо, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. З матеріалі вправи вбачається, що спірні правовідносини виникли з проходження позивачем публічної служби. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За загальним правилом, строк для звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В позовної заяві ОСОБА_1 визнає, що про порушення своїх прав дізнався у серпні 2023, проте до суду звернувся 15.11.2023. Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поважності його пропуску. Проте, в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено відповідне рішення. Пунктом першим частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 26 вересня 2025 року.