Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/12251/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/12251/24 Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А. при секретарі Модваловій Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Черкаської області про скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту патрульної поліції Черкаської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2586555 від 11 липня 2024 року та закриття провадження у справі. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2025 року задоволено позов. Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову, оскільки суб`єктом владних повноважень належним чином доведено факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення. При цьому, апелянт наголошує, що позивач керував транспортним засобом, не маючи при собі та не пред`явивши поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що правомірно стало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, доводи позивача та висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав пільги та не був зобов`язаний оформлювати поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на переконання апелянта, суперечать вимогам законодавства. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 2586555 від 11 липня 2024 року, Управлінням патрульної поліції в Черкаській області притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки 11 липня 2024 року об 20:59 год на 210 км автодороги Одеса-Київ він керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.1 ПДР. В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції, зроблено висновок про задоволення позову, так як позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). В свою чергу, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Зазначений закон втратив чинність з 01 січня 2025 року та був чинний станом на день вчинення спірного правопорушення, а саме 11 липня 2024 року. Згідно п. 13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. При цьому, згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Департаменту патрульної поліції «Про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» серії ЕНА № 2586555 від 11 липня 2024 року. Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. В даному випадку, поліцейськими встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом, не мав при собі та не пред`явив поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, з аналізу вищевказаних норм матеріального права вбачається, що особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, які особисто керують належними їм транспортними засобами, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2006 року. Тобто, станом на 11 липня 2024 року, позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни, звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Зазначена пільга є чіткою та подвійного тлумачення не передбачає. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, апелянт помилково ототожнює можливість закриття провадження судом в адміністративній справі, передбачену ст. 238 КАС України, з наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, одним з яких є скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення. Між тим, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2025 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Департамент патрульної поліції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.А. Шевчук А.В. Крусян