Постанова 4802 № 161/5386/25

Справа № 161/5386/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/880/25 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року ТОВ «Кредит-Капітал» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 16 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №16956-06/2024, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 12 000 грн зі строком кредитування 120 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 відсотків на день. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 12000 грн, у свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов`язки перед позивачем не виконала, порушила умови кредитного договору. ТОВ «Кредит-Капітал» вказує, що за договором факторингу від 24.09.2024 набув права вимоги за даним кредитним договором. Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином не виконує взяті на себе зобов`язання зі своєчасного погашення заборгованості за кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 36 180 грн, з яких 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 180 грн заборгованість за відсотками, 6 000 грн заборгованість за штрафом. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2025 року, яка була надіслана учасникам справи для відома, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.78, 79). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 30 180,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 020,52 грн. Не погодившись із даним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Разом з тим, убачається, що 21 травня 2025 року суд , покликаючись на норми ст.280 ЦПК України, ухвалив оскаржуване рішення як заочне, однак, на думку апеляційного суду, з урахуванням ухвали суду від 08 квітня 2025 року про розгляд справи в письмовому провадженні без виклику учасників справи, та приписів ч.13 ст.7, ч.2 ст.279 ЦПК України, таке рішення розцінюється колегією суддів як таке, що не є ухваленим у заочному порядку за правилами ст.280 ЦПК України. Отже, судом не було застосовано в даному випадку до апеляційної скарги порядок її подання до апеляційної інстанції, визначений ст.284 ЦПК України. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що матеріали справи взагалі не містять жодного доказу укладення договору в порядку, визначеному чинним законодавством. Зазначає, що суд не надав належної оцінки відсутності у справі доказів для об`єктивної перевірки - ідентифікації електронного підпису та твердження позивача про використання електронного цифрового підпису при підписанні кредитного договору, а тому надані до справи у паперовій формі електронний договір про надання фінансового кредиту №16956-06/2024 від 16.06.2024 року, додаток до договору, довідка (створена самим кредитодавцем, без номера, без дати) не є належними та допустимими доказами факту підписання нею кредитного договору. Вважає, що позивач не довів підстави позову про накладення сторонами електронних підписів у наданих до суду документах у передбаченому ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" порядку, що має підтверджувати їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно та неправильно оцінив дійсні, фактичні обставини справи, і не врахував, що надані позивачем докази не є належними та допустимими доказами перерахунку кредитних коштів до позичальника, оскільки вони не відповідають вимогам до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Розрахунок заборгованості не є первинним документом, є неналежним та недостатнім для підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитним договором. У поданому ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відзиві на апеляційну скаргу вважає аргументи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором №16956-06/2024 від 16.06.2024 року. Вказує, що на підтвердження вимог Закону України «Про електрону комерцію» представником позивача було надано копію договору про надання фінансового кредиту №16956-06/2024 від 16.06.2024 року; додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №16956-06/2024 від 16.06.2024 року; довідку про ідентифікацію. Зазначає, що у довідці про ідентифікацію передбачені усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість її ідентифікувати. За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір. Отже, вважає, що подані паперові копії електронного договору та супровідних документів у сукупності з іншими доказами відповідають вимогам належності та допустимості, визначеним ст. 77, 78, 100 ЦПК України. Доводи відповідача про їх непридатність є безпідставними та такими, що підлягають відхиленню. На спростування доводів апеляційної скарги в частині вимог щодо відсутності належних доказів надання кредитних коштів позичальнику вказує, що надане позивачем повідомлення про перерахування коштів за договором №16956-06/2024 від 16.06.2024 року містить необхідні реквізити, а отже, може вважатися первинним документом. Вказує, що кошти ОСОБА_1 було перераховано на уже існуючий у неї рахунок, відтак, ТОВ «Стар Файненс Груп» не було відкрито новий рахунок, а отже виписки з рахунку за даним кредитним договором відсутні, оскільки рух коштів не відображається на рахунку позивача, зважаючи на те, що останній не відкривався. Таким чином, позивач вважає, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та суперечать факту укладення договору та погодження з апелянтом умов кредитного договору шляхом підписання кредитного договору. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін з таких підстав. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1 дійсно порушила свої зобов`язання за кредитним договором, а саме не повернула кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушила покладені на неї зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають до задоволення. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону. Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Судом установлено, що 16 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №16956-06/2024, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 12 000 грн, зі строком кредитування 120 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 відсотків на день. Матеріалами справи підтверджується, що договір про надання споживчого кредиту №16956-06/2024 від 16 червня 2024 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням ст. 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме: кредитодавцем засвідчено кваліфікованою електронною печаткою, а позичальником - за допомогою одноразового ідентифікатору із позначкою часу. На підтвердження укладення кредитного договору позивачем долучено копію договору про надання фінансового кредиту №16956-06/2024 від 16.06.2024 року, додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №16956-06/2024 від 16.06.2024 року. З довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідачка здійснила ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши свої персональні дані, зокрема РНОКПП та дату її народження, номер мобільного телефону, що дає можливість її ідентифікувати. За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор (W592) та ким підписано кредитний договір №16956-06/2024 від 16.06.2024 року. Довідка про ідентифікацію підписана електронним цифровим підписом представника ТОВ «Стар Файненс Груп», що підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, котрий є в матеріалах справи. Отже, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» надало належні та допустимі докази укладення електронного кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп». Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів на підтвердження переказу Мельник Н. В. грошових коштів у розмірі 12 000 грн спростовуються долученою до матеріалів справи квитанцією №426441656 від 16 червня 2024 року про успішне перерахування ТОВ «Старт Файненс Груп» коштів у розмірі 12 000 грн 00 коп. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с.45, 46). Відповідно до п.1.6. договору про надання фінансового кредиту №16956-06/2024 від 16 червня 2024 року кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами. Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у спірному кредитному договорі (а.с.35). Кошти відповідачу було перераховано на уже існуючий у позичальника рахунок, без відкриття нового рахунку. Разом з тим, ОСОБА_1 не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий. За договором факторингу № 24092024 від 24 вересня 2024 року позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача станом на дату передачі прав вимоги становить 36 180 грн, з яких: 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 180 грн заборгованість за відсотками, 6 000 грн заборгованість за штрафом. Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 24 вересня 2024 року та витягу з реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуває право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 16956-06/2024 від 16 червня 2024 року у розмірі 36180 грн 00 коп. Досудовою вимогою № 23923635 від 19 березня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» проінформувало ОСОБА_1 про укладення договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №16956-06/2024 від 16 червня 2024 року та про необхідність погашення заборгованості в розмірі 36180 грн (а.с.56). Враховуючи викладене, а також доведеність невиконання відповідачкою свого зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 180,00 грн. Доводи апеляційної скарги по суті спору ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 26 вересня 2025 року - дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2025 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді