Ухвала ККС ВС № 585/1829/22
від 26.09.2025 · КримінальнаУХВАЛА 26 вересня 2025 року м. Київ справа № 585/1829/22 провадження № 51-4514 ск 24 головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 червня 2024 року щодо нього, встановив: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого на вказані судові рішення з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування клопотання засуджений вказує, що введений на території України воєнний стан, здійснення ним опіки та постійного догляду за своєю мамою ОСОБА_5 , що підтверджується відповідною довідкою, перешкодило йому вчасно повторно звернутись до суду з касаційною скаргою, та свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Дослідивши доводи клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Зі змісту наведеної норми слідує, що початок перебігу строку на касаційне оскарження для всіх учасників кримінального провадження, окрім засудженого, який тримається під вартою, законодавець пов`язує лише із однією подією - днем проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. За приписами ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. За приписами ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Як слідує зі змісту долученої копії ухвали апеляційного суду, вказане судове рішення було проголошено 19 червня 2024 року у присутності засудженого ОСОБА_4 , при цьому учасникам судового провадження роз`яснено порядок та строки касаційного оскарження. Таким чином, з урахуванням положень статей 115, 426 КПК України, останнім днем строку касаційного оскарження для засудженого було 20 вересня 2024 року (п`ятниця). Однак, із даною касаційною скаргою ОСОБА_4 звернувся 22 вересня 2025 року (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто поза межами строку касаційного оскарження, при цьому порушує питання про поновлення вказаного строку перед судом касаційної інстанції. Частиною 1 статті 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були, чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Також, Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). На підставі вищевикладеного наведені засудженим у клопотанні доводи про необхідність поновлення йому строку на касаційне оскарження Верховний Суд не може визнати поважними. У своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження засуджений посилається, як на підставу пропуску ним строку, введення на території України воєнного стану та здійснення опіки та постійного нагляду за своє мамою, що перешкоджало вчасно звернутись до суду. Вказані обставини жодним чином не впливають на перебіг строку касаційного оскарження, з таких підстав: - по-перше, тримісячний строк на касаційне оскарження судового рішення є досить тривалим та достатнім, щоб зацікавлена особа могла реалізувати своє право на апеляційне оскарження; - по-друге, не можна визнати поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження формальне посилання ОСОБА_4 на військову агресію на території України, адже за відсутності доводів щодо наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, сам по собі факт введення на території України воєнного стану, не є беззаперечною підставою для цього; - по-третє, доводи засудженого про те, що під час строку оскарження, він здійснював опіку за своєю мамою, яка потребує постійного догляду, колегія суддів визнає необґрунтованими. Вказана обставина не знайшла належного обґрунтування у відповідному клопотанні як така, що впливає на можливість вчинення засудженим дій, пов`язаних із можливістю складання та підписання документів, подання їх до суду, зокрема і в електронній формі, чи унеможливлює звернення за правовою допомогою. Таким чином, наведені у клопотанні засудженого обставини не можна вважати поважними у розумінні положень ст. 117 КПК України. Інших причин, які завадили ОСОБА_4 протягом строку на касаційне оскарження звернутися до Суду та, які можна було б визнати поважними, у клопотанні не наведено та колегією суддів не встановлено. За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення. Крім того, слід зазначити, що засуджений ОСОБА_4 неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на вказані судові рішення, які ухвалами Суду від 24 грудня 2024 року, 16 січня та 05 лютого 2025 року йому було повернуто, у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд постановив: Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року та ухвали Сумського апеляційного суду від 19 червня 2024 року щодо нього, касаційну скаргу з доповненням повернути разом з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3