Постанова Київський апеляційний суд № 752/9329/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 752/9329/25 Апеляційне провадження № 33/824/4447/2025Головуючий у суді першої інстанції - Бушеленко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та піддано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сиротюк Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що жоден із наявних в матеріалах справи доказів не має підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Посилається на те, що поліцейським було порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки ОСОБА_1 не здійснював рух та не порушував правил дорожнього руху, однак працівники поліції за власним бажанням зупинили ОСОБА_1 з метою пошуку підстав для подальшого притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому указує, що на момент початку спілкування між поліцейським та ОСОБА_1 дія комендантської години не розпочалась, а ОСОБА_1 сидів у припаркованому авто та мав намір йти в гості до своєї знайомої. Відзначає, що незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи. Більш того, працівниками поліції було порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, оскільки ознаки алкогольного сп`яніння працівниками поліції були надуманими, при цьому не було проведено їх фактичне встановлення, а також працівниками поліції не було відсторонено водія від керування транспортним засобом, що на переконання сторони захисту, викликає сумнів у законності дій поліцейських при оформленні матеріалів. 25.08.2025 захисником ОСОБА_1 - адвокатом Сиротюком Р.В. до суду апеляційної інстанції було подано доповнення до апеляційної скарги. У доповненнях до апеляційної скарги сторона захисту відзначає, що суд першої інстанції не спростував доводи сторони захисту щодо відсутності доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також законних підстав для проведення огляду фактично «пасажира/пішохода», а лише здійснив трактування обставин, викладених на відеозапису з припущеннями та обвинувальним ухилом. З урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева» сторона захисту просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану постанову, оскільки жоден з доказів, наявних в матеріалах справи, не має підтвердження керування транспортним засобом ОСОБА_1 . ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Сиротюк Р.В. та Коломієць М.В. в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї та просили її задовольнити. Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Суд першої інстанції встановив, що 29.03.2025 о 00:05 водій ОСОБА_1 по просп. Голосіївському, 1, у м. Києві керував транспортним засобом Land Rover Range Rover Sport, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого, полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що подія, склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться частково його поясненнями, які він надав в судовому засіданні, а також поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 284609 від 29.03.2025, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376; - картка обліку адміністративного правопорушення; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху; - дані з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України "АРМОР" щодо транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ; - відеозаписи з нагрудної камери поліцейських (вміщений на лазерний компакт-диск), де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, момент відмови від проходження огляду, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп`ютері в залі судового засідання. Досліджуючи наявний в матеріалах справи відеозапис, суд першої інстанції встановив, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції розпочинається о 23:59, поліцейський просить особу, яка перебуває за кермом транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport надати документи, що посвідчують особу, посилаючись на Закон України «Про Національну поліцію». З`ясовано, що на водійському кріслі перебуває громадянин ОСОБА_1 . Поліцейський вказує на наявність у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння - запаху алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим висуває вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у лікаря нарколога, у тому числі, шляхом здачі зразків біологічного середовища, роз`яснює наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 цікавиться причинами вимог поліцейського, на що отримує відповідь про те, що ОСОБА_1 рухався за кермом, поліцейськими проводиться перевірка всіх осіб, віком від 18 років у зв`язку з режимом воєнного стану. Надалі поліцейський знову (повторно) вказує на необхідність проходження огляду на стан сп`яніння. Переглядаючи оскаржувану постанову у апеляційному порядку, апеляційним судом з метою перевірки доводів апеляційної скарги досліджено наявний в матеріалах справи відеозапис, переглянувши який, у суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів у достовірності встановлених судом першої інстанції обставин щодо подій, які відбувалися 29.03.2025, зафіксованими на наявному в матеріалах справи відеозаписі. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, не було проведено їх фактичне встановлення, апеляційний суд до уваги не приймає, з огляду на наступне. Згідно п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції). Таким чином, апеляційний суд вказує, що встановлення навіть поверхневих ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у водія транспортного засобу, надає підстави працівнику поліції вказати на необхідність проведення огляду на визначення стану сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції за власним бажанням зупинили ОСОБА_1 з метою пошуку підстав для подальшого притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказавши, що на момент початку спілкування між поліцейським та ОСОБА_1 дія комендантської години не розпочалась, а ОСОБА_1 сидів у припаркованому авто та мав намір йти в гості до своєї знайомої, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи сторони захисту спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності. При цьому, такі посилання апелянта не підтверджуються належними, достатніми доказами, які б у повній мірі надавали можливість стверджувати апеляційному суду про відсутність підстав для встановлення особи ОСОБА_1 працівниками поліції в розрізі обставин, що виникли 29.03.2025. Разом з цим, слушними є посилання суду, що в період дії воєнного стану та настанням комендантської години, поліцейським надано право перевірити в особи паспортні документи, з огляду на наступне. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, в тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення. Так, згідно п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (далі - Порядок), на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Відповідно до п. 11 Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Згідно п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов`язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину. В п. 16 Порядку зазначено, що Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться. Таким чином, перебування ОСОБА_1 на вулиці на початку комендантської години (відеозапис було розпочато о 23:59 год.) було достатньою підставою для перевірки паспортних документів у останнього та наявності у працівників поліції відповідних повноважень для здійснення такої перевірки. Щодо посилань сторони захисту на доктрину «плодів отруйного дерева», апеляційний суд вказує наступне. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням. У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree). Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Посилаючись на доктрину «плодів отруйного дерева», сторона захисту вказує, що жоден з доказів, наявних в матеріалах справи, не має підтвердження керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а незаконні дії працівників поліції не можуть породжувати законних вимог до особи. Однак, зазначена доктрина у межах даної справи не може бути застосована, оскільки сама суть наведеної доктрини зводиться до порушення порядку отримання доказів. Докази, які отримані з порушенням порядку або внаслідок істотного порушення прав та свобод людини визнаються недопустимим. Таким чином, обвинувачення, яке побудоване на недопустимих доказах, виключається, а дії особи, за таких обставин, виключається, що надає підстави для закриття провадження у справі. Утім, вказуючи на недопустимість доказів, стороною захисту не додано до матеріалів справи доказів, які б указували на порушення порядку їх отримання або їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Як вже зазначалося, працівниками поліції правомірно було ініційовано перевірку паспортних документів у ОСОБА_1 , а тому наявні в матеріалах справи докази не є такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_1 , що свідчить про необґрунтованість посилань сторони захисту в цій частині. При цьому, не заслуговують на увагу апеляційного доводи про те, що в матеріалах справи не містяться докази на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки як встановив суд першої інстанції, останній перебував у транспортному засобі на сидінні водія, з увімкненими світловими приборами, а свою присутність у автомобілі у пізню пору доби логічно не пояснив. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 02.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є доведеною поза розумним сумнівом. При цьому, докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП. Всі інші доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі. Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Максим Оніщук